Брезгливость

Question

Здравствуйте! Мой муж очень любит животных, но у нас с ним категорически разные взгляды на личную гигиену, вместе недавно, 4 года..но как по накопительной скидке все -раньше понемногу напрягали и проходило, теперь похоже напряжение достигло критической отметки. У нас 4 собаки(моей 10й год, 1,5 кг микро и она живёт взаперти, после того как собака мужа чуть не прокусила ей череп) и кот(мой, ему 6й год).собак муж очень любит, но совсем не брезгует их экскрементами, а ещё мы с ними никогда не гуляем(меня они не слушаются, а муж очень устает на работе.раньше они гадили в его большом дворе, но сейчас мы в аренде, а его дом в прифронтовой зоне -поэтому у нас обгажен двор, сад, гараж и часто дом изнутри, потому что на улице собачкам холодно. Я не убираю, потому что меня может вырвать(за тремя убрать) , мужу не сильно и мешает.для меня это катастрофа, чувствую, скоро начну терять контроль.моя микрособака ходит дома на плёнку, если не выгулялна, бывает, кот ходит на улицу.каждый день лужи и кучи в доме и во дворе...когда ругаюсь, муж обижается-ну не убивать же их?!- моя дочь тоже не в восторге, собаки если пробираются в ее комнату, обгаживают все что лежит на полу и даже вещи, висящие на стуле. Муж пытается мне доказать, что я слишком мнительная и брезгливая, а чувствую себя..как то не так. Ах, да! У нас же ещё два питона по 2 метра, друзья отдали, некому смотреть за ними, их хозяин погиб. И сегодня я сплю сама, потому что рептилии тоже опорожняется, а муж очень устал с работы и не успел убрать, лёг спать, а я не могу там даже находится, резкий аммиачный смрад. Змей я побаиваюсь, сама убирать не могу, могу помочь разве что. Как быть? Я понимаю, что со мной в целом ничего страшного, кроме того что довела ситуацию почти до кризиса. Легче ведь не будет. А тут ещё собака заболела(три собаки Джек Рассел терьер, мега активные) , съела крысу здоровую и вырвала ее на кухне, а на следующий день полбанки трехлитровой -тухлой маринованной рыбы...рвет, стул жидкий, писает дома, не ест и вид имеет жалкий(очень надеюсь что поправится) и да, больное животное особой брезгливости не вызывает, не больше чем здоровое, хоть возиться с ним как с маленьким приходится, пока муж на работе, надо с ложечки кормить и давать лекарства. Я чокнусь скоро. У меня уже и муж начинает вызывать брезгливость из-за своей нечистоплотности, вечно руки забывает мыть...собак почесал везде и этими руками ест...кошмар. раньше меня это меньше задевало, теперь аж зашкаливает. Спасибо.большое заранее. Хоть выговорилась.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Здравствуйте, Maria!
Ваш вопрос НЕ про брезгливость, а про отсутствие порядка в доме и про неумение выстраивать границы.
И порядок и границы - взаимосвязанные вещи. Например, даже при отсутствии времени и сил на выгул животных (хотя кто берет на себя ответственность!!! за животного, набирает большое количество питомцев и не выполняет затем элементарных правил по уходу?!), можно собраться и построить отдельный вольер для выгула, куда и выпускать собак погулять. То же и с питонами.
Что же касается уборки фекалий, то при повышенной брезгливости существуют респираторы, которые убирают или существенно уменьшают запах. Если же дело не в запахе, то зачем держать животных при брезгливости?!
У меня самого две собаки и я убираю их фекалии во время прогулки в кулечки и выбрасываю затем в мусорник - чтобы не загрязнять общественную территорию. Не говоря уже про свою.
Если же не убирать за животными вовсе - то это больше про безалаберность, неорганизованность и пофигизм.
Не согласны?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Тут вопрос неумения выстраивать личные границы. Зачем вы согласились на весь этот зоопарк? Почему змеи, которых вы боитесь, у вас дома? То, что хозяин погиб и некому пристроить - это не ваша забота. Зоопарки, волонтеры есть. При чем тут вы? 

Плюс, предположу, что и раньше ваш муж не отличался чистоплотностью. Потому что одно дело лень лишний раз пол помыть, потому что устал, и совсем другое - жить в говне в буквальном смысле слова. На такое мало кто согласится. 
Вы пишите, что и категорически разные взгляды на гигиену с мужем. Как раньше мирились с этим? Чем привлек муж, что согласились стать его женой?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Здравствуйте, Maria!
[quote]Мой муж очень любит животных, но у нас с ним категорически разные взгляды на личную гигиену, вместе недавно, 4 года..но как по накопительной скидке все -раньше понемногу напрягали и проходило, теперь похоже напряжение достигло критической отметки. [/quote]
Обычно там, где завязка, там и РАЗВЯЗКА(!)
Ваши взгляды на гигиену не то что разные, они НЕСОВМЕСТИМЫЕ. И до тех пор, пока вы терпите, ускоренными темпами выгораете эмоционально. Кажется, еще чуть-чуть - и будет взрыв, что накроет всех.

[quote]Спасибо.большое заранее. Хоть выговорилась.[/quote]
Ваши слова можно воспринимать однозначно - просто выговориться... и не решать проблему. 
Выговорившись, пожалуй, вам станет немного легче. Капельку накопившегося напряжения выплеснули наружу. А дальше что?Неужели такой финал - [quote]Я чокнусь скоро.[/quote]?

[quote]У меня уже и муж начинает вызывать брезгливость из-за своей нечистоплотности, вечно руки забывает мыть...собак почесал везде и этими руками ест...кошмар. раньше меня это меньше задевало, теперь аж зашкаливает.[/quote]
Даже не представляю, как вы вместе ложитесь в постель и т.д. ...

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Не стало понятнее, почему вы согласились на животных и это все терпите?
Из каких чувств, соображений?
Также не понятно про мужа. Вы пишите, что взгляды на гигиену кардинально разные, муж вызывает брезгливость. Это не совсем про притупились чувства. И тут не понятно, как изначально вам жилось с тем, что муж нечистоплотный? Вы же с ним обнимаетесь, целуетесь, сексом занимаетесь. Как удается это все делать, испытывая брезгливость к мужу?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

[quote]Вы меня своими вопросами немного в тупик ставите, если честно.[/quote]
А про что этот тупик? Не знаете как отвечать? Не знаете что делать? Не понимаете, как так произошло? Свой вариант?
Какие чувства вызывают вопросы?

Если я правильно поняла, то вы постоянно заставляете мужа и контролируете его гигиену? Но чем дальше, тем больше раздражения?
А как вы намекали, делали деликатно замечания?
Муж, получается, вообще не в курсе, что вас что-то не устраивает?
Месяц назад был конфликт. А что вы в этом конфликте ему говорили и какая у него реакция была, что говорил?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Животные верхушка айсберга.
Основная проблема, похоже, разные взгляды и ценности.
Звучит, как то, что собаки мужу важнее, чем вы и отношения с вами. Его дома нет, вы пишите, соответственно, переезд ради собак?
Дочь, как я поняла, только ваша. 
Что ценного для вас в отношениях с мужем?
Что, кроме озвученных вами проблем, вам не нравится в муже и ваших отношениях?

Ну и чисто такой вопрос про собак. У них проблемы со здоровьем, поведением? По какой причине собаки дома гадят? Показывали ли их врачу? Пробовали ли выводить за пределы двора регулярно, чтобы они ходили в туалет на улице подальше от дома?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Ощущение, что с мужем вы не можете выстроить границы, а вот с собаками легко. 
[quote]ужесточаю правила, пытаются хитрить, но меня это не берёт, ни их жалостливые мордахи, ни жизнерадостные телодвижения,[/quote]
Мордахи собачьи вас не берут и с ними легко ужесточить правила.
А с мужем что "берет", что вы терпите, обходите, контролируете?

[quote]его ревность и категоричность, это мне очень тяжело иногда обходить, но сейчас не про это[/quote]
А что значит тяжело обходить?
И поскольку вопрос в отношениях с мужем, то тут может быть и про это в том числе.

Вы пишите, что у вас достаточно близкие и доверительные отношения, но по поводу собак не можете договориться.
Вы тему собак обсуждали не в ключе претензий, а что для него собаки значат, почему их комфорт так важен, как муж относится к тому, что вам аж физически плохо от уборки за ними? 

Что значит вы оба сложные?
В чем муж идет навстречу вам?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]вам совершенно незачем представлять как мы ложимся в постель. [/quote]
Так я именно это и написал, основываясь на ваших оценках. 

[quote]Но вы правы в целом - я видимо тоже скоро перестану.[/quote]
Что-то не припоминаю, чтобы я вас склонял к такому решению)
Тысячу раз извинюсь, если приведете факты.

[quote]Судя по реакциям специалистов -у меня просто ангельское терпение и я рискую усугубить свою и так нездоровую ситуацию. Ясно-понятно. Буду агитировать мужа на совместную терапию.[/quote]
В случае его несогласия, личная терапия, полагаю, тоже пойдет на пользу.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Про чем муж "берет" я имела в виду, что он делает такого, что с ним не удается выстроить границы?

Из того, что вы пишите, то получается, по моим ощущениям,  вы постоянно находитесь в состоянии подавлении чувств, подстраиваетесь, прогибаетесь (простите, другого слова не подберу), закрываете на что-то глаза. В общем, изо всех сил стараетесь быть удобной. И я предложу, что ваши близкие отношения с мужем держатся исключительно на этом. На вашем терпении и привычке быть удобной. Конфликтов вы боитесь.
Но, увы, это пороховая бочка, которая уже вот-вот готова рвануть. И вся ваша агрессия (на нарушение ваших границ мужем) рискует принять очень радикальную форму - вы просто пошлете мужа с его собака нафиг.

Конфликты в паре это норма. Потому что начинают жить два взрослых человека, уже со сформировавшимся мировоззрением, привычками, опытом. Они знакомятся в быту и по сути конфликты это возможность понять, где у другого границы. Жаль только, что у большинства конфликты ассоциируются со скандалами, гадостями в сторону друг друга, разрывом отношений. И тогда да, капец как стремно конфликтовать. Проще подстраиваться изо всех сил. Но это тупик и часто конец отношениям.

Второй момент еще - насколько изначально вы с мужем подходили друг другу. Ведь порой и так бывает, что ценности, приоритеты, взгляды разные, нет комфорта по многим вопросам, но все равно прикладываются усилия, чтобы быть вместе. При этом сложно, напряжно и тратится много сил и энергии, чтобы оставаться в отношениях, хотя легче было бы быть без них.
Тут уж какой вариант вам ближе

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Я бы рекомендовала вам терапию, чтобы разобраться, что стоит за страхом конфликтов и какие чувства останавливают вас в устанавливании границ.
По поводу могу быть неудобной, то я предположу, что можете тогда, когда уже терпению пришел конец. Это как чайник, у которого от долгого кипения крышка улетает аж. 
Но можно не доводить же) если вовремя давать понять и отстаивать свои границы

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго вечора Maria.
Згодна з колегами, що Ваша історія не про тварин. А, загалом, про ваші стосунки. Легше всього почати "шукати  винних" в цій ситуації. Але, на мою думку, це нічого абсолютно не дасть. Бо сама проблема комплексна і стосується, насамперед, особистісних проблем, як Вас, так і Вашого чоловіка. А зважаючи, що чоловік та дружина, зазвичай, "дзеркалять" один одного, ситуація явно не випадкова. І, як на мене, більше стосується саме Вас. 
Адже, мати тварин вдома - цілком природньо для багатьох. Але далеко не у всіх тварини дозволяють собі "вигулюватися" вдома. Власне, так само, як і недостатня гігієна чоловіка... 
І думаю, що здивую Вас, написавши, що  і його також потрібно системно, наполегливо та по доброму виховувати... 
Скажіть, а як часто ви складаєте спільний план дій і його виконуєте?  
В який спосіб Ви намагаєтеся донести до чоловіка, що така поведінка тварин неприпустима? І що тварин, так само, як і дітей, потрібно виховувати?  
І ще... Чи поважалися Ваші особистісні кордоні у Вашому дитинстві Вашими батьками?

Алла Григорівна Веленко · Answer

І ще... Стосовно брезгливості...
Брезгливість не з'являється сама по собі. Адже, є те, що ми сприймаємо зовнішньо, а є те, що відбувається на рівні нашої підсвідомості. Насправді - це дуже глибинне несприйняття чогось, можливо, навіть не пов'язаного з тваринами...

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

К сожалению, для большинства людей слова ничего не значат, просто белый шум. Вот вы высказываете мужу недовольство, но дальше идете и убираете за животными и все идет как раньше. Так с чего мужу понять, что вы подобное терпеть не будете? Ну побурчали, он покивал, сделал разово жест доброй воли - убрал сам, а дальше он знает, что надо просто потерпеть ваше недовольство и вы снова будете делать все, как ему надо.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

А муж по отношению к себе чистоплотный? Моется регулярно и без напоминаний, чистит зубы и следит за гигиеной рта, опрятно одет? Чист и ухожен? Без контроля и руководства с вашей стороны?

Алла Григорівна Веленко · Answer

Дякую Вам за відвертість. І, насправді, мені дуже імпонує Ваша позиція і стосовно шлюбу, і стосовно свідомого підходу до проблем.
Адже, в любих стосунках рано чи пізно можуть виникати певні розбіжності та непорозуміння. Але це не привід розлучатися, аж ніяк. Бо причиною проблем надзвичайно рідко бувають навмисне небажання щось робити. Насправді, кожним керують ті підсвідомі установки та поведінкові моделі, які сформувалися набагато раніше. І, як правило, ще в дитинстві.
От Ви писали, що собаки Вас не слухаються. І як на мене, це дуже показово. Адже, тварини дуже тонко реагують на внутрішній стан людини, її внутрішню слабкість, чи силу. Тобто, вони не сприймають Вас серйозно, бо відчувають, що Ви не зможете з ними впоратися, "не потягнете". Чому? Бо просто ніколи не мали можливості навчитися себе правильно відстоювати: без криків, скандалів та погроз. Власне, так само відбувається і з Вашим чоловіком. Він гарна людина і кохає Вас, але...
Відчуває Вашу внутрішню слабкість. Це відбувається несвідомо, автоматично. Нам тільки здається, що ми реагуємо на якісь слова та зовнішні дії. Тоді, як насправді, ми всі реагуємо лише на от той самий внутрішній стан одне одного. Жіноче роздратування та крик - це ті ж самі показники внутрішньої слабкості, відсутності ресурсу, який дає можливість впливати на близьких людей.
А в цьому надзвичайно суттєву роль відіграє саме те, що сформувалося ще в стосунках з батьками. Бо дитина народжуючись, не знає правил комунікації. Тому всі поведінкові моделі формує в стосунках із значимими дорослими.  Потім дорослішає, забуває свої дитячі страхи, комплекси, може навіть не здогадуватися про свої дитячі травми, але... 
Ті самі страхи, невпевненість та дитячі травми продовжують нею керувати і в дорослому житті. Що, як на мене, відбувається і з Вами.
Ви все правильно відчуваєте і говорите, але не вмієте свої слова втілити у правильні дії. Бо, судячи з усього, у Вас не було в дитинстві прикладу гармонічних стосунків між батьками. Окрім того, існують дуже сильні розбіжності в природі чоловіка та жінки. І якщо жінці достатньо правильно все пояснити, щоб вона почала щось міняти. чоловіки реагують лише на конкретні дії.
А для того, щоб Ви змогли себе правильно повести і довести свої дії до логічного завершення, потрібні от ті самі внутрішні сили, відчуття власних кордонів, яких у Вас, на превеликий жаль, просто немає з дитинства.
Отже, якщо Ви дійсно вже втомилися від того, що відбувається і хочете все змінити на краще, потрібно починати з трансформації тих самих дитячих установок, які зараз керують Вашим життям. А це глибинна робота, яка потребує глобальної "перепрошивки". Адже, поради - це чудово. Але... Рефлекси порадами не змінюються, як Ви розумієте. До цього, Вам елементарно не вистачає знань про природу чоловіка та жінки.
Тому задаю ще раз питання. Які стосунки були між батьками?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Вы пишите, что муж каким был в плане чистоплотности, таким и остался. Дело в вас.
И тогда возникает вопрос, по каким причинам вы изначально согласились на отношения с тем, кто не особо чистоплотен, если вы совсем другая? Какие-то потребности, переживания в начале отношений позволяли вам смотреть на это сквозь пальцы? 
По поводу границ, то тут важно понимать еще, прямо сесть и выписать себе по всем вопросам, какие у вас границы. Подробно, со всеми нюансами и понимает, что вот тут я пойду на компромисс и какой, а тут нет.
Часто люди мало понимают про свои границы - что им нравится, что подходит, а что нет. Чаще это общие какие-то формулировки.
Плюс компромисс это когда обе стороны чем-то поступаются, а не один идет на поводу у другого. Потому что при втором варианте рано или поздно возникает обида и раздражение.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Ви пишете "Якось так) не хочеться ані відносини ламати, ані свої цінності потворити з приводу собак..."
І, як на мене, Ви абсолютно праві.
І знаєте чому? Тому що жодні зустрічі, і жодні стосунки ніколи не бувають випадковими. Кожна людина поруч виконує для нас якусь дуже важливу місію. "Працює" як дзеркало, допомагаючи через себе проявитися тому, на що нам варто звернути увагу і завдяки саме цим стосункам, змінити. Отже, і ваші стосунки працюють, в решті решт, на велику користь обом. До того ж, якщо спробувати вийти із стосунків не завершивши так званий гештальт, тобто, невирішивши питання заради яких і були життям створені саме ці стосунки, можна несподівано потрапити ще в більшу халепу. Це один із негласних законів стосунків та самого життя.
Як я вже писала, нам тільки здається, що ми реагуємо на зовнішні подразники. Тоді, як насправді, основна частина глибоко прихована від нашого розуміння і діє рефлекторно. От і ця ситуація з велетенськими собаками також має щось глибинно проявити в Вас і "зрушити з місця".
Ви весь час говорите, що перфекціоністка. І, як на мене, брезгливість напряму пов'язана саме з цією Вашою якістю. Адже, що таке перфекціонізм? Це несвідоме бажання все контролювати і довести до ідеального стану. Але ж у цьому світі абсолютно нічого не буває ідеальним. І тому, чим сильніше ми намагаємося тримати все під контролем, тим швидше все що ми контролюємо, почне руйнуватися, виходити з-під контролю....  Чи не це відбувається зараз з Вашим життям завдяки собакам та чоловіку? А що таке брезгливість? Брезгливість - це, як я вже писала, неприйняття чогось. І в Вашому випадку, як на мене, це неприйняття неідеального, того що виходить із зони Вашого контролю. Тобто, все зводиться до підсвідомих деструктивних установок та поведінкових моделей, які, швидше за все, заклалися з дитинства. " Моя мати була дуже м'якою, росла я з вітчимом, батьки сварились постійно. В мене було не саме безхмарне дитинство);років з 14 я залишилась на власній відповідальності і навчилась багато чого, і навчатись, і наполегливо працювати...". Тобто, у Вас з дитинства не було сформоване відчуття захищеності та довіри до цього світу, яке може дати лише батько. А почуття беззахисності тяжіє до формування намагання все контролювати, установки: "Я в безпеці лише тоді, коли все можу контролювати".  Адже, потрібно якось виживати. Отже, внутрішній світогляд дав сильний "перекос". Відредаговано автором 10-04-2025 15:27:06

Алла Григорівна Веленко · Answer

До того, ж відсутність батька в дитинстві могла спровокувати в дорослому житті схильність, певною мірою, "носити рожеві окуляри" в стосунках з чоловіками. Бо батька не було в Вашому житті, але ж потреба в його любові нікуди не ділася, правда?. І саме ця потреба могла бути  автоматично перенесена на того ж чоловіка. Саме цим може пояснюватися, що Ви не звернули увагу на деякі нюанси його поведінки допоки перебували у стані закоханості і не зіткнулися з реаліями....
А тепер дивіться. Цей світ дуже гармонічний, все перебуває в рівновазі. І якщо дружина тяжить до контролю, перфекціонізму, тоді за законами стосунків - чоловік має бути в чомусь трохи безалаберним та безвідповідальним...  Якщо жінка дуже брезглива, чоловік має бути абсолютно небрезгливим аж до неохайності і т.д.
Думаю, Ви зрозуміли основний посил цього закону.  А зважаючи, що жінка у шість разів психо-емоційно потужніша за чоловіка, до тих пір поки у неї не відбудуться на глибинному, підсвідомому рівні зміни в установках, чоловік не зміниться...
Отже, як на мене, причина знайдена того, чому все так складається. Саме тому не працюють ніякі Ваші слова та вмовляння - бо це не рівень слів, це рівень підсвідомої взаємодії.
На мою думку, є абсолютно всі шанси не лише зберегти сім'ю і вирішити всі питання якнайкращим способом, але ці самі стосунки ще і покращити. Але для цього потрібна серйозна робота по трансформації Ваших внутрішніх налаштувань. Як тільки відбудеться "перезавантаження" дитячих установок,  чоловік почне Вас "чути" і щось реально робити і Ви зможете разом знайти правильне рішення во благо для всіх. 
Ви не задумувалися, чому чоловік так сильно зайнятий по роботі і так сильно втомлюється саме тоді, коли у Вас уривається терпець і загострюється перфекціонізм та брезгливість? Чи Ви все ж думаєте, що це випадковість? А хіба в житті бувають випадковості?

Алла Григорівна Веленко · Answer

Якщо б ви могли просто домовитися, то давно б вже це зробили. Але ж чомусь не вдається, правда? І чомусь Ви все ж звернулися до психологів, а не вирішили питання самотужки...
Проблема в тому, що от ті самі установки, які формуються в дитинстві поміняти лише одним своїм бажанням, неможливо навіть, якщо вже знаєте причини всього. Бо, повторюсь, це рівень підсвідомості, рівень рефлексів, а не рівень свідомості, до якого ми маємо доступ.  І чоловік не зможе змінитися допоки не зміняться саме Ваші реакції на все в житті. А реакції, як Ви розумієте, жодна людина не контролює. І найгірше, що ваші стосунки, при всьому тому, що ви обоє розумні люди, можуть надалі лише тільки ускладнюватися. Адже, накопичується, зокрема, Ваше невдоволення ситуацією, і, певне, своїм чоловіком. Поки що Вам достатньо було  просто в діалозі на сайті виговоритися, щоб Вас трошки відпустило... Але це поки... Та і проблема не зсунулася з місця.
Тож, не впадайте знову в ілюзії, що якось все само налагодиться. Ви або зламаєте себе, або вибухнете і розірвете в решті решт стосунки, втративши кохану людину. 
І ще,  гармонія - означає рівновагу. Але не завжди означає щастя. Якщо, наприклад, жінка бере на себе чоловічі обов'язки, чоловік втратить повну ініціативність і "сяде 'й на голову". Тобто, сума буде одна і та ж, але доданки будуть різнитися.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Як на мене, дуже цікава думка.
Хто іде, той завжди здолає дорогу...

Людмила Петровна Колесник · Answer

Сочувствую,что столько трудностей в контакте приходиться выдерживать  Развивая свою осознанность Что со мной ? Что я чувствую в моменте ? Как живет во мне отвращение ?  Как живет и проявляеться брезгливость ? Проживание ,принятие этих чувств будет Вам как компас,который поможет построить правильную границу с мужем

Дарія Андріївна Рудь · Answer

Мария, благодарю вас за откровенность. Вы действительно находитесь на пределе — и это абсолютно понятно. Ваши чувства — не «мнительность», а нормальная реакция на постоянный стресс и нарушение личных границ.
Вы живёте в среде, которая ежедневно перегружает вашу нервную систему: антисанитария, сильные запахи, усталость, брезгливость, ответственность за животных, а теперь ещё и снижение близости с мужем на фоне раздражения. Всё это накапливается, и вы имеете полное право чувствовать отвращение, усталость и отчаяние.
Очень важно не игнорировать свои сигналы. Сейчас нужно не только заботиться о животных, но и подумать о себе. Честно поговорите с мужем — не обвиняя, а объясняя, что вы не справляетесь и вам срочно нужны изменения. Возможно, стоит пересмотреть количество животных в доме или найти помощников. Безопасность и гигиена — это не прихоть, а базовая потребность.
Если вам будет нужна поддержка или помощь в поиске решений — я открыта к консультации. Вы не обязаны справляться со всем в одиночку.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Брезгливость

Відповіді психологів