Як боротися з такою ситуацією ?

Дуже психологічно тяжко ( уже живу десь два роки і можливо більше в нервових ситуаціях) Я почала зриватися, взагалі мама мене з дитинства рахувала нервовою дитиною. Зараз нічого не змінилось я буває на все забиваю живу спокійно але є зриви десь в раз місяц. Мама і сестра рахують що це в мені проблема що я нервова, що мені потрібен психологічна помощь щоб я себе не довела до психічної клініки. Вони рахують що мене чоловік доводить до цього ситуація, але я одне можу сказати мене не чоловік не тільки нервує а всі мене нервують, мені здається вони психологічно давлять на мене, а потім кажуть заспокійся чого ти така нервова, що раніше такою не була що чоловік доводить .Але мені раніше говорили до чоловіка(тоді хтось інший був або я сама).Вони не розуміють що я хвилююсь за них тато постіно упрякає що нічого не розумію по роботі що не роблю що мені всерівно, але спочатку старалась але зараз мені нічого не хочеться робити, точніше хочу але не має такої енергетики.В тому році переживала за чоловіка в нього була депресія тільки це пережила зараз в мами(дуже тяжко бачити це енергетика від них така відчувається, що життя закінчилось і постійно говорять пр це вони).Сестрою не можу говорити в неї постійна агресія вона говорить що це в мене, так сестру розумію в неї зараз тяжка ситуація чоловік покинув потеряла дитину. Я не знаю як вести себе з нею стараюсь на це не говорити але вона думає що нам всерівно.Я навіть нервова розчарована в страхі, не розумінні що робится. Чому люди щасливі а в нас сімї таке робится не має нічого щасливого.