“Жертви травматизації абсолютно безпорадні — вони м’ячик для гри та річ для агресора, який може робити з ними все що завгодно (зокрема й із ними), оскільки має владу. Основна мета дисоціації тіла як наслідку травми — створити у своєму тілі «не-я», щоб мати об’єкт, над яким жертва, у свою чергу, здобуває владу, з яким може поводитися на власний розсуд у грандіозній ідентифікації з агресором, наслідуванні йому. Жертва стає владичним агресором...”