ВІК

ВІК — характеристика розвитку індивіда у часі. Це якісно особливий стан психологічного розвитку, що характеризується сукупністю змін, що визначають своєрідність особистості на даному етапі розвитку. В., за Л.С.Виготським, є епохою, ступенем відносно замкнутого періоду розвитку, значення якого визначається його місцем у загальному циклі розвитку людини, а загальні закони розвитку відзначаються своєрідністю прояву. При переході від одного вікового періоду до іншого виникають новоутворення, яких не було у попередні періоди, перебудовується весь хід розвитку. Особливості кожного періоду В. визначаються сукупністю багатьох умов: системою вимог до людини на даному етапі її життя, сутністю взаємостосунків з оточуючими, типом діяльності, якою вона оволодіває і способами оволодіння. В. людини - це взаємопроникнення природи й історії, біологічного і соціального, конвергенція яких виражається в окремій фазі людського життя і в генетичних зв'язках між фазами. Тому вікові зміни тих чи інших властивостей людини є одночасно онтогенетичними і біографічними. В цьому розумінні фактор В. є сумацією різнорідних впливів на зростання ідивіда, його загальносоматичного, статевого і нервово-психічного дозрівання та інших явищ органічного розвитку, що збігається з культурним розвитком як освоєнням суспільного досвіду, історично усталених знань і правил діяльності.