СОВІСТЬ

СОВІСТЬ

Совість — психічна здатність особистості самостійно визначати власні моральні обов’язки, здійснювати моральний самоконтроль і давати собі оцінку вчинків; компонент моральної самосвідомості, що включає раціональне усвідомлення морального значення дій і емоційні переживання (наприклад докори сумління) та виступає внутрішнім регулятором соціальної поведінки. У психодинамічній традиції совість інтерпретується як функція внутрішнього інстанту, що виносить заборони й генерує почуття провини при порушенні цих заборон.

Простими словами

Це внутрішній голос і механізм, який підказує, що правильно, що ні, змушує контролювати себе й відчувати докори, якщо порушено власні моральні норми.

Приклад

Коли людина знаходить загублений гаманець і повертає його власникові, хоча могла б взяти гроші, — це дія під керівництвом совісті; якщо після брехні вона відчуває тривогу та каяття, це емоційний прояв совісті.

Образно

Внутрішній радар, який фіксує відхилення від власного морального курсу і сигналізує про необхідність виправлення напрямку.

Важливо не плутати

Не плутати з почуттям вини: совість — здатність/механізм моральної оцінки і контролю; вина — емоційний стан, що може виникнути як наслідок роботи совісті. Також відрізняється від поняття «моральність»: моральність — сукупність норм і цінностей, тоді як совість — здатність застосовувати й оцінювати ці норми щодо власної поведінки.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини