Проблеми "швидкої" психотерапії

В наш час психотерапія і психологія, нарешті, стають все більш визнаними, нормативними та доступними. Нині, можна бачити багато психологів та терапевтів у самих різних напрямках, безліч підходів та методів, і кожен із клієнтів може спробувати різні та обрати той, що найбільше йому підходить. І здавалося б, це чудово. 

Проте є інший нюанс, який з цього проростає. 

Я маю на увазі, так звану медійну психологію. З нею можна зіткнутися в соц.мережах, в ютубі, на рандомних сайтах де сотнями публікуються статті із психологічною просвітою. І з поширеністю психологічної практики, багато в чому вона підлаштовується під сучасні реалії життя - швидке, насичене, повне різних стимулів. І все частіше, можна побачити як у тих ж соціальних мережах психологи для залучення клієнтів проводять не психологічну просвіту, пояснюючи якісь часті але загальні твердження, а “психологічну фізкульт хвилинку”. 

Ви точно бачили подібне: “Якщо відчуваєте тривогу “тут чи там” то у дитинстві Вас “вставте потрібне”” Чи “Якщо Ви схильні те і те, то у Вас такий то розлад, характер чи дитяча травма”. 

Що не так з таким психологічним контентом?

1. По-перше, він відходить дуже далеко від одного з важливих постулатів якісної психотерапії - індивідуалізація. Це масове узагальнення та спрощення станів і симптомів приводити не тільки надмірної категоризації людини але і  до сугестивного приписування клієнтами собі станів, яких у них немає, проте через надмірне спрощення можна собі присвоїти. Звісно, у психології є різні статистичні узагальнення та категорії, детальний опис симптокомплексів та захворювань, але коли ми говоримо про якісну психотерапію - аналіз повинен виходити із індивідуальної ситуації клієнта, а не намагатись підшлатувати його під узагальнені характеристики. Це допустимо для психіатрії, де суб*єктивне в анамнезі людини грає меншу роль, але і тут можна посперечатись. Проте це не допустимо в психотерапії. 

2. Другий важливий момент, що величезна кількість таких “медіа спеціалістів” насправді професійними терапевтами не є. Я вже не кажу, навіть про те, що часто такі особи виставляють себе або майстами у багатьох методах психотерапії одразу(що має бути червоним прапорцем для клієнта) та щей спокійно проводять консультації поряд із астрологічними гаданнями, нумерологічним розкладами і тому подібне. 

   Конструк авторитета який вони створюють загальним категоріями може приваблювати людей, яким потрібна психологічна допомога а в самій роботі наслідки контакту з таким “спеціалістами” бувають жахливі. Від ретравматизації до утворення нового травматичного стану, або інакше - ятрогенії. А оскільки “експертність” таких людей підкріплюється медійною визнаністю чи навіть просто фактом зачеплення людини окремими фразами(оскільки повторюсь, вони супер загальні) - масштаб такого явища величезний. 

3. Третій, але не по значенню негативний аспект такої популяризації психології - викривлення очікувань у людей про сам процес. Що я маю на увазі - психологічні консультації, психоаналіз, психотерапія, коучинг, кризова терапія - це різні форми психологічної роботи. Вони мають різні технології та методи, різну тривалість, різні аспекти проведення та потребують різної спеціалізації. Особливо тут хочу зазначити про час. Неодноразово стикаюсь із клієнтами, які піддавшись впливу медіа експертів, формують уявлення про швидкість і ефективність терапії, які не відповідають реальності і в результаті цього отримують розчарування та негатив до роботи з психологом.  Коли з кожного рупора людина чує про вирішення 10-річної проблеми за 5 зустрічей, вони такого результату і чекає, не завжди віддаючи собі звіт, що то є обурливим і нечесним маркетинговим ходом. 

   Знову ж таки, мушу тут внести правку - звичайно є запити для яких достатньо 5 сесій. І вони можуть бути різні, але при цьому в однієї людини достатньо 5 зустрічей а для іншої необхідно роки терапії. І тут мова йде не про метод, а про бэкграунд самого запиту. Кожний досвід індивідуальний, і кожна психіка справляється по різному. У когось є обтяжуючі а у когось - полегшуючі фактори для роботи. І це не можна оминати увагою, що і роблять, коли говорять про супер швидкий ефективний методи чи суперфефктивного терапевта, які насправді апелюють узагальнюючими категоріями та рекомендаціями. Якщо ми оглянемся назад, то побачимо, що психоаналіз тривав і триває досить довго, але це не тому що аналітики погані чи хочуть витягувати гроші з клієнта(цей феномен теж не варто ігнорувати, але тут не про це) - а тому що підхід до аналізу має іншу позицію. Не швидше рішення симптоматичної проблеми - а глибоке персональне пропрацювання. І це не тільки психоаналізу стосується. 

Наприкінець, хочу додати, що в ряд описаних вище проблем, може(знову ж таки мої здогадки та спостереження) приводити до бажання людини вирішувати проблеми симптоматично(зате швидко), а не комплексно. Тобто як прийшовши до лікаря із постійними, сильними головними болями - взяти тільки таблетку аналгіну. 

Я точно не намагаюсь засуджувати людей, які чекають такого, і розумію, що в нашу швидку і матеріалістичну епоху - може не бути часу на інший підхід. І для багатьох - одна “таблетка обезболюючого”  це вихід, і та допомога яка їй потрібна.

Просто ту не варто забувати, що частий прийом ліків - формує резистентність і приховує хворобу, яка може дуже серйозно проявити себе в майбутньому.