Страх самотності, невмію будувати відносини

Те, що ви відчуваєте, називається аутофобією — панічним страхом самотності, і ваша реакція «хапатися за хлопця як за соломинку» є абсолютно природним наслідком цього стану. Вам усього 22 роки, і ваша цифра у «5 побачень» — це абсолютно нормальний старт для пошуку себе, а не вирок. Коли ви чіпляєтеся за людину одразу, ви намагаєтеся закрити нею свій внутрішній дефіцит безпеки, що зазвичай відлякує партнерів на перших етапах.
Коли з'являється хлопець, ваш страх самотності шепоче: «Це твій єдиний шанс, інакше ти назавжди залишишся сама». Саме тому, ви одразу покладаєте на малознайому людину величезні очікування (хочете «все і одразу»). В той самий час, ви перестаєте бути собою, намагаючись підлаштуватися, що зчитується іншою людиною як тиск або надмірна нав'язливість.
Коли накочує паніка («Я залишуся сама»), не намагайтеся судомно гортати сайти знайомств. Сядьте, зробіть глибокий подих і скажіть собі: «Так, мені зараз страшно. Це говорить мій страх, але це не реальність. Я доросла, я можу про себе подбати. Зі мною все гаразд». Навчіться витримувати цей стан хоча б кілька хвилин, не тікаючи знову в ілюзії.
Панічний страх самотності та нездатність будувати стосунки часто кореняться у дитинстві (наприклад, страх відторгнення батьками, травма покинутості). Оскільки самостійно переналаштувати глибокі нейронні зв'язки важко, найкращим і найшвидшим рішенням буде робота з психологом, який допоможе вам знайти першопричину страху і лагідно проведе вас через процес внутрішніх змін.
Вам усього 22 — у вас попереду безліч побачень, помилок, досвіду та щасливих моментів. Дайте собі час подорослішати емоційно.

Доброго дня.

З страхом самотності правда буває дуже важко самостійно справлятись. І, щоб позбутись його, треба розуміти як Ви з ним жили і живете, і про це конкретно для Вас. Бо зміст цього страху буває дуже різний.

То в чому Ваш страх самотності?? Стосується тільки відсутності партнера?? Чи ще якихось сфер стосунків?

Хочу всього і одразу, хоча розумію, що так не буває, але як правильно себе поводити я не знаю.

- звісно, тут треба аналізувати що саме відбувається, як Ви хотіли б поводитись і як поводитесь, і т.д. Але коли страхи дуже тривалий час виснажують, то це нормально бажати отримати розраду, бачити в людях цю "рятувальну соломинку" і так може бути, що десь Ви трохи настирніша, ніж хотіли б.
Цікавий тут момент - а навіщо і для чого Вас стосунки?? Чим наповнюється ваше життя зараз? Без них?

Як мені налаштувати себе правильно? Я хочу змінитися, але не знаю як?

- Як змінитись, це питання процесу. А що саме Ви хочете в собі змінити? Якою бачите себе після цих змін? Що має стати інакше у Вас і у Вашому житті??

Якщо додати загально, то нормально почувати страх залишитись самотнім, бо нам потрібні люди, бажання контакту, кохання, близькості невід*ємні. І як аспект, який Ви можете робити самостійно - це рефлексувати, які потреби у близькості у Вас є? Що крім стосунків є цінним? Чи є сфери де ще переживаєте себе самотньою і чому? Що трапиться з Вами і що трапляється зараз - без стосунків??

І от ще цей момент - "хочу всього і одразу" - а чого і як швидко Ви хочете?? Звідки таке уявлення, що це проблема і саме Ваша проблема??