Як і з ким зближуватися

Дякую всім за відповіді.

Я помітила, що в моїх близьких стосунках був такий компонент — я з самого початку терпіла щось, що мене не цілком влаштовує або не зовсім подобається. І це терпіння для мене було своєрідним вкладом, депозитом в ці стосунки, що надавало їм ваги. Але при цьому інша сторона нічого мені не говорила про те, що моє терпіння є чимось цінним і важливим, і що теж вважає це вкладом. З мого боку прив'язка формувалась на основі ігнорування-терпіння негативних проявів чи особливостей іншої сторони і фокусі на позитивних та приємних моментах. Тобто я уникала давати зворотній зв'язок на негативні для мене речі і давала його лише на позитивні. Коли наступав той кульмінаційний момент, дуже важливий для мене, після якого я відчувала неприйняття і відсторонення — я починала давати не тільки позитивний, а й негативний зворотний зв'язок, вважаючи, що достатньо натерпілася, достатньо для того, щоб мене нарешті прийняли і з позитивом, і з негативом. Очевидно, для іншої сторони моє терпіння могло бути непомітним або не означати нічого такого, щоб на основі цього зрештою витримати не лише позитив від мене, а ще й мій негатив.

Про зв'язок із дитинством і стосунками із батьками. В дитинстві щоб відстояти себе і наполягти на задоволенні якоїсь потреби, щоб мене враховували потрібно було дуже багато витерпіти і поводитися гарно. І коли вже неможливо було витримувати і само по собі цей негатив виривався, попри строгу вимогу покори, слухняності і покарання за непослух — це могло означати або ще більше пригнічування і покарання, або що врешті мене почують і якусь потребу врахують.

Тобто я роблю схоже на оце все.

Але нічого насправді цінного і глибокого для іншої сторони, і власне для мене, в таких стосунках не відбувається, тому моє вираження негативу може сприйматися як раптова непотрібна незручність і для іншої сторони нормально відмежуватися від цього. І я по суті по звичці включаюся в стосунки з людьми яким підходить, щоб я не виражала ніякий негатив, а давала тільки позитив, а коли від мене йде негативний зворотний зв'язок — мене відштовхують як непідходящу.

Відкритість і зацікавленість інших мене завжди лякала і ставила в ступор. В той час як нехтування, ігнор, байдужість, тобто глуха стіна для мене була чимось більш безпечним, таким, що я здатна витримувати і залишатися — залишатися, по суті не в контакті, а в прагненні контакту і взаємодії, яких не було.