Як себе поводити

Доброго дня. Мабуть мені потрібна порада і тут. Ситуація наступна. У мене стосунки (3,5 роки) із одруженим. Дуже прошу без осуду і цькувань. Так вже сталось. Обіцянок було багато. Про мене його дружина дізнавалась не один раз. Ставила ультиматуми. Він наче обирав сімю, але повертався до мене. Він боявся втратити сина(у нього був вже один шлюб та старший син, який не зміг простити розлучення з мамою, не спілкується з татом. Йому це дуже боляче). Два роки тому ми вже мали бути разом. Але так сталось,що ми сильно посварились, а потім я дізналась що вона завагітніла. Я в той час сильно тиснула на нього, підганяла, і тут така новина. Я потрапила в лікарню із нервовим зривом(від розчарування, відчаю, болю, бо самій не вдавалось завагітніти). Ми не спілкувались місяць. Потім поговорили. І все знову відновилось. Знову запевняв, що будемо разом. Справа в тому, що я досі думаю, що дитина не його (є підстави так вважати). Через півроку вона знову дізналась, що є я і прогнала. Спершу він жив зі мною. Але вмить помінявся: став чужим та холодним. Наче планував знімати житло разом, а потім вирішав зїхати від мене в хостел, наче, щоб подумати. Але так як вона на останніх строках вагітності, я прекрасно розуміла, що зі мною він зараз точно не буде. Так і сталось, за замовчуванням він повернувся наче, щоб помагати з дітьми. Але мене запевняв, що це нічого не міняє і скоро ми будемо разом. Потім знову ультиматум, і він мене таки покинув. Потім повернувся. Не питайте, чому я погодилась. На той момент я настільки зневірилась в собі і не мала сил жити і рухатись, що мені було вже байдуже. Загалом останні 9 місяців пройшли чудово. Я знайшла своє покликання, ми почали разом рухатись до здійснення нашої мрії (відкриття курсів), знайомились із спільними друзями, я перестала зациклюватись на своєму статусі. І ось він прийшов до мене сам.