Дуже погано переношу критику на роботі, як з цим впоратися?

Доброго дня Ніно.
Розумію Ваше обурення - такий суворий нагляд на роботі навряд чи комусь може сподобатися. Тим паче, коли критикують незаслужено.
Та, на превеликий жаль, вплинути на інших людей і їх змінити ми не можемо.
Тому, як на мене, краще спробувати знайти свій вихід.
Підкажіть, будь ласка, чи є у Вас можливість змінити роботу на таку, де вимоги до співробітників не будуть такими жорсткими? Це перше.
І ще. На мою думку, непогано було б зрозуміти, розібратися, а як, загалом, не лише на роботі, Ви реагуєте на критику?

Добрий день! Цькування на роботі (мобінг ) спрямовано на приниження вашої гідності, ділової репутації. Це форма психологічного тиску, створення напруженої, ворожої, образливої атмосфери, необґрунтована прискіпливість.
Як боротися з цим? Постарайтеся нічим не виділятися та прийняти правила гри. Виявіть лідера у відділі та попросить його про підтримку.
Якщо у вас недостатньо сильний психологічний захист, ви не можете словесно за себе постояти, то необхідно попрацювати над собою (краще з психологом) і навчитися показувати байдужість або відповідати гумором. Не реагуйте емоційно, агресією чи образами, це лише погіршить ситуацію. Створіть ілюзію ігнорування залякувань, оскільки без емоційного ефекту ваша колега втратить інтерес (це часто буває).
Крім того, слід замислитись, за що ви тримаєтеся в компанії? Якщо ваші умови оплати, атмосфера або првила чи графік не надто влаштовують, можливо краще звільнитися або перевестися в іншу філію.
Ви маєте право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця та інших працівників.

Доброго ранку, Ніно!

ДУЖЕ ПОГАНО ПЕРЕНОШУ КРИТИКУ НА РОБОТІ, ЯК З ЦИМ ВПОРАТИСЯ?

На Ваше питання є відповідь. Вона не така проста і точно не одношарова.
Перше: треба навчитись відрізняти конструктивну критику, на меті якої благородна ціль - допомогти працівнику подолати недоліки і навчитись робити правильно, від критики, що несе в собі приниження, знецінення і тому подібне(!)

Для цього існує другий крок: співставляти слова і дії критики із власними цінностями, бажаннями, потребами, обізнанністю щодо роботи та існуючих правил.

Третє: намагатись шукати конструктивне зерно в критиці, щоби використати його собі задля покращення навичок та взаємодії з колегами. Щоправда, іноді тим зерном і не пахне.

Ну, і, звісно, має бути межа, через яку Ви не дозволите будь-кому переступити у намаганні своєю критикою Вас принизити і образити. Ані начальству, ані старшим за віком або більш досвідченим колегам. Йдеться про самоповагу та уміння обстоювати свою гідність та свої інтереси.

Розумію, такий підхід матиме наслідки, причому не завжди приємні. Тому питання, яку ціну готова сплачувати людина заради збереження почуття самоцінності? Чи готова вона захищати власні психологічні кордони, витримувати емоційний тиск конфронтації, різного роду утиски або ж навіть втрату роботи?

Якщо ж примусити себе постійно ковтати необ'єктивну критику, тобто придушувати свої природні автентичні емоційні реакції, то є ризик провалитись і загрузнути в болоті депресії, зневірившись в людях, і,зрештою, втратити себе.

Я в шоці від цієї ситуації і в мене просто немає слів .

Розкажіть, в шоці - це про які почуття? Обурення? Образу? Пригнічення? Сором? інше?
Як зазвичай Ви ставитесь до спроб Вас критикувати, наприклад, батьками? Родичами? Друзями?

Пропоную переглянути відео на цю тему.
Критика. Как реагировать
https://upsihologa.com.ua/audio-video-469

Здравствуйте. В вашем запросе, по сути, две темы. отношения с коллегами и взаимодействие с руководством. И это разные теми.
С коллегами всё проще. Зачем вам обслуживать чьи-то комплексы? Если человек регулярно отпускает едкие комментарии, почему вас это так задевает? Вы правда сомневаюсь в своей компетентности? Слова коллеги это ее способ самоутверждения. Вы на работе для выполнения задач, а не для словесных поединков. Можно один раз спокойно сказать: Мне неприятны твои комментарии, прошу их прекратить. Услышала хорошо. Не услышала, не втягивайтесь. Отсутствие реакции часто работает лучше любых объяснений. А если чужие слова цепляют, возможно, вы сами частично в них верите разберитесь, что именно вас ранит.
С руководством иначе. Здесь важно не спорить, а прояснять правила. В подобных ситуациях лучше прямо спросить: Подскажите, пожалуйста, какой порядок действий в таких случаях? Как правильно поступать, чтобы не нарушать процесс?
Когда есть чёткий алгоритм, становится меньше пространства для субъективных оценок , даже со стороны начальства.

Вітаю Вас. Я щиро співчуваю Вам у цій ситуації. Те, що Ви описуєте, виглядає як надзвичайно токсична атмосфера, де відсутня елементарна повага до людських потреб та професійної етики.

Коли ми стикаємося з несправедливістю, особливо з боку керівництва, це б’є по нашому відчуттю безпеки та самооцінці. З позиції психолога, я хотів би допомогти Вам розібрати цю ситуацію та знайти внутрішні опори.

Чому це так боляче?
Ваша реакція — це не «слабкість». Це нормальна відповідь психіки на:

Несправедливість: Ви виконували інструкцію (чекали колегу), але Вас за це ж і покарали.

Газлайтинг: Коли Ваші реальні зусилля знецінюють фразами «нічого не вчехляє», хоча Ви дотримуєтесь правил.

Порушення кордонів: Необхідність відпрошуватися навіть у вбиральню створює відчуття дитячої безпорадності, що є серйозним стрес-фактором.

Як впоратися з емоційним станом?
1. Відокремте факти від оцінок
Слова керівниці про те, що з Вас «не буде толку» — це не об'єктивна істина, а її суб'єктивна (і досить непрофесійна) думка.

Факт: Ви чекали колегу, бо отримали таку вказівку.

Її інтерпретація: Ви ледарюєте.
Пам'ятайте: її нездатність адекватно оцінити робочий процес — це її проблема як управлінця, а не Ваша характеристика як особистості.

2. Техніка «Скляний екран»
Коли колега або керівниця починають необґрунтовану критику, уявіть між собою і ними товсте скло. Ви чуєте звуки, бачите міміку, але ці слова-стріли не можуть пробити скло і торкнутися Вашого серця. Вони просто падають на підлогу.

3. Повернення контролю
Ситуація з туалетом виглядає абсурдною. Якщо Ви відчуваєте, що Вас цілеспрямовано «виживають» або роблять цапом-відбувайлом, запитайте себе: «Чи варта ця робота мого ментального здоров'я?» Іноді визнання того, що місце токсичне, дає сили не виправдовуватися, а почати шукати варіанти виходу.

Стратегія захисту на роботі

Щоб зменшити кількість зачіпок, спробуйте наступне:
Якщо є можливість, дублюйте важливі моменти в месенджерах або пошті. Наприклад: «Згідно з Вашою вказівкою, чекаю на колегу [Ім'я], щоб відійти. Повернусь через 5 хвилин». Це Ваша страховка від наклепів.

Не намагайтеся довести їй свою правоту — вона не шукає істини, вона шукає мішень для виплеску власного роздратування. На її закиди «ти нічого не робиш» відповідайте коротко і сухо: «Я виконую свої обов'язки згідно з планом». Крапка. Без виправдань.

Якщо у Вас є контакт з Вашою безпосередньою начальницею, спробуйте спокійно (без сліз та звинувачень) пояснити ситуацію: «Я була здивована таким відгуком, адже я діяла чітко за інструкцією головної у відділі — чекала на зміну, щоб не залишати робоче місце порожнім».

Ви — доросла, відповідальна людина. Те, що хтось використовує владу для приниження інших, говорить лише про професійну непридатність цієї особи.

Запитайте себе: якби на Вашому місці була Ваша близька подруга і з нею так вчинили, що б Ви їй сказали? Спробуйте проявити ту саму підтримку і співчуття до самої себе.

Чи хотіли б Ви, щоб ми разом детальніше розібрали, як саме побудувати розмову з Вашою начальницею, щоб захистити свою репутацію?