Що це зі мною ?

Вітаю, Іро!

ЩО ЦЕ ЗІ МНОЮ ?

Я можу робити лише припущення.
З огляду на наведені обставини, очевидно, Ви переживаєте дуже болючі наслідки втрати близької людини. Також, ймовірно, Ваша психіка виявилась надто вразливою, не отримуючи доречної та адекватної підтримки з боку близького оточення - рідних, друзів тощо.

я дуже сумувала за ним ,жила в тій квартирі де він жив,і там мені постійно снились жахи ,наче хтось ходить по квартирі

Почуття невимовного суму могло спричинити подібні феномени, наганяючи страхи і гальмуючи внутрішній процес прийняття незворотності втрати.

І досі не можу,постійно сняться жахи ,то гроб ,то ще щось ,всякі думкі суїцидальної навіть в голові бувають ,тиск буває скаче ,настрою взагалі нема,життя здається дуже складним ,плюс часто згадую хлопця ,думаю всі інші гірші

У зв'язку з такими проявами, що тривають уже довгий час, наполегливо раджу звернутись до лікаря психіатра або психотерапевта, щоби пройти повноцінну діагностику стану та отримати повноцінну терапію, можливо, включно з медикаментозною.

Добрий вечір, Ірина.
Підтримую припущення колеги. Якщо після звернення до психіатра чи пихотерапевта підтвердяться ознаки ускладненого горювання - рекомендую звернутися за груповою чи індивідуальною психологічною допомогою для налагодження життя після втрати. В Україні зараз є програми допомоги на такі випадки, зокрема на сайті чи фейсбук-сторінці ГО"Інститут психології здоров'я" ви можете знайти відповідну групу для себе (зустрічі проводяться безкоштовно, є очні та онлайн формати). При пошуку спеціаліста для індивідуальної роботи звертайте увагу на наявність відповідних навичок у спеціаліста по роботі з такою темою. Гарно себе зарекомендувала "8-крокова програма по роботі з втратою" (тож шукайте спеціаліста з подібним сертифікатом).
Горювання - це процес і в ньому є певні стадії, а також задачі, які людина поступово проходить. В цьому процесі вкрай важлива підтримка оточення людини, яка горює. Чи є зараз у вас такі люди?

настрою взагалі нема,життя здається дуже складним

Труднощі, що виникають у повсякденному житті можуть гальмувати природні процеси по проживанню втрати, забираючи занадто багато сил. Пошуки допомоги у їх вирішенні також важливий крок для допомоги собі у відновленні. Що саме здається зараз складним? Іноді саме озвучення і конкретизація проблем та поділ їх на складові допомагає почати рух у їхньому розв'язанні.

Скорее всего ваши чувства, связанные со смертью МЧ, вы не прожили, что-то было подавлено. Это был способ справиться с болью утраты. Но все, что с вами происходит, выходило через сны. Сейчас новая квартира, то ведь переживания никуда не делись. И проблемы со сном остались.
Я бы рекомендовала вам работу с психотерапевтом, чтобы прожить утрату.

Вітаю ! чую, наскільки важко Вам зараз — і те, що Ви описуєте, справді може лякати й виснажувати.

Те, що з Вами відбувається, дуже схоже на глибоке переживання втрати, яка не завершилась всередині Вас. Коли людина помирає раптово, ще й поруч із нами, психіка ніби “не встигає прийняти реальність”. Частина Вас досі ніби живе поруч із ним — у тій квартирі, у спогадах, у відчуттях. І навіть якщо Ви змінили місце, внутрішній простір залишився тим самим.

Жахливі сни, відчуття присутності, напруження в тілі, скачки тиску — це не “щось містичне” і не ознака того, що з Вами “щось не так”. Це спосіб, у який Ваша психіка намагається впоратись із травмою і болем, які досі не знайшли виходу. Смерть поруч із Вами — це сильний шок, і такі переживання можуть повертатися саме вночі, коли контроль слабшає.

Те, що Ви думаєте про нього як про “найкращого”, а інших порівнюєте — теж дуже зрозуміло. Коли ми втрачаємо когось важливого, наша свідомість ніби “зберігає” його ідеальним. Це не означає, що інші гірші — це означає, що зв’язок із ним досі дуже живий у Вас.

А от ті думки про суїцид — це вже важливий сигнал. Не тому, що Ви хочете померти, а тому, що Вам дуже боляче жити так, як зараз. Це різні речі, але їх легко переплутати.

Я хочу обережно запитати Вас:
чи є у Вас зараз хтось, з ким Ви можете говорити про це відкрито? Не “тримати в собі”, а дійсно бути почутою?

І ще одне важливе:
чи ці думки про самопошкодження — це лише думки, чи Ви відчуваєте, що можете втратити контроль над собою?

Те, що Ви звернулись — це вже крок до життя, навіть якщо зараз воно здається дуже важким і порожнім. Ви не “ламаєтесь” — Ви переживаєте втрату, яка торкнулась дуже глибоко.

Доброго дня Ірино.
Співчуваю Вам у Вашій втраті.
Люба втрата - це про дуже болючі переживання. А у Вашому випадку, до того ж, втрата несподівана, він пішов у засвіти, коли Ви були налаштовані на довге та щасливе життя разом...
Окрім того, як на мене, теперішній стан ускладнився ще й тим, що Ви після його втрати, довгий час жили в тій же самій квартирі, де все сталося. Ви кожного дня змушені були переживати ще і ще раз страшну трагедію, все сильніше фіксуючись на стресі. Не маючи можливість, бодай трошки відсторонитися і відпустити того, кого кохали. Отже, як на мене, не відбувся процес відпускання і на рівні підсвідомості Ви ще й досі знаходитеся в тому часі, коли трапилася трагедія.
Що підтверджують Ваші слова: "..,я переїхала на нову квартиру ,але спати. І досі не можу,постійно сняться жахи ,то гроб ,то ще щось ,всякі думкі суїцидальної навіть в голові бувають.."
А це означає, що, на превеликий жаль, непрожитий біль від втрати вже пішов на рівень психо-соматики "тиск буває скаче". Адже, підвищення тиску - це про неприйняття чогось., про постійний внутрішній опір, постійну боротьбу з минулим...
А постійний поганий настрій та суїцидальні думки - це вже про депресивний стан,який навряд чи сам по собі пройде. Бо депресія - це фіксація на минулому, тупік, з якого Ваша підсвідомість не знаходить виходу.
Ви ніби зовні намагаєтеся налагоджувати якось своє життя, і це добре, але...
"...плюс часто згадую хлопця ,думаю всі інші гірші ,він був найкращий,зараз спілкуюсь з одним хлопцем,то я думаю що мій покійний хлопець був краще ,він не такий …".
До тих пір, поки буде залишатися непрожитий стрес і не буде пройдено повністю процес "відпускання", тобто, процес повної підсвідомої трансформації, можливість створити нові щасливі стосунки дуже невеликі. Адже, Ви наповнені хлопцем, якого втратили. І Ви його глибинно не відпустили і не прийняли те, що вже сталося,
От і виходить, що новому хлопцю поруч з Вами поки місця немає.
На мою думку, Вам потрібна індивідуальна терапія, спрямована на трансформацію стресів, на трансформацію страхів і суїцидальних думок та роботу по виходу з минулого і фіксацію на теперішньому часі. І обов'язково, робота з психосоматикою, щоб позбавитися стрибків тиску.

Відредаговано автором 20-04-2026 09:22:34