Почуваюся поганою, неправильною

Всім доброго дня.

Хочу поспілкуватися про свій стан. Прошу підказок як з цим бути, як розібратися, які шляхи вирішення.

Я почуваюся поганою, жахливою людиною через те, що не можу вибудувати гарні стосунки з близьким оточенням, наприклад з чоловіком, дітьми, свекрухою, сестрами, тощо. Почуваюся поганою і жахливою через те що я не можу спілкуватися з чоловіком позитивно, легко, конструктивно, через те що в мене постійно є якийсь негатив. Я навіть думаю що через це він може захотіти покинути мене. Разом з тим я сама через це хочу покинути його — бо нестерпно переживати стільки невдоволення в стосунках. Я хвилююся що не можу піти через фінансову залежність, хоча разом з тим розумію, що це все ж таки більше психологічна залежність, адже навіть без іншої роботи, ніж є зараз, без фінансової подушки і тд. я можу свої базові потреби і потреби дітей забезпечити за рахунок аліментів або соцвиплат які матиму в разі розлучення, а також за рахунок своїх доходів від продажу хендмейд виробів, якими я займаюся у вільний від догляду за дітьми час, і за рахунок допомоги рідних, чи якщо звернуся до якоїсь організації яка допомагає в скруті, чи скооперуватися наприклад з іншими матусями щоб по черзі доглядати дітей і влаштуватися на роботу де буде достатній дохід для потреб сім'ї, чи дистанційна робота або своя справа з вільним графіком — це все можливо і з голоду не помремо, і дах над головою знайти можливо. Але є психологічна залежність, звичка, страхи що в разі розставання втрачу хороше і завдам шкоди дітям тим що зруйную сім'ю. Я почуваюся поганою і жахливою через те що постійно чимось невдоволена і маю претензії, що не можу вдовольнитися тим що є. В той же час чоловік свої невдоволення висловлює тільки у відповідь на мої розборки, сам ніякі з'ясування стосунків ніколи не влаштовує, принаймні не пам'ятаю таких випадків. Мені остогидло з'ясовувати стосунки постійно, але задовольнитися поверхневою взаємодією на рівні побуту і задоволення примітивних потреб не можу, без уваги до психологічного комфорту, і піти не можу, і змінити нічого не можу. Можливо я надмірно чутлива до проблем і непорозумінь. Я у відчаї. Я вірю що впораюся з усім, що буде в моєму житті, разом з тим я хвилююся про те, що можливо зараз життя, так би мовити, вимагає від мене якогось важливого кроку, а я уникаю його зробити.

Дякую за вашу увагу.