Мама мене бйот говорит "Я ТЕБЯ ЗДАМ В ПСИХ ЛЕКАРНЮ"

Доброго вечора Софіє.
Ніхто не має права Вас бити: ні мама, ні діти в школі.
Я не знаю, де Ви проживаєте, але є служби по захисту дітей, куди Ви можете звернутися анонімно. Якщо Ви живете в селі, така служба повинна бути в районному або обласному центрі.
Знайдіть телефон соціальної служби по захисту дітей в Інтернеті. Можете зателефонувати в будь яку і пояснити свою ситуацію. Вам обов'язково підкажуть ту, яка надасть Вам підтримку. І там де є незалежні психологи, які попрацюють з Вам анонімно та безкоштовно, щоб ніхто про це не знав.
А щодо ситуації з мамою та Вашим хресним, розумію, як Вам це все неприємно. Але вони дорослі люди і це їх вибір. Думаю, що вони не робили те навмисно, вони просто не знали, що Ви їх чули. Можливо, думали, що Ви вже спите.
За нагоди, можете сказати мамі, що Ви чули їх і Вам все те було неприємно.
Якщо зв'яжетеся зі службами по захисту дітей, вони обов'язково візьмуть Вас під свою опіку. Тому будуть слідкувати, щоб ні мама, ні в школі Вас більше не били.
А коли подорослішаєте, вже самі будете вирішувати як Вам жити і які будувати стосунки з мамою та з оточуючими.
У всякому випадку - це дуже добре, що Ви поділилися своїм болем та своїми проблемами.
І це говорить про те, що Ви здатні шукати вихід у найскладніших ситуаціях. Бо найгірше - це закриватися в собі, приховуючи свій біль та розпач. Обов'язково шукайте служби, куди Ви зможете звернутися за підтримкою.

Софіє, мені дуже шкода, що Вам доводиться переживати стільки болю, страху й самотності. З Вашого повідомлення відчувається, наскільки Вам важко і як сильно Ви потребуєте підтримки та захисту.

Ви не винні в тому, що відбувається. Ніхто не має права бити Вас, залякувати чи принижувати. Погрози відправити Вас до психіатричної лікарні не повинні використовуватися для залякування. Ви заслуговуєте на безпеку, повагу та турботу.

Ви написали, що молилися, аби померти. Мене дуже турбують ці слова. Коли біль стає нестерпним, може здаватися, що виходу немає. Але Ви не повинні залишатися сам на сам зі своїми переживаннями. Ваше життя важливе, і Ви заслуговуєте на допомогу.

Софіє, Вам потрібен дорослий, який зможе реально Вас захистити. Зверніться до шкільного психолога, класного керівника, учителя, якому довіряєте, або родича, який не кривдить Вас і готовий допомогти. Розкажіть, що відбувається вдома, що Вас б'ють і що Вам настільки важко, що іноді Ви не хочете жити. Якщо складно говорити, покажіть дорослому своє повідомлення.

Ви також можете звернутися по допомогу самостійно:

116 111 — дитяча гаряча лінія в Україні. Там можна розповісти про насильство та попросити допомоги.
1547 — урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству.
102 — поліція, якщо Вас б'ють або Вам загрожує небезпека.
112 — екстрена допомога, якщо цей номер доступний у Вашому регіоні.

Ви можете попросити вчителя або шкільного психолога допомогти звернутися до служби у справах дітей. Вам не потрібно самостійно розв'язувати цю ситуацію.

Якщо Ви зараз перебуваєте в небезпеці або боїтеся, що можете заподіяти собі шкоду, негайно зверніться до безпечного дорослого чи екстреної служби.

Софіє, Ви не винні в поведінці дорослих і не заслуговуєте на насильство. Ви маєте право на дитинство без страху, на любов, турботу та захист. Те, що з Вами відбувається, заслуговує на серйозну увагу дорослих, які можуть Вам допомогти.

Edited by author 24.10.2026 15:51