Проблема спільного життя

Ми жили з хлопцем разом 3 місяці, оскільки мої батьки поїхали закордон, а я вирішила залишитись заради нього. Ми зʼїхались тому що він відчув відповідальність за це і не хотів залишати мене одну. Жили ми добре, сходились що в побуті, що в сексі, сварок не було. Він й сам говорив що дуже щасливий і у нас все добре, що радий, що все так вийшло.
Потім я поїхала до батьків в гості. Поки я в них питала його як ми будемо жити коли я повернусь, адже ми жили на квартирі батьків, а повернусь я або одна або з ними.
На що він відповів що якщо з батьками то й жити буду з ними, якщо сама то будемо жити разом.
Мені так стало образливо… Я відчула себе просто як якийсь песик, якого беруть до себе поки нема господарів. Хіба це нормальна поведінка хлопця? Я задумалась за наші стосунки, його слова про наше майбутнє і в принципі відповідальність і кохання до мене.
Підкажіть, можливо я накручую і це нормально?