Привʼязаність з мамою чи вигода?

Вітаю!
З огляду на цю історію, можна сказати, що Ваш хлопець не сепарувався(не відокремився) від мами, а його мама не готова відпускати в самостійне, доросле життя.
Те, що Ви помічаєте, що так не повинно бути, свідчить про те, що Ви дозріліша особистість на відміну від нього, і це великий плюс.
Як довго це триватиме, залежить від того скільки Ви це терпітимете. Спробуйте обговорити все з ним, спокійно висловити все, що Вас турбує, Ваші думки, переживання, чітко обмежте та позначте Ваші рамки, межі. Обсудіть, як Ви бачите свою модель майбутніх стусніків, сім'ї.
Саме зараз Ви маєте донести йому свою точку зору, якщо надалі плануєте продовжувати ці стосунки.
Успіхів Вам, вірю в Вас!

Вітаю,Вікторія!
Ваша ситуація справді непроста, і Ваші переживання абсолютно зрозумілі. Ви прагнете будувати здорові, гармонійні стосунки, але відчуваєте, що зараз Вас не чують і не розуміють.
З описаної Вами ситуації можна зрозуміти що у Вашого партнера не відбувається сепарація з мамою. Чи розмовляли Ви з Вашим партнером про те, яким він бачить ваше майбутнє. Як планує будувати власну сім'ю (без мами) Важливо щоб у відповіді він чітко вказував як і коли це буде відбуватися , бо коли він говорить " з часом все зміниться" це може означати ,що ніколи нічого не зміниться. Або він цього не хоче і до цього не готовий.
Що Ви відчуваєте в цих стосунках?
Чи відчуваєте Ви рівність у віддачі та отриманні?
Як ситуація впливає на Ваше самопочуття та самооцінку?
На Вашу думку:
Чи справді він готовий до сімейного життя, чи поки що перебуває в ролі сина, який піклується тільки про матір?
Чи здатний він розмежовувати відносини з матір’ю та з Вами?
Чи він Вас чує, чи просто намагається Вас заспокоїти, аби нічого не змінювати?
Чи не берете Ви на себе надмірну відповідальність?
Як Ваша турбота про них впливає на ваше особисте життя?
Чи Ви не опинилися в ролі людини, яка більше вкладається, ніж отримує?
Які цінності та бачення сім’ї у вас із хлопцем?
Чи готовий він працювати над автономністю від матері?
Що станеться, якщо ви спробуєте окреме життя?
Чи є у партнера реальний план змін?
Якщо дані стосунки для Вас є важливими, то варто записатися на парну терапію, щоб пропрацювати усі ці моменти щоб забезпечити собі краще майбутнє.
Зараз Ви можете тільки говорити про свої почуття та емоції що викликають у Вас певні події. Також важливо говорити з хлопцем не в форматі претензій, а через «Я-повідомлення»: «Мені важливо розуміти, що у нас є наш простір, наша сім’я, і що ми обоє приймаємо рішення. Зараз я почуваюся так, ніби мої потреби не враховуються» і т.д .
Важливо не ігнорувати свої почуття. Ви маєте право на комфорт і на партнера, який вас чує.

Доброго дня.
Ви відчуваєте несправедливість, що Ваша з хлопцем пара допомагає матері хлопця, тоді як Вашій матері змоги допомагати не було, що Ви всіляко вкладається в спільне благо і підтримуєте, а коли підтримка потрібна була Вам, то Вас не підтримали. Ви розчаровані, але піддалися на вмовляння хлопця і повернулися до нього, проте перспективи щасливого майбутнього не бачите.

Щоб допомогти краще розібратися у Вашій ситуації, задам уточнюючі питання.

Що ще Вас тримає з цим хлопцем зараз?

Доброго вечора, Viktoria!

ПРИВʼЯЗАНІСТЬ З МАМОЮ ЧИ ВИГОДА?

Напрочуд важливе та актуальне питання ставите. І саме такі варіанти розглядаєте недарма.
А якщо і перше і друге одночасно - що тоді?
Що вам хорошого така, зрештою, відповідь принесе? Не замислювались?

Зазначаєте, що повернулись

я повернулась, бо кохаю його, але я не знаю як я можу довіряти цім людям

Проте, як же бути з висновком, що робили перед тим, причому ОСТАТОЧНО -

Після такої ситуації я остаточно зрозуміла що не хочу з ними жити…

???

та й якось плани будувати на майбутнє, якщо ми все так і живемо втрьох з мамою та і не зрозуміло коли наприклад це може змінитись…

Щоби щось змінилось, потрібно брати на себе відповідальність за бажані зміни - ви свою частку, хлопець свою. І про конкретні дії та строки їх реалізації варто розмовляти(!)
Спробуйте від міркувань і переживаннь перейти до конкретики.
Наприклад, сказати хлопцю, що мені не подобається 1,2,3.
Я хочу, щоби ти узяв відповідальність за це, це і оце.

До вас самої питання, з яким можете визначитись лише ви, - який ще час ви готові жити разом з його мамою - місяць, півроку, більше?

виходить що розуміти я повинна тільки, а мене якось не розуміють

Ні, не виходить. Ви маєте право вирішувати за себе. Робити свій власний вибір. Домовлятись на прийнятних вам умовах. А якщо ні, тобто не виходить домовлятись, то йти далі своїм шляхом.
У вас був подібний досвід в минулому, коли ви ОБИРАЛИ себе?

Я гадаю він буде постійно так привязан до матері і навіть коли ми може і зʼїдемо кудись він буде постійно з нею на зв’язку, не знаю, для мене це дивно у такому віці і я розумію, що своєї сім’ї так не побудувати…

Доволі складна теза вийшла. Так, він може бути емоційно прив'язаним до матері. Але де межа між хворобливою прив'язаністю і дбайливим ставленням сина до мами? Побудувати свою сім'ю зовсім не означає розірвати зв'язки з батьками. Має ж значення і конктекст

живемо у зйомній квартирі, завжди каже за те, що треба маму підтримати, бо у них рік тому сталось горе і не стало його батька…

я їй майже і не мала змоги допомогти матеріально за увесь цей час

Ані на копійку?

втратила свідомість і лікарі настояли перевірити у шпиталі детальніше мене, але ні він, ні його мама не приїхали до мене

Зрозуміло, що ви ображені через таке ставлення. Наразі свої почуття хлопцеві виказали чи ні? А його мамі, мовляв, сподівались, що вас провідають і підтримають?

Відредаговано автором 04-03-2025 21:50:43

Добрий день. Що б ви хотіли зрозуміти в даній ситуації?
Сформулюйте, будь ласка,ще раз ваше питання. Дякую

Добрий вечір!

Не зовсім зрозуміло, чого саме ви хочете для себе в цій ситуації.
Відчувається, що ви ображені, роздратовані і обурені тим, як складаються ваші стосунки втрьох — ви, мама хлопця і він, зрозуміло що такий формат стосунків вам не підходить. Ви хочете зрозуміти, чи готовий партнер змінити свої пріоритети і побудувати спільне життя, де ваші потреби важливі?
Я думаю, хлопець несвідомо ставить потреби мами вище за ваші, оскільки просто звик до такого розподілу ролей, йому може бути складно усвідомити, що у дорослому житті пріоритети змінюються.
Ідея сепарації важлива, але вона не означає, що людина повинна бути на 100% незалежною від батьків. Це, скоріше, про зміну балансу в стосунках, де нові пріоритети стосуються не тільки батьків, а й власних сімейних цінностей. Стосунки дозволяють партнерам розвиватися, вчитися взаємодіяти та знаходити компроміси, разом рости і розвиватись.

Чи обговорюєте ви з хлопцем ваші уявлення про сімейне життя? Чи збігаються вони?
Про це потрібно говорити, щоб зрозуміти, наскільки ваші життєві цілі і цінності співпадають. Часто буває так, що партнери думають, що інший має подібні уявлення про те, як має виглядати сімейне життя, але насправді ці уявлення можуть сильно відрізнятися.

Тут є багато питань, які варто обговорити, щоб зрозуміти, чи на одному ви шляху, чи ні.

Вітаю, Вікторіє!
Який у Вас запит до психологів?
Є багато уточнюючих запитань до Вас.
Чи знаєте Ви, які стосунки були у Вашого хлопця із мамою до смерті його батька?
Ваш переїзд в іншу країну вимушений чи є інші причини?
Чому у Вас таке непоборне бажання переїзду мами Вашого хлопця? Чи є можливості, щоб жити окремо зараз?
Які стосунки у Вас з Вашою мамою?

Для більшого розуміння Вашої ситуації потрібно більше інформації та роз'яснення. Ваш допис просочений образою, претензіями та невдоволенням. Чим Вам заважає мати Вашого хлопця? Вона вторгається у ваші стосунки з ним, порушує Ваші особисті кордони? Чому побудова ваших стосунків залежить від її присутності?

треба маму підтримати, бо у них рік тому сталось горе і не стало його батька… моя мама залишилась в Україні, я їй майже і не мала змоги допомогти матеріально за увесь цей час

Виглядає як заздрість, що ваша мама далеко, а його - поряд. І Ваше бажання переїзду його матері може бути, що в такий спосіб Ви несвідомо хочете "заглушити" своє почуття провини, що Ви не разом зі своєю мамою і не змогли їй допомогти. Чи можливо Вам не вистачає уваги від Вашого обранця.

але ні він, ні його мама не приїхали до мене, а він ще й просто у паніці зателефонував їй і усе розповів що зі мною, не зовсім розумію що дало йому що він поділився з мамою і заспокоїла вона його, якщо підтримка потрібна була мені.

Чи обговорювали Ви цю ситуацію зі своїм хлопцем або його мамою? Чи розповідали Ви про свої почуття та обурення цим?

та й якось плани будувати на майбутнє, якщо ми все так і живемо втрьох з мамою та і не зрозуміло коли наприклад це може змінитись…

Плани Ви можете будувати незалежно з ким Ви живете, от реалізувати їх - це вже інша справа.

Я гадаю він буде постійно так привязан до матері і навіть коли ми може і зʼїдемо кудись він буде постійно з нею на зв’язку, не знаю, для мене це дивно у такому віці і я розумію, що своєї сім’ї так не побудувати…

З Вашого опису не видно, що ваш хлопець патологічно прив'язан до матері. Чому вас дивує, що дорослий чоловік може бути на зв'язку зі своєю матір'ю, живучі окремо від неї?
Вікторіє, схоже на те, що справа не зовсім у матері Вашого хлопця і вашого спільного проживання, наче це все лише "верхівка" справжнього конфлікту, більше питань до Вас виникає.
Можливо непогано б було взяти кілька консультацій у психолога (за потреби психотерапія) та прояснити навіть для себе, що відбувається у Вашому оточенні, розібратися у власних почуттях та дати відповіді на запитання, що Вас хвилюють.
Успіхів Вам!

Відредаговано автором 05-03-2025 01:19:20

Важно понимать, чем вас привлек мужчина, что вы хотите семью с ним.
Обычно такие мужчины притягивают таких же не сепарированных женщин, которые занимают позицию либо мамы либо ребенка, а чаще всего, эти роли меняются.
Ведь по сути, вы сейчас делите "власть" с его мамой - чью сторону он займет, кого будет слушать, кого поставит на первое место. Эдакое соперничество.
Семья возможна с любым человеком, если вы его принимаете и его недостатки, особенности вас устраивают. Нет смысла продолжать отношения в надежде, что что-то изменится.
Принимаете ли вы мужчину, как он есть - вот такого, ведомого мамой, привязанного к ней?

Поставлю трішки жорстке та прямолінійне питання, але можливо це дасть змогу подивитися з різних сторін на ситуацію.

Навіщо Вам бути третьою зайвою в стосунках хлопця і його мами?

Доброго ранку Вікторіє.
Думаю, що Ви праві щодо того, що коли просто чекати, що все якось зміниться та владнається, то такого ніколи не станеться. Чому?
Бо є поняття звички. І ми всі, насправді, в більшості випадків живемо саме звичками, рефлекторно.
Якщо я правильно зрозуміла, Вашого хлопця виховувала, здебільшого, мама, без батька? І він звик жити з мамою, під її пильною опікою?
Але ж для того, щоб у хлопця розвивалися чоловічі якості, такі як відповідальність та серйозність, сила волі та духу, його повинен виховувати чоловік, а не жінка. Бо жінка за своєю природою надміру боязка, обережна, опікаюча... А навчити хлопця рішучості, сміливості, бажання когось захищати коли він росте як у ватній упаковці, просто неможливо. Тому, власне, очікувати, що Ваш хлопець за таких умов почне проявляти чоловічі якості, не варто. Особливо, коли поруч з ним мама....а дівчина, тобто, Ви, ще й звикла брати на себе набагато більше в родині , аніж варто було б, щоб інші, той же самий хлопець, почав хоча б трошки ворушитися і діяти
"...відносилась до них з мамою як вже до своєї сімʼї, піклувалась, купувала все що треба…"
Скажіть, а хлопець вже робив Вам пропозицію одружитися?
Адже, те, що ви живете разом - це ще, як це не прикро, але нічого для хлопця та його мами не означає. Знову ж таки, чому?
Тому, що чоловік сприймає жінку як члена своєї родини лише тоді, коли вона вже його офіційна дружина. А мами дивляться на дівчат, як правило, "очима" свого сина...
Окрім того, коли утворюються пари, лише здається що випадково. Насправді, всі пари існують за принципом "дзеркальності". Наприклад, якщо жінка звикла все тягнути на собі, тоді ...у неї поруч може з'явитися чоловік інертний, безініціативний, який ні за що не відповідає ..
Тому, щоб зрозуміти, а що Вам робити далі, як на мене, потрібно розібратися не лише із звичками Вашого хлопця, але і із Вашими звичками. Ви не задумувалися, а для чого купували все що треба, якщо поруч є чоловік, який, за своїм чоловічим призначенням, сам повинен все це робити?
Тому логічно задатися наступним питанням, а як розподілялися обов'язки в родині Ваших батьків? Хто більше всього тягнув все на собі?

Знаю, что всегда хочется понять другого человека - его мотивы, как поменять ситуацию и тп. Но я бы все же предложила вам сместить фокус внимания с МЧ и его мамы на себя. Поняв себя - почему такого мужчину выбрали, что привлекло в нем и что ценного в отношениях, как вы себя переживаете, если не вы на первом месте и тп вы сможете и в дальнейшем не наступать на те же грабли, и в целом, разобравшись в себе, возможно придете к тому, что вас многое устраивает, а на привязанность МЧ к маме будете спокойнее смотреть. Как вариант.
Не просто так мы притягиваемся с кем-то в пару

Ні, не хочу я бути третьою зайвою. Мама його доречі цим маніпулює і він каже що мама не зайва, хоча тоді хто зайвий я? Як можна от так жити? Може тоді втрьох і спати будемо? Ну це дивно як на мене…

Не хочете, але чи не відчуваєте себе третьою зайвою в ситуації, що складається?

Я б хотіла розуміти чи можуть бути шанси на майбутнє з такою поведінкою у людині, як зробити щоб він ширше думав і бачив що так майбутнього якщо не йти до змін не буде

Я особисто вірю в шанси,як і в те,що людина сама має захотіти ці шанси взяти, щоб шось замінити.
Зараз я чую тільки ваші прагнення, якщо вашого чоловіка все влаштовує,то чим ми можемо допомогти?
Також я вірю в те, що якщо ви потребуєте зміни,то розширюйте ваші усвідомлення, щодо себе та ваших відносин. Можливо ви самі, працюючи над собою у співпраці з психологом,в певний час, прийдете висновку,що ви варті кращого.

Отже, Ви відчуваєте себе третьою зайвою. Питання: для чого Ви залишаєтеся в стосунках, де Ви наче третя зайва?

Чи знаєте відповідь, навіщо Вам бути в таких стосунках?

Мені дуже шкода, що Ви росли без батька. Бо, як на мене, от ця звичка "я сама", коли у жінки на рівні підсвідомості "сидить" установка за все самій нести відповідальність і всім "забігати дороги" і "спровокувала" зустріч з хлопцем, який не сепарувався від мами.
Насправді, те, що хлопець росте з батьком, ще не дає гарантії того, що він виросте відповідальним. Це більше залежить від того, хто в сім'ї був головним і хто займався його вихованням. Судячи з того, що Ви пишете про стосунки Вашого хлопця та його мами, "автор" проекту саме його мама.
Окрім того, є ще один, на мою думку, дуже серйозний нюанс.
Ви пишете "Після такої ситуації я остаточно зрозуміла що не хочу з ними жити…". Тобто, на рівні відчуттів,Ви зрозуміли, що такі стосунки Вас не влаштовують, але...
"... він не міг без мене і настоював щоб я повернулась, що усе змінилось, що він зрозумів усе і більше такого не буде…"
Тобто, навіть розуміючи, що цей чоловік не зможе бути Вам опорою, у всякому випадку, поки мама живе з Вами, Ви повірили його обіцянкам (швидше ша все, щирим) і
" я повернулась, бо кохаю його..."
Але на той момент не знали, тому і не врахували, що звички міняти дуже складно. Тому, щоб людина захотіла ці звички змінювати і якось почала реально мінятися, потрібний серйозний стимул. Особливо, для чоловіків. Адже, це у жінок дуже розвинута совість. І жінці достатньо все зрозуміти, як вона буде намагатися вже сама змінитися. А от для чоловіків, у більшості випадків, слова ще нічого не значать. Чоловіки реагують лише на конкретні вимоги, умови та дії жінки.
І тоді виходить, для чого йому щось змінювати в собі та діяти, якщо Ви і так вже повернулася і живете з ними разом?
"...але я не знаю як я можу довіряти цім людям, вірити..." І, на мою думку, Ви абсолютно праві. І справа не лише в хлопцеві та його мамі, і тому, як вони себе, м'яко кажучи, негарно повели. Це стосується абсолютно всіх стосунків між чоловіком та жінкою.
Насправді, повністю довіряти можна лише Богу, а до оточуючих потрібно ставитися з розумінням того, що кожна людина в певних обставинах може схибити.
Тому тут виникає ще одне припущення.
У Вашого хлопця, без сумніву, є сильна залежність від мами, але...
Схожа психо-емоційна залежність від коханої людини, як на мене, можливо, у більш прихованому, латентному стані, прослідковується і у Вас. Інакше б, зважаючи на те, як вони себе повели, Ви б не змогли так швидко знову почати з ними жити.
І тоді стає зрозумілим, чому Вам так важко розібратися в собі та в тому, що відбувається, бо між Вами та хлопцем вимальовується співзалежність. А це дуже болючий тип стосунків, з яких надзвичайно складно утворити гармонічні стосунки і надзвичайно складно вийти. Бо це питання внутрішнього налаштування, яке не вирішується повністю зовнішніми діями та рішеннями.
Ви пишете, що кохаєте його. Думаю, як це не дивно, що і він кохає Вас. Але до тих пір, поки він і Ви не станете самодостатніми ( не плутати з самостійністю), сподіватися на те, що ситуація "розрулиться" сама, я б не стала
Ваш хлопець прожив з мамою все своє життя, а з Вами живе лише пів року. Тому прив'язаність до мами, звісно, сильніша. Що робити в такій ситуації?
Потрібно, щоб внутрішньо, психо-емоційно, стали сильнішою Ви і навчилися правильно себе з чоловіком поводити. Бо Вам через те, що поруч не було батька, на мою думку, просто не вистачає, необхідних навиків та знань.
І найгірше в цій ситуації те, що навіть коли Ви, можливо, наважитеся піти від них, всі Ваші установки та звички все одно залишаться. Отже, не факт, що наступні стосунки складуться кардинально по іншому. А от якщо Ви почнете серйозно працювати над собою і внутрішньо змінитеся Ви, однозначно, ситуація розв'яжеться якнайкраще і для Вас, і для Вашого хлопця, повірте.
Ваше питання - це запит на індивідуальну роботу.

Відредаговано автором 05-03-2025 13:56:13