Відносини з чоловіком

Вітаю! Потрібна порада та розрада, можливо погляд з боку. Така ситуація: готувалися до нового року, все було добре. Випадково помітила, що мій чохол від телефона, який лежав на столі, порізаний ножицями та попалений запальничкою в декількох місцях. В мене одразу виникло питання що це? Для чого? Чому? Я задала їх чоловіку, в спокійному тоні, без претензії, просто запитала. На що він відповів, що він так захотів просто. І що я взагалі не маю права щось йому говорити, бо це він мені його купив. І раз я така розумна, то наступного разу сама собі купуватиму. Настрій в мене звичайно зіпсувався, мені стало дуже неприємно. Бо це якось неочікувано для мене було. Але я промовчала, бо не хотіла розвивати конфлікт, перед святом. Мовчки готувала їжу, він лежав з телефоном. Він підійшов до мене і каже, знову ти зі своїм кислим настроєм, що тещині замашки знову включила( він мене порівнює в таких випадках з мамою, бо мама завжди татові говорить якісь претензії, коли їй щось не подобається), але в мене зовсім інший характер, і я скоріше буду мовчати ніж щось говорити. Тобто кожного разу, коли я все ж таки щось кажу те, що мені не подобається, це сприймається ним як стервозність та йде порівняння з моєю мамою. Мені це дуже не подобається, мені це навіть образливо, бо виходить, щл я не маю права мати власну думку. І в цьому випадку я йому спокійно пояснила, що не треба мене порівнювати, що мені це не приємно, що я зовсім інша, і мета моїх слів в тому, щоб мене почули, прислухалися, а не в тому, щоб висказати претензію в його бік. Ну на теперішній момент ситуація така, що він мене ігнорує, коли я намагаюся заговорити до нього, дуже дратується, стає агресивним, кричить, відмовляється їсти те, що я приготувала. За новорічним столом теж ні до чого не доторкнувся. Я вже емоційно виснажена, мені вже нічого не хочеться, я не можу нічого робити, в хаті безлад. Я постійно знаходжуся в якійсь емоційній напрузі, мені треба підбирати слова, вгадувати настрій, мовчати. Я втомилася... він повернув все так, що я зіпсувала всім свято, що він би так себе зараз не поводив, якби я просто повела себе по-іншому. Тому зараз в мене змішані почуття, мозком я розумію, що це не ок, що це не здорові відносити, що так не має бути. А в реальності хочеться, заговорити з ним, і щоб все пройшло. Може я дійсно, не правильно себе повела в тій ситуації?