Раніше писав та тепер подробиці

Доброго вечора.

Пам'ятаю Ваш минулий допис. Любовний перенос в терапії - часте явище, і цілком нормальне. Бо на психолога чи психотерапевта клієнти можуть проектувати свої емоції, бачити в терапевтові значущу фігуру, варту довіри. А також намагатися компенсувати певні емоційні дефіцити, тобто очікувати від психолога чогось, чого не вистачає в реальному житті.
Психолог в такому випадку не має права відповідати клієнту взаємністю та робити якісь жести романтичного чи сексуального характеру, бо це суперечить професійній етиці. Потрібно обов'язково обговорювати з клієнтом його переноси (проекції зі своєї уяви та з реального життя на психолога), бо це дуже цінний матеріал для аналізу, перш за все, особистісної динаміки, динаміки стосунків та емоційних потреб клієнта. Тобто, нормально якщо психологиня Вам не відповіла одразу, але з її боку було б добре запропонувати Вам обговорити Ваші переживання на наступній сесії з нею. Бо це явно не формати переписки чи телефонної розмови, тому що містить особисту інформацію про Вас.

Далі по тексту в мене чогось одні питання та жодної відповіді.
Психологиня зателефонувала Вашій мамі. З приводу чого? Адже Ви повнолітні, і якщо Ви повністю дієздатні (над Вами немає юридично оформленої опіки), то самі за себе відповідаєте, і психолог не має права обговорювати з Вашими родичами щось, що відбувається у Вашій з нею терапії. Навіть якщо клієнт неповнолітній, особисті подробиці з консультацій розкривати не можна, за винятком випадків, коли щось загрожує життю клієнта (наприклад, ризик самогубства), або клієнт порушив закон.
Ви не суїцидальні, закон не порушувати (нема закону, який би забороняв Вам закохуватись в своїх психологів). Якщо у Вас загострення ментального розладу, то про це повинен був повідомляти не психолог, а психіатр, і в першу чергу не Вашу маму, а Вас особисто. І те, що Ви дивилися історію дзвінків в телефоні мами, говорить про недовірливі стосунки у Вашій бальківській родині. Коротше кажучи, ситуація по меншій мірі дивна.
Стосовно бритви, то в психіатричних лікарнях ці предмети заборонено мати при собі суто з мір безпеки, щоб пацієнти собі не нашкодили. Тобто, навіть якщо Ви було в здоровому глузді і просто хотіли поголитися, дії терапевтки тут контроверсійні, бо на ній була б відповідальність, якщо б Ви (або інший пацієнт) використали бритву не за призначенням.

Щодо Вашого бажання спілкуватися з психологом далі. Підозрюю, що це радше перенос, який відчувається як симпатія до неї як до людини, аніж бажання працювати з нею як з психологом і надалі. В голові клієнта ці дві речі можуть перемішуватися, задача ж психолога - їх розділяти та дотримуватися професійної етики.
Також в мене виникло багато питань. Який у Вас діагноз (якщо Ви готові його оприлюднювати) ? І чи знаєте Ви свій діагноз взагалі? Яка була причина госпіталізації (чому Ви потрапили в лікарню)? Які у Вас відносини з батьками?
І окремо я б рекомендувала, за можливості, змінити психолога, бо тут дуже спірна професійна етика з її боку.

Якщо у Вас психоз, то головне, - щоб Ви регулярно спостерігалися в свого психіатра і приймали ліки за його призначенням. А також лягали в лікарню в періоди, коли у Вас загострення (галюцінації, тощо). Коли Ви в лікарні, при Вас не повинно бути ніяких гострих предметів (бритви, ножиці, тощо), щоб собі не нашкодити, якщо у Вас буде змінений стан свідомості.

З блокпостом ДНР дійсно пощастило, що Вам нічого не зробили, коли знайшли у Вас військовий квиток. Основне зараз - берегти себе та лікуватися.