Шлях, який належить пройти (із циклу «Пережити горе»)

  "Горе таке широке, що його не обійти. Горе таке високе, що його не перелетіти.

Горе таке глибоке, що під ним не проповзти. Через нього можна тільки пройти"

Коли ми втрачаємо дорогу людину, ми опиняємося в глибинному та важкому процесі горювання. Головну роль у ньому відіграє робота горя. Вона потрібна для того, щоб перебудувати себе для життя в новій реальності. Реальності, де немає померлого. У процесі горювання ми проходимо кілька етапів. На кожному етапі робота горя виконує свої завдання. Виконання цих завдань є обов’язковою умовою для того, щоб повноцінне життя без померлого стало можливим.

Отже, весь шлях горювання можна розділити на кілька етапів:

Етапи горювання

1.      Етап шоку та заперечення

      Етап, коли ми не можемо повірити в те, що близька людина померла, що її більше немає, ми втратили щось важливе. Це етап підготовки, коли наші захисні механізми пом’якшують удар травматичної події та готують психіку до її проживання. Але коли очевидність втрати неможливо ігнорувати, ми змушені визнати смерть близької людини. І лише після цього ми відчуємо горе.

   Завдання цього етапу — визнати та прийняти факт втрати.

2. Етап гострого горя

   Найскладніший і найважчий етап. Після того, як ми визнали, що близька людина померла, її більше немає і її ніколи вже не буде, ми починаємо відчувати справжній біль втрати та проживаємо сильні й важкі почуття: злість, провину, біль, відчай, страх, безпорадність.

   Завдання цього етапу — прожити біль втрати в повному обсязі.

3. Етап перебудови життя

   Коли ми втрачаємо близьку людину, ми втрачаємо не лише об’єкт, якому адресовані почуття, від якого ми отримуємо відчуття, ми позбавляємося певного укладу життя. Померлий брав участь у побуті, вимагав виконання певних дій чи певної поведінки, виконував певні ролі, брав на себе частину обов’язків. І це зникає разом із ним. Цю порожнечу потрібно заповнити, а життя організувати на новий лад. На цьому етапі ми перебудовуємо ролі в родині, здобуваємо навички, які дозволять нам виконувати те, що раніше робив померлий, вирішувати питання в тих сферах, де він був головним.

   Завдання: організувати життя без померлого.

4. Етап формування свого ставлення до померлого як до померлого

   На цьому етапі ми остаточно відпускаємо померлого та вибудовуємо з ним нові стосунки як із померлою близькою людиною. Ми дозволяємо собі повноцінне життя без болю.

   Завдання цього етапу: виробити нове ставлення до померлого, сформувати принципово нові зв’язки з ним і продовжити повноцінне життя.

Фактори, що впливають на тривалість горювання

Тільки після цього роботу горя можна вважати завершеною. Проживання цих етапів — процес індивідуальний. Його тривалість може бути різною і залежить від багатьох умов:

• яка подія призвела до смерті померлого, наскільки несподіваною вона була;
• якими були ваші стосунки з ним;
• наскільки сильно змінилося ваше життя зі смертю цієї людини;
• чи є у вас можливість сповна проживати всі почуття;
• чи є у вас підтримка, чи є поряд люди, які можуть «вмістити» ваші почуття.

!!! Для того, щоб процес горювання не затягувався на довгі роки (а іноді й на десятиліття), важливо подбати про те, щоб у вас були безпечні умови для горювання. Якщо у вашому житті немає підтримки близьких, якщо поряд із ними ви не можете собі дозволити виразити злість, образу, біль, проговорити важливе чи просто помовчати поруч, варто звернутися по допомогу до психолога.

Якщо вам потрібна підтримка, мої контакти у профілі.