Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 година тому: «Вы описываете свои очень болезненные отношения с отцом. Вызывает уважение то, что несмотря на сложную ситуацию, Вы думаете о благодарности. Посмотрите на отца под совершенно ин»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 3 години тому: «Это очень печальная история. Приятно читать, как вы рассуждая и анализируя, стараетесь быть объективной, находить оправдания и пояснения, почему отец такой. Да, возможно, он сам по»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 4 години тому: «Здравствуйте! цитата: «В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации, образы бывают крутяться то вправо то влево, то виде шара, то виде геометрическ»
Питання від: Tati Вік: 42

Соціальна тривожність, як позбутися

У мене сильна соціальна тривожність. Я боюся оцінки людей і починаю надмірно контролювати свою поведінку — рухи, міміку, навіть моргання. Це викликає сильну внутрішню напругу. Також у мене був досвід втрати мами в дитинстві і складні відносини з партнером, думаю нарцисом, який сильно вплинув на мою самооцінку. Зараз ситуація значно змінилася і я почуваюся набагато впевненішою, але деякі прояви самоконтролю на тілесному рівні в соціальних комунікаціях лишилися. Як позбутися їх повністю? Та яка методика чи психолог краще підійшов би в даному випадку?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Вітаю Вас. Перш за все, дозвольте висловити Вам підтримку. Те, що Ви вже пройшли значний шлях до впевненості після складного дитячого досвіду та деструктивних стосунків, свідчить про Вашу велику внутрішню силу.

Ваш запит стосується залишків гіперконтролю, який у психології часто називають «безпечною поведінкою». Це механізм захисту: коли психіка очікує нападу або засудження, вона намагається зробити Вас «ідеальною» або «невидимою», щоб не дати приводу для критики.

Ось кілька кроків та методик, які допоможуть Вам відпустити цей тілесний контроль:

1. Зміна фокусу: Зовнішня увага замість внутрішньої
При соціальній тривожності увага спрямована всередину: «Як я моргаю?», «Чи не занадто напружені мої плечі?». Це створює замкнене коло напруги.

Техніка «5-4-3-2-1»: У момент комунікації примусово перемикайте увагу на зовнішній світ. Якого кольору очі у співрозмовника? Яка фактура його одягу? Які звуки навколо?

Щойно Ви щиро зацікавитесь об'єктом зовні, мозок припинить витрачати ресурс на мікроконтроль Вашої міміки.

2. Експозиція та «парадоксальна інтенція»
Замість того, щоб боротися з морганням чи рухами, спробуйте дозволити собі бути «незграбною».

Експеримент: Спробуйте в безпечній ситуації (наприклад, у магазині) навмисно зробити якийсь «неправильний» рух. Ви побачите, що світ не руйнується, а люди не помічають таких дрібниць. Це знижує значущість оцінки.

3. Робота з тілом (Соматизація)
Оскільки напруга лишилася на рівні тіла, важливо навчити м'язи розслаблятися автоматично.

Прогресивна м'язова релаксація за Джекобсоном: Ви навмисно максимально напружуєте групу м'язів на 5 секунд, а потім різко відпускаєте. Це допомагає тілу відчути різницю між напругою та спокоєм.

Яка методика та спеціаліст підійдуть найкраще?
З огляду на Ваш досвід (втрата мами та стосунки з нарцисичною особистістю), Вам може бути корисним комплексний підхід:

Рекомендовані напрямки:
КПТ (Когнітивно-поведінкова терапія): Це «золотий стандарт» для роботи з соціальною тривожністю. Вона допоможе прибрати саме механізми контролю та страх оцінки тут і зараз.

Схема-терапія: Оскільки коріння тривоги може йти з дитинства (втрата мами часто створює схему «покинутості» або «дефективності»), схема-терапія допоможе опрацювати глибинні переконання, що Ви «недостатньо хороша» без контролю.

EMDR (ДПДГ): Дуже ефективна методика для опрацювання травматичного досвіду (втрати та аб’юзивних стосунків). Вона допомагає «перезавантажити» нервову систему, щоб вона не реагувала на людей як на загрозу.

Як обрати психолога?
Шукайте спеціаліста (бажано жінку, опрацьовуючи досвід з мамою), який має досвід роботи з травмою та соціальними фобіями. Важливо, щоб Ви відчували безпеку в контакті з терапевтом, адже саме в цих стосунках Ви зможете вперше дозволити собі «не контролювати моргання» і бути прийнятою.

Ви вже зробили величезний крок, усвідомивши цей механізм. Повне звільнення — це лише питання часу та практики самоприйняття.

Чи хотіли б Ви, щоб я допомогла Вам скласти перелік запитань для першої сесії з психологом, щоб швидше пояснити цей запит?
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Tati, позбутися можна лише в процесі психотерапії. Може це звучить надто звично від психологів, але іншого варінту вирішення проблеми, я не бачу.
Підійде психолог, який в першу чергу буде викликати довіру та максимально можливий для Вас рівень психологічної безпеки.
А що стосується методу, то якщо проблема фіксується на тілесному рівні, то краще працювати з допомогою тілесно-орієнтованих методик.
Нора Маркман — психолог
Нора Маркман психолог
Київ ·
Вітаю! Це справді неприємна ситуація, коли тривожність заважає жити повноцінним життям. Чи є якась одна методика універсальна? Думаю, навряд. Це все ж таки індивідуально, тому що такі речі стосуються пережитого нами досвіду і наших особливостей. Але ви вже зробили правильні кроки до усвідомлення причин - це дуже важливо. Що підійде саме вам? В першу чергу, важливо обрати спеціаліста з яким ви будете відчувати безпеку і довіру. Можна також почитати літератури, на кшталт "Геть із замкнутого кола" Янга, чи «Свобода від тривоги», Роберта Ліхі. Але все ж таки індивідуальних консультацій це не замінить, оскільки вони зможуть гарантувати зворотній звязок і поглибити вивчення самого себе. Сил вам і гармонії!
Ви описали симптоми тривожного розладу, а бажання все контролювати – це захисна реакція психіки.
І потрібно з'ясувати причини появи Вашого стану.
Не знаючи Вас, можна лише припускати.
Можливо, у Вас не задоволена потреба у безпеці. Ми вимірюємо безпеку не лише місцем, де знаходимося, але й матеріальним станом, здоров'ям та наявністю близьких поряд. Якщо потреба у безпеці не задовольняється, зростає рівень тривоги та невизначеності. Наша психіка всіляко намагається цього не допустити, адже нам важливим є наш комфорт. І гіперконтроль створює ілюзію, що ми можемо повністю управляти реальністю.
Гіперконтроль часто формується через переконання людини. Можливо, все контролювати було прийнято в сім'ї, а можливо колись сталася ситуація, в якій така тактика добре спрацювала.
Але це все - припущення. Потрібно розмовляти з Вами.
Гіперконтроль призводить до проблем. І не малим. У спробі проконтролювати і прорахувати все, аж до траєкторії комара над вухом, ми ризикуємо забути про відпочинок та особисте задоволення.
Наслідок цього – хронічний стрес. Він небезпечний як для психічного, так і для фізичного здоров'я. Практично будь-яка людина, схильна до гіперконтролю, рано чи пізно може захворіти від втоми. Це називається психосоматика, тобто організм сигналізує у тому, що він виснажений.
Згодна з колегою, щоб послабити контроль і тривогу, потрібна допомога психолога.
Ви можете почитати відповіді психологів на цьому сайті і записатися на консультацію до психолога, відповідь якого Вам сподобається.

Відредаговано автором 07-03-2026 01:36:07

Доброго ранку Tati!
Як на мене, найперше, що потрібно зробити - це спробувати хоча б загально окреслити питання, які потребують найпершої уваги.
А для цього можна спробувати дослідити Вашу ситуацію спираючись на вже надану інформації про Вас та Ваше життя.
Ви пишете "У мене сильна соціальна тривожність. Я боюся оцінки людей і починаю надмірно контролювати свою поведінку — рухи, міміку, навіть моргання".
У яких випадках може виникнути така сильна соціальна тривожність? Як правило, така тривожність починає формуватися з раннього дитинства, якщо маленька дитина не відчуває себе достатньо захищеною. А так може бути, або коли батьки з якихось причин не приділяють достатньої уваги та турботи дитині, особливо, батько. (Адже, батько - це перший чоловік в житті дівчинки . І від того, як саме він проявляє любов до неї, буде залежати не лише відчуття захищеності, але і стосунки з майбутнім чоловіком в дорослому віці).
Або, якщо дитина дуже рано втрачає своїх батьків. "Також у мене був досвід втрати мами в дитинстві...".
І в такому випадку ще складніше. Адже, тоді маленька дитина взагалі не отримує того, що є основою базової потреби в любові, теплі, турботі та захисті, які можуть дати ТІЛЬКИ батьки.
І от тут питання, яке потребує додаткової інформації.
Хто, здебільшого, піклувався про Вас, коли Ви ще дитиною втратили маму?
Як склалися стосунки в дитинстві з батьком? Чи були вони довірливі?
Чи почували себе з ним захищеною?
Тепер далі.
Сильну внутрішню напругу можуть викликати багато чинників. Знову ж таки, глибинне відчуття незахищеності. Яке змушує постійно тримати "кругову оборону" від зовнішнього світу. Тобто, сприймати оточуючий світ як ворожий і намагатися захиститися від його руйнівного впливу.
Або ж, наприклад, глибоко вкорінене відчуття себе якоюсь не такою, неправильною, недостойною, "поганою дівчинкою". Яка для того, щоб її прийняли та полюбили, повинна постійно намагатися правильно себе поводити, зовнішньо відповідати чиїмсь стандартам краси та правильності поведінки. Насправді, можуть бути і інші варіанти, які в такому форматі виявити практично неможливо.
Ви пишете про "...складні відносини з партнером, думаю нарцисом, який сильно вплинув на мою самооцінку".
Так, згодна з Вами, що це дуже ймовірно. Але, як на мене, поява у Вашому житті саме такого чоловіка не може бути повністю випадковою. Адже, знову ж таки, жінки в партнери обирають собі того чоловіка, який є більш "емоційно впізнаним" на початку стосунків. А таке "впізнання" також, нерідко, родом з дитинства. Тобто, "впізнавання" відбувається, як правило, несвідомо на етапі знайомства, через почуття, що цей чоловік чимось дуже притягує до себе. Навіть, якщо притяжіння базується на негативному дитячому досвіді, все одно виникає відчуття "свого". Бо ВСЕ, що іде на рівні відчуттів дитини, зчитується в дорослому віці, як те, що "рідне".
Окрім того, всі психосоматичні прояви трансформуються на тому ж рівні, на якому вони були зафіксовані. Тобто, на рівні підсвідомості. А рівень підсвідомості, у більшості випадків, пов'язаний саме з дитинством.
Тобто, на даний момент можна говорити, що, насамперед, потрібно починати працювати з рівнем почуттів та емоцій. А це, знову ж таки, рівень підсвідомості, який свідомо ми не контролюємо.
Тому, щоб більше впевнитися в припущеннях, будь ласка, напишіть про свого батька та більше про своє дитинство. Дякую
Знаєте, складається відчуття, що ви вже проходили терапію, навіть якщо це була самотерапія
На жаль, така реакція тіла досить типова для людей, які пережили ранню втрату. Кожна людина має базову потребу взаємодіяти з іншими, бути прийнятою і відчувати приналежність. Коли в житті трапляються події, які травмують цю потребу це може залишити слід у сприйнятті себе.
Тоді з’являється внутрішня ідея, що
зі мною щось не так,треба більше контролювати себе, щоб не виглядати неправильно.
Звідси і виникає гіперконтроль рухів, міміки, погляду, навіть моргання.
Водночас із вашого опису видно, що ви вже зробили велику внутрішню роботу. У вас є внутрішній стрижень, плани, інтерес до життя а це дуже важливий ресурс. Далеко не кожній людині вдається так просунутися.
Те, що залишилося зараз, швидше за все тілесна звичка психіки до контролю, а не реальна відсутність впевненості.
Повністю стерти це іноді означає знову потрапити в той самий гіперконтроль. Набагато здоровіша ціль щоб ці реакції більше не керували вашим життям.
Головна рекомендація в такій роботі повернутися до себе. Коли людина поступово вчиться приймати себе, зникає величезна кількість джерел напруги й страждання. Бо тоді вже значно менше речей можуть вибити з колі.
Вітаю.
«Як позбутися їх повністю? Та яка методика чи психолог краще підійшов би в даному випадку?»
Почну з другого питання:
Методик дуже багато в любому методі психотерапії, як і самих методів. Й всі методи мають методики роботи з тривожністю. Тому, на мою думку, метод може бути любим, а психолог - повинен вміти працювати з вашим запитом.

Стосовно першого питання:
Щоб дати вам більш конкретну відповідь, треба розуміти в якій точці ви знаходитись зараз, скільки кроків потрібно зробити, щоб « повністю « позбутися проявів соціальної тривожності.
«Я боюся оцінки людей і починаю надмірно контролювати свою поведінку — рухи, міміку, навіть моргання. «
- Як давно це почалося?
- Ви раніше зверталися за допомогою ( психолог/ психіатр). Лікування?
- Соціальна тривожність- діагноз чи ваше припущення?
- Ви боїтеся оцінки всіх людей або якоїсь конкретної групи?
- В яких ситуаціях частіше проявляться симптоми?
- Які фізичні прояви тривожності?
- Як ви вирішуєте цю проблему?

Ще дуже багато запитань.Вони необхідні, щоб зрозуміти як ця проблема « підтримується» системою вашої взаємодії з оточуючими, світом взагалі та на підставі яких уявлень та сприйняття ви так дисфункціонально реагуєте.

Також є генетично обумовлені й біологічні причини підвищення тривожності . Тому, я б на це також звернула увагу.
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Додам ще, що
цитата:
складні відносини з партнером, думаю нарцисом, який сильно вплинув на мою самооцінку
НЕ трапляються просто так і самі по собі, а є результатом, хоч і підсвідомого!!!, але все одно ВИБОРУ чогось до болю знайомого для Вас. Тому пропоную ознайомитись з вірогідним нарцисичним травмуванням Вас в дитинстві в статтях:
"Як зрозуміти, чи пережили Ви в дитинстві нарцисичну травму?"
https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-21-02pavelbasan.html
"Як зрозуміти, чи пережили Ви в дитинстві нарцисичну травму? Частина друга"
https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-22-02pavelbasan.html
Вам це може бути в нагоді.
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

І ще, важливе, Tati, подібна до Вашої соціальна тривожність, як і підсилений контроль рухів-міміки, є характерним ще і для нейровідмінних людей з РАС (розладами аутистичного спектру).
Вони можуть бути різних видів та ступенів прояву, тож я б не виключав наявність РАС, що можна перевірити у лікаря-психіатра.
Доброго дня, Tati!
цитата:
СОЦІАЛЬНА ТРИВОЖНІСТЬ, ЯК ПОЗБУТИСЯ

На рівні теорії начебто логічно - пропрацювати причини тривожності(!)
На практиці буде дещо складніше.
Потрібно, наприклад, дослідити, що означає у Вашому сприйнятті рівень "сильна соціальна тривожність"? З максимальльних 10 балів скільки б Ви собі поставили?

цитата:
Я боюся оцінки людей і починаю надмірно контролювати свою поведінку

Варто розгорнути і цей феномен. Яких саме проявів оцінки людей боїтесь - осуду? критики? приниження? зверхнього ставлення? ігнорування? Ваш варіант - ...?

Також має значення, які Ваші прояви - слова, вчинки, емоції, смаки - ГІПОТЕТИЧНО можуть піддаватись або вже піддаються оцінці? І, головно, з боку яких конкретно людей з Вашого оточення чи загалу?

цитата:
починаю надмірно контролювати свою поведінку — рухи, міміку, навіть моргання.

Може здатись дивним це питання - уявімо, Ви ВІДМОВИЛИСЬ від контролю, що буде відбуватись з Вашим тілом? А з думками? А з почуттями?
Окрім того пропоную пофантазувати - завдяки КОМУ або ЧОМУ Ви опинитесь в змозі ВІДМОВИТИСЬ від надмірного контролю поведінки?

цитата:
Зараз ситуація значно змінилася і я почуваюся набагато впевненішою

З цього можно припустити, що Вам підвладні деякі механізми приборкання тривоги. Поділитись можете - як Вам це вдається?

цитата:
Як позбутися їх повністю?

На мій погляд, настільки радикально ставити питання ще зарано. Доречніше і більш ефективно буде сформулювати іншим чином - як зменшити рівень тривоги і довести його до ПРИЙНЯТНОГО мені рівня, щоби не заважав будувати щасливе життя?!

Для втілення цієї мети будуть цілком конкретні та дієві ПОСЛІДОВНІ кроки(!)

Відредаговано автором 07-03-2026 19:20:53

Добрий день, Tatti.

Дякую Вам за відвертість.
Епідеміологія така, що 12% людей у світі протягом життя мають соціальну фобію. У Вашому випадку соціальна фобія є тривалою, тому я рекомендую Вам звернутися до спеціаліста з когнітивно-поведінкової терапії ( КПТ). КПТ - це структурований підхід із чітким алгоритмом дій, і ефективність технік КПТ науково доведена.

Спочатку необхідно працювати з тим, що викликає у Вас основний дискомфорт, тобто із соціальною фобією (СФ). Другим етапом є робота з глибинними переконаннями (схема-терапія), де можна пропрацювати травматичний досвід.

Розглянемо, як запускається СФ:

1) Тригер - соціальна ситуація (публічний виступ, зустріч і спілкування з незнайомими людьми тощо).

2) Автоматична думка - «усі дивляться на мене», «я виглядаю дивно», «моя поведінка ненормальна».

3) Емоція (тривога, страх, сором).

4) Поведінка (фокус на собі, тілесні симптоми тривоги, захисна поведінка).

У результаті: Ви сильно і важко переживаєте ситуацію ще до того, як вона відбулася, під час неї і після її завершення. Цей негативний досвід закріплює у Вас захисну (уникаючу) поведінку. Якість життя погіршується, тому що, уникаючи негативного досвіду, Ви не набуваєте соціальних навичок.

Техніки КПТ допоможуть вийти з цього підтримувального циклу, провести корекцію наявного досвіду та навчити мозок новим способам реагування.

З повагою.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389258 для Володимир Анатолійович

Доброго дня,

дякую за уточнюючі питання. Спробую відповісти на них:
"сильна соціальна тривожність"- я б поставила в колективі 5-6 балів, а в житті в цілому 3-4 бали.

Яких саме проявів оцінки людей боїтесь - осуду? критики? приниження? зверхнього ставлення? ігнорування? Ваш варіант - ...? Осуду

Також має значення, які Ваші прояви - слова, вчинки, емоції, смаки - ГІПОТЕТИЧНО можуть піддаватись або вже піддаються оцінці? І, головно, з боку яких конкретно людей з Вашого оточення чи загалу? Що можу сказати якось не так (ніби важко говорити, але це не часто буває), почну нервувати, напружувати, поводитися невпевненно і люди це помітять. Ще з дитинства був страх, що мене жалітимуть, через втрату мами. Хоч я була завжди розумницею та відмінницею, самостійною і мене часто хвалили батьки і я продовжила бути такою і без мами. Але напевно без належної емоційної підтримки і частих татових відʼїздів сформувалася постійна внутрішня тривожність та напруженість.
Просто людей, ніби я їм не довіряю в якщо десь почну нервувати, вони мене будуть осуджувати- з нею щось не так.

уявімо, Ви ВІДМОВИЛИСЬ від контролю, що буде відбуватись з Вашим тілом? А з думками? А з почуттями? - я можу щось зробити не так, хтось щось помітить.

Окрім того пропоную пофантазувати - завдяки КОМУ або ЧОМУ Ви опинитесь в змозі ВІДМОВИТИСЬ від надмірного контролю поведінки? Якщо відчую справжню довіру до людини.

З цього можно припустити, що Вам підвладні деякі механізми приборкання тривоги. Поділитись можете - як Вам це вдається?
Я вийшла з негативних відносин, трохи постраждала. Потім зустріла близьку людину, якій спочатку дуже довіряла і більшість симптомів почали самі проходити. Я знову почала більше себе підтримувати, вірити в себе, легше переживати негаразди в роботі та житті.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389247 для Світлана Володимирівна

Доброго дня,
дякую за відповідь.

Так мені вдалося значно пропрацювати цю тривожність, хоч деякі симптоми лишились і схоже в мене дійсно це лишилося на рівні звички, адже я чітко розумію, що насправді ніхто не спостерігає за мною і не бажає мені зла. Насправді, це я ніби їх провокую, напружуюсь і вони відчувають дискомфорт від мене і мою невпевненість.
Іноді вдається цього уникати, коли в мене з людьми гарні емоції, або вони мене погано знають і я тільки починаю спілкуватися, мені спочатку вдається контролювати це тимчасово. Але з часом я втомлююся.
Ніби на автоматизмі, що я повинна відчувати дискомфорт, ніби забула, що може бути спокійно. Хоча раніш такого не було, до 22 р були лише незначні прояви- коли я виступала перед великою аудиторією або була вчителька у школі, яка на мене тисла і я часом говорила невпевнено на її саме уроках. А в 22р мені трапився нарцис у житті і моя невпевненість, яку він ніби засуджував на тілесному рівні, почала зростати з ним.
цитата:
"сильна соціальна тривожність"- я б поставила в колективі 5-6 балів, а в житті в цілому 3-4 бали.

Якими причинаи/обставинами пояснюється оця різниця 5-6 і 3-4?

цитата:
Ваш варіант - ...? Осуду

Справді, осуду? За що? Що осудного є у Вашій поведінці?
Можливо, все-таки КРИТИКИ?

цитата:
Що можу сказати якось не так (ніби важко говорити, але це не часто буває), почну нервувати, напружувати, поводитися невпевненно і люди це помітять.

Та всі люди час від часу кажуть щось "не так". Що в цьому поганого. Якщо людина - не ідеальне створіння Бога. то чи варто вимагати від неї ідеальності у висловах, та й не тільки?

цитата:
Ще з дитинства був страх, що мене жалітимуть, через втрату мами.

Хто був поруч з Вами в той критично важкий момент? Хто втішав та підтримував?

цитата:
Але напевно без належної емоційної підтримки і частих татових відʼїздів сформувалася постійна внутрішня тривожність та напруженість.
Просто людей, ніби я їм не довіряю в якщо десь почну нервувати, вони мене будуть осуджувати- з нею щось не так.

Ось тут, мні здається, мова йде про не розвинене почуття САМОЦІННОСТІ разом із довірою світові. З цього виходить, що над цими питаннями варто працювати у взаємодії з психологом - надолужувати втрачене, розбудовувати актуальне нове.

цитата:
я можу щось зробити не так, хтось щось помітить.

Є таке - страх помилитись? Натомість усі помиляються. Разом з тим є моливість помилки виправити. Тобто не затискати себе у лещата страху, ніби вчинене - явище ЗАВЖДИ незворотнє.

цитата:
Якщо відчую справжню довіру до людини.

На чому будується Ваша довіра - безпека? спільні погляди? комфорт? інше?

цитата:
Потім зустріла близьку людину, якій спочатку дуже довіряла і більшість симптомів почали самі проходити. Я знову почала більше себе підтримувати, вірити в себе, легше переживати негаразди в роботі та житті.

Отже, виходить, "полікувались" в контакті з безпечною людиною.
Наразі вразливість саме цього способу усвідомлюєте, адже не завжди поруч є така цілюща людина?
Дякую за відповідь.
Так, нарцисичні стосунки справді дуже сильно б’ють по психіці. Людина починає сумніватися у власному сприйнятті реальності і почуттях.
Але з вашого опису видно, що у вас досить сильна психіка. Ви змогли багато чого в собі помітити й усвідомити. А те, що знаходиться у полі усвідомлення, це вже те, над цим людина має владу.
Життєвий досвід не можна просто стерти. Психіка іноді зберігає певні реакції як звичку або захисний механізм. І ми не завжди знаємо, де саме вони можуть вибухнуть. Але набагато важливіше що людина робить із цим досвідом.
Якщо людина починає гризти себе, це рідко допомагає. Це має сенс тільки тоді, коли з цього народжується намір, що
я розберуся з цим,попрацюю зі своїми травмами,щось почитаю, звернуся до спеціаліста, краще зрозумію себе. Оце вже про розвиток .
Головне не ставати самому собі токсичною людиною. Немає ідеальних людей, ми всі можемо помилятися.
Можливо, вам варто знайти психолога, який працює без езотерики, з досить конкретним запитом:покращити комунікацію передусім із самою собою, а вже потім із іншими людьми. Всі розуміють що спорт корисний для тіла, так і психіка потребує регулярної роботи й підтримки.
Доповнення від автора питання ·
Дякую всім за відповіді! Далі продовжу спілкуватися вже з обраним психологом.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.