Чому мене не обирають чоловіки для відносин

Вітаю. Хочу зрозуміти, чому так важко побудувати стосунки з чоловіками?
Мені 33 роки, гарна, спортивна, веду цікавий спосіб життя ( подорожі, різні захоплення, хоббі, спорт), багато читаю....але чоловіки не бачать глибини, а лише зовнішність.
Пів року тому в соціальній мережі познайомилась перша з хлопцем, він з іншого міста. Сподобалась його сторінка,погляди на життя, якими він ділиться в постах на своїй сторінці.
Написала йому першою, боялась почути розчарування чи відмову. Але він був контактний, і ми швидко почали спілкуватись на теми книг, спорту, проводження вільного часу...
Нашу першу зустріч я також уявляла зі страхом, що можу йому не сподобатись, але за годину до неї дала собі установку - бути просто собою.
Коли ми вперше зустрілись, то я першою обійняла його, він посміхався, задавав багато питань...
Після цієї зустрічі ми продовжили спілкування он-лайн, він надсилав мені коротенькі відео зі свого життя, голосові повідомлення. Було відчуття, що він хоч і далеко, але пускає мене у свій світ.
Ми бачились 4 рази за ці пів року, і кожного разу я все більше занурювалась в думки, що може в нас щос вийде з ним, що з кожною зустріччю ми будемо ставати блищими, що я йому також сподобаюсь як дівчина, а не як просто співрозмовник...
Але, на нашій крайній зустрічі, мені здалось що все йшло ідеально: прогулянка літнім вечором у парку, він за кермом, розмови про філософію, спільні фото (з моєї ініціативи)...
А потім - коли я повернулась знову додому в своє місто, він почав затихати в спілкуванні.
Відео більше не надсилає, нічим не ділиться як раніше, відповідає на мої повідомлення стисло..
Я відчуваю себе через його поведінку не зрозуміло, наче я перебільшувала в чомусь..Писала йому частіше першою, була ініціатором зустрічей, а він обирав лише чи погоджуватись.
Ми не припинили бути підписаними одне на одного, але спілкування раз на 2-3 тижні це не ок....
В чому моя поведінка могла спровокувати його реакцію? Чи можливо справа не в мені?
Допоможіть будь ласка розібратись...