ІМПУНІТИВНІСТЬ

ІМПУНІТИВНІСТЬ

Схильність приписувати причини власних невдач переважно зовнішнім обставинам, умовам або діям інших людей, що зменшує або уникає визнання власної відповідальності за негативний результат.

Простими словами

Тенденція звинувачувати зовнішні фактори, а не себе, коли щось іде не так; часто працює як захисний механізм проти сорому чи провини.

Приклад

Після низької оцінки студент стверджує, що екзамен був надто складний або викладач упереджений, замість того щоб розглянути власну підготовку.

Образно

Як щит, який відбиває відповідальність від себе й переадресовує її назовні.

Важливо не плутати

Імпунітивність — це специфічна атрибуційна схильність у ситуаціях невдач. Відмінна, але близька за змістом категорія — «зовнішній локус контролю», що позначає загальну віру в те, що події контролюються зовнішніми силами; натомість імпунітивність стосується переважно пояснень власних провалів. Раціоналізація — ширший захисний прийом, що може містити імпунітивні пояснення, але включає й інші типи виправдань.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини