Не знаю, що зі мною відбувається

В ковід зʼявилися ПА.
Я люблю подорожувати, коли мене «позбавили» цієї можливості я дуже переймалася, здавалося що мене силоміць тримають та не дають жити так, як я хочу. Відкрили кордони, я поїхала в Германію з МЧ на Н.Рік. Мені було погано (в ковід), ми спілкувалися з МЧ по телефону, відбувалися сварки коли я скаржилася на своє самопочуття. МЧ казав, що зі мною спілкуватися не можливо, треба брати себе в руки, мій стан впливає на його. Іноді тиснув на мене в плані інтиму - йому треба, а в мене поганий настрій і я до нього не приїжджаю. Сварилися, я з ним мирилася, іноді МЧ мене ігнорував, але потім «мирився».
В Германії зіпсував мені 1ший день. Я дуже втомилася, хотіла поїсти і спати. Почав наїзжати, що заплатив за відпочинок, що хоче зараз інтим, а мені тільки спати та їсти хочеться… Що теж втомився, але ж не настільки…Інші дні були нормальні. Приїхали і почалася війна.
МЧ 22 лютого мав їхати в Карпати. Їхав потягом через Хмельницький, який їде до Польщі. Замість того щоб їхати закордон він залишився в Україні. Потім почав тиснути «що хоче мене врятувати, тому я маю їхати до нього, в квартиру його друга». Я не хотіла, але МЧ пригрозив мені тим, що припинить зі мною спілкуватися, якщо не приїду. Я приїхала. Нас вигнали. Виявилося, що перед цим у друга жили інші люди, яких він теж вижив. Звинувачував МЧ мене, що я не гралася з дитиною друга, що треба було робити все, щоб ми залишилися. Що друг не розуміє, чого переживати із-за війни та моїх батьків, які в Києві.
В мій Д.Р. МЧ почав ображати мою сестру, потім мене: «що в нього тут карьера, а я нічого не маю, тому треба їхати закордон, працювати». Сталося це на рівному місці. Я розплакалась, він роздратувався. Мирилася першою я. Він хотів кинути нас та поїхати до дому, не кажучи ні слова. Почали жити разом. Він натякав на гроші, що я не працюю, хоча, перед цим сам сказав «можеш не працювати». Він програміст, тобто фін.проблем не має. 4 рази хотів мене вигнати, мирилась я. В мене періодами була агресія, незадоволення, постійне відчуття образи. Коли сварилися, звинувачувала себе. МЧ спокійно лягав спати; я приходила з роботи, його могло не бути вдома без попередження. Казав, що все для мене робить, а мені не легше. Пішов від мене сам. Я ще більше 2 місяців вибачалася. Він приймав вибачення та казав «подивимося». Я не памʼятала не приємні моменти, була впевнена, що винна тільки я, що дивно себе поводжу без причини. Тепер, коли з ним не спілкуюся, в голові прямо картинки з наших сварок та суперечок.