Ненавижу свою роботу, але боюсь звільнятись

Вітаю, Ольга!
Ви пишите, що ненавидите свою роботу. Хотіла би уточнити, що саме вам не подобається в роботі: компанія, характер роботи та посадові обов'язки, керівництво чи окремі колеги?

токсичне ставлення від колег

Всі колеги до вам так ставляться чи лише окремі індивіди? Чи є серед колег ті, до кого можна звернутися по допомогу в роботі?

моя колега бігала і доносила начальству

Як відреагувало керівництво на доноси колеги?

Вітаю Вас. Перш за все, я хочу підтримати Вас: те, що Ви зараз відчуваєте — виснаження, страх і тривогу — це цілком природна реакція організму на тривале перебування в токсичному середовищі.

Ви опинилися у важкій ситуації, де тиск з боку рідних змусив Вас прийняти поспішне рішення, не давши часу на відновлення після навчання. Це призвело до того, що Ви вступили в робочий процес із уже низьким рівнем ресурсу, а токсичний колектив та панічні атаки лише поглибили цей стан.

Давайте спробуємо розібрати Вашу ситуацію з погляду психології та знайти точки опори.

1. Визнання Вашого стану: "Синдром вигорання та тривога"
Ваші панічні атаки та страх перед банкоматом свідчать про те, що нервова система працює на межі. Це не просто "лінь" чи "небажання працювати" — це сигнал Вашого тіла про небезпеку.

Токсичне середовище: Коли колеги займаються доносами та цькуванням, Ви витрачаєте 90% енергії на захист і очікування удару, а не на саму роботу.

Відсутність відпочинку: Перехід з коледжу на роботу під тиском рідних позбавив Вас фази адаптації.

2. Робота зі страхом: "Я не зможу себе забезпечити"
Цей страх — найсильніший "якір", який тримає людей на поганій роботі. Але давайте подивимось на це раціонально:

Ціна Вашого здоров'я: Гроші, які Ви заробляєте, зараз фактично "спалюються" Вашим психічним станом. Лікування тривожного розладу в майбутньому може коштувати дорожче, ніж пауза між роботами зараз.

Ваша кваліфікація: Ви щойно закінчили коледж. Це період спроб і помилок. Перша робота — це не довічний вирок, а лише досвід (навіть якщо він негативний).

3. Техніки самодопомоги в моменті
Оскільки завтра Вам потрібно виходити на зміну, спробуйте наступне:

Метод "Скляного ковпака": Уявіть навколо себе прозору стіну. Слова токсичних колег — це лише шум, який не може торкнутися Вашої особистості. Вони критикують не Вас, вони лише проявляють свою власну невпевненість.

Дистанціювання: Нагадуйте собі: "Це лише робота, вона не визначає мою цінність як людини".

Ви маєте право на помилку. Ви маєте право піти звідти, де Вам погано. Ваша психіка намагається Вас врятувати, і іноді "звільнення" — це найздоровіший крок, який можна зробити для свого майбутнього.

Чи могли б Ви розповісти, чи є у Вас хоча б невелика фінансова "подушка" або людина з Вашого оточення, яка б могла Вас підтримати, якщо Ви вирішите піти з цієї роботи?

Добрый день! Сочувствую вам! Похоже токсичные коллеги как продолжение сценария давление от родственников. Получается вы нашли вакансию не из собственного желанния, а изза давления роственников.

тому що відчувала тиск від родичів і , щоб вони від мене відчепились швидко знайшла вакансію.

Какую работу хотели бы вы лично (без мнения родственников)? Возможно вам важно над этим поработать в терапии. Приглашаю. А также важно укрепить свою внутреннюю опору и научиться выстраивать личные границы, чтобы

Думаю звільнитись, але страшно , що не зможу себе забезпечити без цієї роботи.

чтобы избежать ниже вами описанных последствий.

Потім купа сліз

Потім загострився мій тривожний розлад

хватали панічні атаки

сил немає взагалі

Добрый день. Вам сейчас похоже очень тяжело. То, что нет сил и снова усиливается тревога это признак истощения. Вы вышли на работу под давлением, без отдыха, поэтому старт уже был из напряжения. А токсичная среда лишь усилила его. Панические атаки вас предупреждают о перегрузе.
Лояльность к доносам в компаниях это показатель культуры команды, а не вашей несостоятельности. В здоровой среде новичка обучают, а не самоутверждаются за его счёт. Стоит задуматься, зачем компании такая система и что за ней стоит?
Сейчас вы между двух страхов: остаться и продолжать страдать или уйти и бояться за деньги. Решения лучше не принимать на пике тревоги. Попробуйте сначала стабилизировать состояние, затем спокойно продумать варианты. Можно ли искать работу параллельно, есть ли финансовая подушка, возможны ли изменения внутри компании?
Если говорить о рабочих взаимодействиях, то основное правило всегда в таких культурах - отвечать только на суть. И в письмах, и в разговорах. Не давать себя "уводить" на эмоции.
Любые наши эмоции всегда положительное подкрепление. И отрицательные эмоции тоже. Эмоционально не давать себя раскачивать. И честно спросите себя: эта работа вам действительно интересна или это способ что-то доказать родным? Если внутреннего смысла нет, сопротивление будет только расти.