ГЕШТАЛЬТ-ПСИХОЛОГІЯ

ГЕШТАЛЬТ-ПСИХОЛОГІЯ — напрям у зарубіжній психології, що виник і оформився на хвилі обгрунтованої критики аналітичної | редукціоністської психології. Головна ідея представників Г полягає у визнанні основними елементами психіки гештальтів - цілісних психічних утворень, властивості яких не можна звести до властивостей їхніх складових частин; гештальти з'являються нібито внаслідок прагнення свідомості й індивіда створювати прості, урівноважені, симетричні й замкнуті фігури. Представники Г. стверджували, що складні психологічні явища мають особливі властивості, які не зводяться і не виділяються з елементарних психологічних явищ і зв'язків між ними: ціле не дорівнює сумі частин; закони цілого не виводяться і не зводяться до законів частин. Г. розглядає психіку людини як щось ціле, яке має певну структуру, існує і функціонує як автономна, обособлена і стійка система за власними законами. Основними поняттями і пояснювальними принципами Г. є гештальт і структура, їх пріоритет над окремо взятими елементами або асоціаціями між ними. Представники Г. так і не змогли реалізувати ідею цілісності в психології з загальнопсихологічною теорією єдності зовнішнього і внутрішнього.