Завели вдома кота. Є сумніви.

Вітаю усіх психологів!
Буду вдячна, якщо допоможете саме прийняти для себе рішення.
Десь у вересні ми забрали кошеня від перетримщиків, яке попередньо за домовленністю було здоровим. Я не готова була доглядати хворе кошеня та наражати своїх малих дітей на небезпеку. Але коли вони привезли котика, то виявилось, що у нього був маленький очаг стригучого лишаю. Мене переконали, що воно швидко лікується і дітям просто не треба контактувати з малям... Коротше кажучи, у дитятки було не лише це пятно, а й деякі супутні хвороби (вушка, кішківник). Через тиждень відмивання хати, кварцування, лікування котика, огляду дітей на предмет лишая, дискомфортних ночей та переживань я здалась і попросила котика забрати назад.
Стресс я отримала неймовірний і поклялась більше ніколи не намагатись заводити тварин.
Через місяць мама (яка живе у частному секторі) зняла з дерева котика, що прибився і сказала, що я маю спробувати вдруге.
Котик чудовий, ніяких проблем не приносить (майже)... лише в мене і моїх дітей час від часу крутить у носі і чухаються очі... в мене є підозра, що то на кота... я не знаю, чи то я своє. психосоматикою спровокувала чи що.. Тепер я нервую через можливу алергічну реакцію, те, що шерсть і слина кота залишається повсюду, що він ходить у горшок, а потім в моє ліжко, стрибає на стіл.... я нічого не можу проконтролювати... все відбувається хаотично... Я начеб то більше не володію ситуацією...
Кіт полюбився, але здається що життя без нього було психологічно для мене здоровішим, спокійнішим, контрольованим...
В мене є можливість віддати його назад мамі, але мучає совість, що я за така людина...
Чи можете дати мені якусь пораду? Буду вдячна!