Залежність від думки інших

Доброго дня, в моєму дуже близькому оточенні є людина, яку я дуже люблю та поважаю, як свого рідного батька, але між нами є одна незгода. Ця людина постійно нагадує мені, що нам з чоловіком вже треба дітей заводити, а не собак, на початку війни мій чоловік дуже хотів завести собаку, завели, ця близька людина коли дізналась, то не дуже зраділа, так склалось, що він теж завів собаку, не справився з нею і віддав її іншим людям, наскільки я зрозуміла, ця ситуація є для нього травматичною, бо після того він постійно почав нам казати, щоб ми віддали свого пса і заводили дітей, в нього троє дітей, в нас поки немає, але ми ще одну собаку завели😁, дуже тривалий час ми з чоловіком нічого не розказували за ще одну собаку, але на днях ця людина прийшла до нас додому і побачила, тепер знов та сама пісня, щоб віддали собак і заводили дітей, я першого разу поставила границю і сказала що нікого віддавати не буду, то була тиша, тепер коли побачив що ми маємо ще одного, то знов та сама пісня, я знов сказала, що я доросла і сама буду вирішувати жити мені з собаками чи без, а з дітьми вже як Бог дасть так і буде. У відповідь було мовчання. Допоможіть мені будь ласка зрозуміти, чого я так боюся реакції цієї людини? Бити мене ніхто не буде, я доросла людина, я зловила себе на тому, що я як дитина🙈я не можу зрозуміти чому мені так важко було наважитись і поставити границю, було прям страшно, коли я це зробила, то я була прям розгніваною та збентеженою, зараз відчуваю якесь незрозуміле почуття провини, хоча, що я зробила такого поганого? Ми просто прихистили безпритульну тваринку, тепер в нас їх дві, я не бачу проблеми щоб мати дітей і тварин разом, що не так зі мною в цій ситуації і що не так з тією людиною? Бо в мене таке відчуття, що він на мене навішує своє. Підкажіть будь ласка, як мені з ним коректно поговорити, якщо він знову буде казати те саме чи вже просто не звертати увагу на його слова? Але мене аж тіпти чогось починає коли мені кажуть віддай собак і заводь дітей.