Притча з мого життя "Загадай бажання"

З самого раннього дитинства я знала про цю традицію. Всі діти в моєму оточенні, від мала до велика, ділилися цим секретом, передавали з уст в уста, як наче то був величезний секрет і взагалі крута таємниця. І всі вірили, що це правда. Всі. І дівчата, і хлопці. І навіть брутальні пацани на моциках.

"Уважно подивись в нічне небо і чекай, поки впаде зірка. І поки вона падає, - встигни загадати бажання! І воно обов'язково здійсниться!"
І старші допомагали меншим встигати, - показували напрям, вчили уважності та витримці.

А коли вже всі були в курсі, поночі, на лавці кілька найуважніших десь о 23й чи першій ночі горлали: "Зірка падає, - загадуй бажання!" 
І традиційну о тій порі тишину збентежували вереск та купа емоцій... І всі бубоніли собі під носа своє бажання. А найпродвинутіші, - навіть 3 штуки встигали :-) 
І виглядували крізь гілки слив, тулилися до сусіда, який бачив ту зірку і з десяток пар очей вишукували серед зірок саме ту... Яка здійснить найзаповітнішу мрію. 

А потім знов тиша. Знову мовчанка, бо всі смакують радість від очікування, що та мрія таки здійсниться, - бо встигли її промовити, поки летіла зірка. 

Тиша. Коли тільки шелест листя, нахабні комарі і собака, яка гавкає на другому кінці вулиці. 

А були випадки, коли ми вирішували влаштовувати зірковий кінозал. Рядочком лягали на траву, - хто на скошену траву, хто на куртки, хто на вуличну ковдру і дивились. Один одному показували, рахували хто скільки зірок встиг помітити, влаштовували змагання. І вдихали запах трави та вологи, яка підіймалась з берега. 
Всі дивились на Чумацький Шлях, шукали кожен своє сузір'я, знаходили Касіопею і добре знали, що коли Ківш перевернеться, треба бігти додому, бо то було близько 4ї ранку і найменшим точно від батьків чи бабусь "прилетить". 

І колись сидимо ми з сусідом на дереві. Вишня. Не питайте нащо, - бо то була пригода. 2га ночі. Нам років по 16-17. Дощічки-сидіння між гілками і гарний вид нічного неба. Видно всі-всі зірочки й туманності (В місті такого не побачиш). 
То був час, коли дівчата та хлопці дружили і просто спілкувалися по ночам (знаю, що звучить дивно, але то правда).
Сумуємо. Бо це останнє літо, коли вся компанія разом, а потім всі роз'їдуться по ВУЗам і не факт, що зберемося в тому ж складі знову. Після 10 років дружби...
Сусід питає: "А ти ще загадуєш бажання, коли падає зірка?"
- Звісно ж.
- А чи збулося в тебе хоч одне бажання? 
- Збулися всі, які були до цього віку загадані.
- І в мене збулися майже всі...

І знаєте, чого мене навчили зірки з неба?
1. Відкрий очі - і ти побачиш, наскільки прекрасний світ.
2. Якщо віриш - твоє бажання здійсниться. Моє до сих пір збувається. І, коли трапляється нагода, - я продовжую загадувати найважливіші бажання в своєму житті. Отака я романтична :-)
3. Є люди, які допоможуть тобі з мрією. Вони знайдуться обов'язково, - бо бажання твоє чисте і жадане всією душею. 
4. Нагадуй собі про свою мрію, якщо вона актуальна.
5. Знайди таких же відчайдухів, які поруч з тобою будуть гризти соломинку з сусідньої копиці сіна і рахувати з тобою зорі.
6. Навіть якщо комарі дістали, то є багато способів їх здихатися.
7. Чиста віра в те, що твоя мрія здійсниться, ніяк не включає в себе сумніви, вагання чи вибір. Це тверде і непохитне бажання. І думки, що воно не здійсниться - не повинно виникати взагалі. Та що ти, - зірка з неба впала заради цієї дитячої та щирої віри. 
8. Якщо продовжувати вірити в чудеса, - вони збуваються. Так, по-іншому, по-дорослому, але все одно збуваються. 
9. Треба частіше гуляти під зоряним небом, бо то магія, яка мрії перетворює на реальність.

Ваша Яніна Заруба. 
Казкарка, жінка, яка вірить у дива і допомагає людям змінюватися на краще...

Опубликовано 2019-11-11 в 14:38:42