Доброго вечора!
Розумію, що це Ваші перші серйозні стосунки. І, Вам дуже важко розібратися, що відбувається насправді.
Але є дещо, що найсильніше привертає увагу у Вашій розповіді.
"Чувствую что возможно это из-за меня, что я вовремя не среагировала, и не освободилась раньше.." І це - хибне почуття провини, яке Ви тим сильніше "натягуєте" на себе, чим менше хлопець виявляє якусь ініціативу. Скажіть, а як, зазвичай, Ви реагуєте (реагували в дитинстві) в схожих ситуаціях, коли хтось не хотів з Вами спілкуватися? Так само, вважали винною себе?
Адже, виходить, що почуття - це як потяг на вокзалі. Встиг заскочити у вагон, і тоді поїдеш. А не встиг - твоя провина. Але ж почуття та стосунки це не потяг. І якщо вони є, їх неможливо знищити лише тим, що Ви вчасно не встигли закінчити свою роботу. Бо, на скільки я зрозуміла, з роботою у Вас просто так склалися обставини, і сама ситуація від Вас не залежала. Не можна брати відповідальність на себе за те, що не в Ваших силах контролювати.
Цей хлопець Вам пропонував одружитися, чи говорив про "просто пожити разом"?
Адже, якщо для молодої дівчини, "пожити разом" це вже означає вийти заміж. Для чоловіків "пожити разом" - це ще нічого не означає, окрім того, що просто деякий час "пожити разом"...
Ви пишете "И я думаю что могу все испортить, если напишу что-нибудь на эмоциях и этим его оттолкну еще больше..." Неможливо відштовхнути чоловіка, якому жінка потрібна по-справжньому лише тим, що вона напише йому про свої почуття та емоції. Це аксіома.
" Или если перестану писать, то он подумает что я уже ничего не продолжать общения...но в то же время кажется правильным, дать ему время, и писать только тогда, когда и он пишет или звонит....".
Як на мене, Ви занадто багато додумуєте за нього. Тоді як чоловіки набагато простіші. Тому, якщо він не відповідає, коли Ви говорите, що хочете поговорити - це, швидше за все, може означати лише те, що він не хоче ні про що серйозне з Вами говорити. Бо йому не потрібна відповідальність за Вас та стосунки від слова "зовсім".
Коли чоловіку жінка потрібна, він проявляє ініціативу, добивається її, їй телефонує, цінує її кожне слово написане... А у Вашому випадку складається враження, що ініціативу весь час виявляєте Ви, а він лише інколи, коли у нього є бажання, Вам відповідає. Знаєте, як його поведінка виглядає зі сторони?
Якщо б все легко склалося, то чом би і не отримати задоволення деякий час поживши разом? А от коли з'явилися перші перешкоди та труднощі, йому одразу все стало нецікавим. І як Ви думаєте, чому?
Що ж робити? Насамперед," зняти рожеві окуляри" і спробувати подивитися на нього біз ідеалізацій. Думаю, він може виявитися зовсім не таким, як Ви його собі намалювали...
Окрім того, якщо Вам хочеться зателефонувати йому, або йому написати - телефонуйте і пишіть. Бо все одно, в любому випадку, Ви станете звинувачувати лише себе, чи будете Ви разом, чи не будете, хоча ні в чому ніколи не були винні. То, принаймні, хоча б будете знати, що все що від Вас залежало в цих стосунках - все зробили до найменшого шансу...
І ще.
Як на мене, у Вас є схильність до ідеалізації чоловіків і здатність швидко в них закохуватися та до них прив'язуватися. А це вже реальна проблема, яка може "потягнутися" і в подальші стосунки. Тому питання стосунків з цим хлопцем, то лише певна "вивіска", "верхівка айсбергу" краще б з усім розібратися не на одинці зі своїми думками, а в індивідуальній консультації.
Відредаговано автором 26-02-2025 19:44:47