ДІЯЛЬНІСТЬ

ДІЯЛЬНІСТЬ — специфічно людська форма активного ставлення до дійсності, регульована свідомістю як вищою інстанцією, внутрішня і зовнішня активність, що спричиняється потребою і регулюється свідомо поставленою метою. Д. спрямована на пізнання, творче відтворення і перебудову зовнішнього світу. Структуру Д. складають такі основні елементи: мотиви, що спонукають суб'єкт до Д; мета - - результати, на досягнення яких спрямована Д; засоби, за допомогою яких здійснюється Д. Протікання і розвиток в процесі Д. різних психічних процесів суттєво залежать від її змісту і структури, мети, мотивів і засобів здійснення. На кожному етапі вікового розвитку певна Д /наприклад, спілкування в підлітковому віці/ набуває провідного значення у формуванні нових психічних процесів і властивостей особистості. Сутність Д. як принципу є те, що на її основі будують послідовну систему уявлень /теорію/, які здатні пояснити факти, що здавалися ні з чим не пов'язаними. Д., як принцип, має універсальний характер під час аналізу будь- яких психічних явищ, пов'язаних з людиною як активним суб'єктом. Дослідження | показали | /В.В.Давидов, Г.С Костюк, О.М .Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та їн., що протікання і розвиток психічних процесів та властивостей суттєво залежать від змісту та структури Д., від її мотивів, мети і засобів здійснення. Разом з тим дослідники виявили, що на основі зовнішніх матеріальних дій, шляхом їх послідовних змін і скорочень формуються внутрішні, ідеальні дії, які здійснюються в розумовому плані й забезпечують людині всебічну орієнтацію в оточуючому світі.