10 відомих психологів, котрі писали про дитинство.

10 відомих психологів, котрі писали про дитинство:

1. Зигмунд Фройд - відомий дослідженнями і теоріями в області психо-сексуального розвитку. Батько фалічних символів та едипового комплексу. Виділив наступні етапи розвитку дитини: оральний, анальний, фалічний, латентний і генітальний. Він припустив, що якщо дитина пережила тривогу протягом формування будь-якого з цих етапів, то в підлітковому віці це може обернутися неврозом. Також виділяв вплив методів батьківського виховання на характер та виникнення дитячих комплексів. 
2. Анна Фройд - молодша з 6 дітей Зигмунда Фройда, засновниця дитячої психології та піонер концепції захисних механізмів в організмі. Зараз виділені нею захисні механізми є еталоном в роботі кожного психолога.
3. Джон Боулбі - британський дитячий психолог, найбільш відомий за працями в теорії прихильності. Саме теорія прихильності зараз вважається найбільш "природною", адже завдяки задоволенню базових потреб дитини в немовлячому віці формуються такі важливі якості як: довіра до світу, самостійність, ініціативність, емпатія, зчитування сигналів організму (апетит, голод, втома, емоції як позитивні, так і негативні).
4. Мері Ейнсворт - американсько-канадська дослідниця психології розвитку. Розробила ситуаційну процедуру для спостереження за ранньою емоційною прив'язаністю між дитиною та її опікуном та виділила 4 типи дитячої прив'язаності.
5. Ерік Еріксон - розробив теорію стадій психо-соціального розвитку впродовж усього життя людини з дитинства до старості. Автор терміну "криза ідентичності". Виділив вікові кризи, про які зараз знає кожен, хто цікавиться психологією. Якщо коротко, то це кризи: 1 року (довіра до світу), 2-3 ("я - сам(а)" автономність), 3-6 років (похід в садочок та школу - ініціативність), 7-12 років (конкурентність/комплекс неповноцінності) 13-19 років (криза підліткового віку - самоідентикація в соціумі), рання дорослість 20-39 років (інтимність в стосунках, значення любові в житті), середня дорослість 40-59р (доброчинність, визначення "суті" власного життя), зрілість 60+ (мудрість, прийняття свого досвіду або відчай).
6. Мелані Кляйн - новатор в психоаналізі дітей і немовлят. Авторка теорії предметних відносин у психоаналітичній психології. Вивчала зв'язок між матір'ю та немовлям, ранній розвиток дітей та вплив стосунків з батьками на формування світогляду особистості.
7. Жан Піаже - досліджував ту ж теорію етапів розвитку дітей, що і Еріксон. Піаже припустив, що це були етапи інтелектуальних здібностей дітей. Вперше розробив тести на визначення здібностей, пам'яті, уваги, мислення у дітей різних вікових категорій на основі шкільної програми
8. Сідней Біжу - розробив основи поведінкової терапії при лікуванні психологічних розладів у дітей, таких як аутизм і синдром дефіциту уваги, в якій позитивні вчинки винагороджувались, а негативні поведінки в основному ігнорувались, а не карались.
9. Альфред Адлер - засновник індивідуальної психології, фемініст, в межах дитячої психології найбільш відомий за концепцією порядку народження. Для Адлера порядок народження та стать є відповіддю на запитання: "Чому діти, які виховуються в одній сім'ї, виростають дуже різними особистостями?" Хоча суворий генетик, вважаючи, що брати і сестри виховуються в спільному середовищі, може стверджувати, що будь-які відмінності в особистості будуть спричинені незначними варіаціями в генетиці людей,  Адлер показав у своїй теорії порядку народження, що діти не ростуть в одному спільному середовищі, але найстарша дитина росте в сім'ї, де у неї є молодші брати та сестри, середня дитина зі старшими та молодшими братами та сестрами, а молодша - зі старшими братами та сестрами. Позиція в сімейному сузір'ї, за словами Адлера, є причиною цих відмінностей в особистості, а не в генетиці: пункт, який згодом взяв Ерік Берн. Адлер детально описав кожну особистість в усіх сімейних варіаціях аж до 8 дітей в родині.
10. Елісон Ґопнік - сучасна американська професорка каліфорнійського університету. У своїй книзі "Філософська дитина: що нам говорять розуми дітей про правду, любов і сенс життя", Гопнік досліджує, як когнітивно розвиваються немовлята та маленькі діти, використовуючи процеси, подібні до тих, що використовуються вченими, включаючи експерименти над навколишнім середовищем. У книзі пояснюється, як середовище, максимізоване для когнітивного розвитку немовляти, є безпечним для вивчення. Книга також досліджує, що немовлята можуть розповісти нам про любов, уяву та особистість, а також розглядає ширше філософське значення опіки.

Опубликовано 2021-08-25 в 04:58