САМООЦІНКА

САМООЦІНКА

Суб’єктивне оцінне судження особи про власні якості, здібності, поведінку та місце серед інших; складова самосвідомості й ядро самосприйняття, що виконує регуляторну функцію в поведінці й мотивації. Самооцінка може бути адекватною або спотвореною (заниженою чи завищеною), пов’язана з рівнем домагань і впливає на ставлення до успіхів і невдач, емоційну реагуваність, міжособистісні відносини та ефективність діяльності.

Простими словами

Це те, як людина оцінює себе — свої вміння, риси й значущість. Від самооцінки залежить, які цілі вона ставить, як реагує на помилки і як поводиться з іншими.

Приклад

Студент, який недооцінює свої сили, не подає заявку на стипендію, хоча має відповідні досягнення; людина з завищеною самооцінкою може принижувати колег після спільної невдачі.

Образно

Самооцінка — як внутрішній термостат або компас: задає «температуру» вимог до себе і напрямок поведінки в різних ситуаціях.

Важливо не плутати

Не тотожна до самопізнання чи інтроспекції: самооцінка — це оцінний висновок про себе, тоді як самопізнання означає процес отримання знань про власні думки, почуття й історію; перше носить експресивний і регуляторний характер, друге — інформаційний.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини