МОВА ВНУТРІШНЯ
МОВА ВНУТРІШНЯ
Мова внутрішня — вербальна форма мислення, що протікає без зовнішнього звукового оформлення; внутрішнє проговорювання або мовлення про себе, що використовує мовні значення й виникає як розвинена похідна усної мови. Часто супроводжується мікроартикуляцією і служить оболонкою думки при розмірковуванні, плануванні та розв’язанні словесно-логічних завдань.
Простими словами
Це мовлення «в голові» — коли ви проговорюєте думки чи плануєте в думках, не вимовляючи їх вголос.
Приклад
Перед іспитом студент про себе повторює формули та аргументи в думках, не вслухуючись у звуки — це прояв внутрішньої мови.
Джерело терміну
Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Автор(и)/укладач(і):
В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко
Рік випуску: 2007
