Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 5 годин тому: «Вы описываете свои очень болезненные отношения с отцом. Вызывает уважение то, что несмотря на сложную ситуацию, Вы думаете о благодарности. Посмотрите на отца под совершенно ин»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 7 годин тому: «Это очень печальная история. Приятно читать, как вы рассуждая и анализируя, стараетесь быть объективной, находить оправдания и пояснения, почему отец такой. Да, возможно, он сам по»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 7 годин тому: «Здравствуйте! цитата: «В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации, образы бывают крутяться то вправо то влево, то виде шара, то виде геометрическ»
Питання від: Nik7865 Вік: 34

Обмеження гаджетів для підлітка

Вітаю. Сталася неприємна ситуація. Чоловік зайшовши в кімнату сина о 1.00 годині ночі застав його за грою в телефоні. Окрім цього впродовж дня також постійно телефон в руках, неодноразово просили говорили про шкоду, про обов'язки, самоконтроль часу в телефоні і т.д. Це стало для нього останньою краплею, і чоловік сказав, що телефон береш для навчання і годину ввечері. Син бунтує, ображений, не знає чим себе зайняти, говорить про сильний контроль з нашого боку, що його друзів ніхто не контролює і т.д. , що це тільки в нього так. З одного боку я підтримую чоловіка, а з іншого мені шкода сина, з'являються сумніви чи дійсно правильно ми робимо, що створюємо такі обмеження.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
Сину 14 років
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Доброго дня!
Щоб Ви могли швидко отримати відповідь, точніше відповіли собі САМІ, давайте уявимо, що буде, якщо дозволити сину проволити час з телефоном БЕЗ обмежень?
Тобто опишіть будь-ласка конкретно, що буде з його психо-емоційним станом, з його життям в реальності - навчанням, спілкуванням в реалі, життєвими цілями, хоббі-захопленнями, якщо такі є, тощо.

Відредаговано автором 10-02-2026 18:29:58

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 388605 для Павел Леонидович

В цьому то й проблема. Він вже був без обмежень, коли йому давали шанс для того, щоб він сам собі встановив межі, бо це вже неодноразове вимушене рішення. В цей період, коли його не обмежували, час проведений в телефоні сягав 10-12 годин, хоббі в нього немає, цілі ніби і є, але по факту він нічого не робить для їх досягнення, навчання значно погіршилося, бо робиться для відчипного. Всі ці фактори і дратують чоловіка, і змушують його так робити. Він взагалі хотів зовсім його забрати. Але я проти повної заборони, я за обмеження. Але сина це не влаштовує, він навіть говорить, що все тепер, я вже взагалі нічого не буду робити і займатися нічим не буду і т.д. Але я думаю, що це маніпуляція, може я помиляюся, бо говорить він це тільки мені і сперечається теж тільки зі мною. Все що говорить чоловік він мовчки виконує.
Вітаю. 👋
Ваша ситуація дуже зрозуміла і дуже непроста. Ви зараз між двох вогнів: з одного боку — тривога за сина, з іншого — бажання не зламати з ним контакт.

Почну з головного:
те, що відбувається — це не лише про телефон. Це про межі, автономію і дорослішання.

Якщо підліток проводив у телефоні 10–12 годин на день, це вже не про «баловство», а про втечу в більш керований і приємний світ. Там є дофамін, швидкий результат, визнання, контроль. У реальному житті — навчання, вимоги, відповідальність, невизначеність. Телефон у такому випадку стає способом регуляції напруги.

Те, що ви дали шанс саморегуляції, а він не спрацював — це важливий факт. Не всі підлітки вміють самі виставити межі, бо зона самоконтролю мозку ще формується. Тому обмеження — це не покарання, а зовнішня опора, поки внутрішня ще не сформована.

Але дуже важливо як ці обмеження вводяться.
Коли обмеження виглядають як «останній вирок» після накопиченого роздратування — підліток чує не турботу, а контроль. І тоді починається боротьба.
Його фрази «я тоді взагалі нічого не буду робити» — це більше про безсилля і протест, ніж про реальне рішення. Це спосіб повернути собі хоч якийсь контроль.

Тут є ще один важливий момент.
Він сперечається з вами, а з батьком мовчки погоджується. Це говорить не про маніпуляцію, а про те, що з вами безпечніше конфліктувати. Ви для нього — зона емоційного контакту.

Тепер про головне.
Підліткам важливо не просто «забрати телефон», а:
• мати зрозумілі правила,
• мати передбачуваність,
• мати відчуття, що з ними домовляються, а не карають.
Можливо, варто змінити формат з «ми вирішили» на «давай разом складемо правила, які працюватимуть для всіх».

Наприклад:
• чіткий час користування,
• телефон не в кімнаті після певної години,
• виконані обов’язки — умова доступу,
• перегляд правил через місяць.

Важливо не тільки обмежити, а й допомогти заповнити порожнечу. Бо якщо забрати телефон, але не з’явиться нічого натомість — протест буде тільки рости.

І ще одне.
Ваші сумніви — це не слабкість. Це показник, що ви не хочете зламати дитину, а хочете зробити правильно. Це хороша батьківська позиція.
Обмеження можуть бути здоровими, якщо вони:
• стабільні,
• пояснені,
• однакові від обох батьків,
• не емоційно імпульсивні.

Ваша задача не виграти боротьбу, а зберегти стосунок.
І ви вже робите головне — шукаєте баланс, а не крайність. 🌿
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

цитата:
В цьому то й проблема. Він вже був без обмежень, коли йому давали шанс для того, щоб він сам собі встановив межі, бо це вже неодноразове вимушене рішення. В цей період, коли його не обмежували, час проведений в телефоні сягав 10-12 годин, хоббі в нього немає, цілі ніби і є, але по факту він нічого не робить для їх досягнення, навчання значно погіршилося, бо робиться для відчипного

Ось це я і хотів від Вас почути. Тобто Ви самі знаєте про негативні наслідки для сина, але ж чомусь при тому:
цитата:
мені шкода сина, з'являються сумніви чи дійсно правильно ми робимо, що створюємо такі обмеження

??? Це як? Шкода сина настільки, що готові нанести йому своїм дозволом безконтрольності ще БІЛЬШУ шкоду?! Цікава любов і турбота. Далі.
цитата:
Всі ці фактори і дратують чоловіка, і змушують його так робити

А Вас НЕ турбують? Чому Ви пишете тільки!!! про чоловіка? Ви відсутні в процесі виховання? Вас не цікавлять наслідки для дитини? Майбутнє перетворення його в овоч не лякає?
цитата:
Але сина це не влаштовує

Звісно, що не влаштовує. А Ви очікували чогось іншого? Дивно, якщо очікували.
цитата:
він навіть говорить, що все тепер, я вже взагалі нічого не буду робити і займатися нічим не буду і т.д. Але я думаю, що це маніпуляція, може я помиляюся, бо говорить він це тільки мені і сперечається теж тільки зі мною

Правильно думаєте, 100% шантаж. За це потрібне подвійне покарання. Щоб відбити бажання шантажувати. І кожну схожу спробу штраф повинен тільки збільшуватися!!! Доки не перестане маніпулювати. А перестане ТІЛЬКИ тоді, коли зрозуміє, що ці прийоми не працюють. Що підтверджує це:
цитата:
Все що говорить чоловік він мовчки виконує

Звісно, що так. Бо чоловік НЕ прогинається під нього і він це поважає, бо змушений. Видно, від природи, не дуже вміє поважати інших та рахуватися з ними.
А Ваш стиль виховання його ще більше РОЗБЕЩУЄ, чим Ви задаєте ще більшу шкоду його характеру. Ким тоді він виросте? Бажано думати про майбутнє наперед. В принципі зараз вже трохи запізно - бо підліток.
Залишилось розібратися, звідкіля у Вас це:
цитата:
мені шкода сина, з'являються сумніви

Син навіяв маніпуляціями та гарною акторською грою "страждань", або може хтось з родичів розхитує Вас морально (бабусі-дідусі-тітки тощо)?
І друге питання: що з цим робити? Як прибрати цю слабкість вестися на маніпуляції?
Доброго ранку!
На превеликий жаль, Ви не написали вік сина. Адже, це має значення, щоб зрозуміти, які дії можуть бути найефективнішими.
Але, якщо загально, судячи з усього, у Вашого сина вже є всі ознаки комп'ютерної (телефонної) залежності. І чим швидше Ви сина переорінтуєте на щось більш корисніше для нього, тим буде легше це зробити і краще для сина. А щоб переорієнтувати, необхідно цю залежність чимось замінити таким, що захопило б його повністю.
Щодо маніпуляції - стовідсотково. При чому, він випробовує саме Вас.
Хлопчики на пояснення та вмовляння не реагуть - це суто чоловіча природа. Вони реагують лише на конкретні дії та чіткі вимоги батьків. Тому батька слухається, в Вас - не дуже.
Тому, підкажіть, будь ласка, чи вдавалося сину раніше в якихось ситуаціях "продавити" Вас, щоб змусити щось зробити таке, чого йому не дозволяли робити? Або ж, можливо, він таку модель поведінки копіює з когось іншого? Хто ще в Вашій сім'ї схильний до маніпулятивної поведінки? У кого він міг скопіювати таку модель поведінки, коли чогось хочеться добитися?
І ще, надзвичайно важливий момент. Ви пишете "хоббі в нього немає, цілі ніби і є, але по факту він нічого не робить для їх досягнення, навчання значно погіршилося, бо робиться для відчипного..."
Підкажіть, будь ласка, а чи є якась мета та хоббі, окрім побутових питань, у Вас з чоловіком?

Відредаговано автором 11-02-2026 05:12:31

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 388615 для Алла Григорівна

Доброго ранку. Сину виповнилося 14 років. Так, вдавалося мене продавити, бо я маю м'який характер, жалію його там де треба було б бути суворішою. Але не всупереч рішенням чоловіка. Ця "боротьба" лише в мене в голові. На яву, я не скасовую для сина те, що сказав батько. Щодо хоббі та мети моїх з чоловіком, так вони є. І син знає про них. Просто він каже, що його захоплюють тільки ігри, що це і є його хоббі, але результат цього хоббі, багатогодинне проводження часу перед екраном телефона.
Я дякую Вам за щиру відповідь. Тепер стає трохи зрозумілішим, на які моменти краще звернути увагу, коли сину 14 років.
Це той вік, коли хлопчик вже інтуїтивно хоче сепаруватися від дорослих, але ще не має ані чітко сформованого світогляду, ані необхідних сил. Тому з одного боку, заявляє вже про своє право на свободу вибору, в з іншого - потребує, як це не дивно, чіткого контролю з боку дорослих. Адже, для того, щоб включився от той самий самоконтроль, потрібно, щоб був сформований, найперше, внутрішній механізм самоконтролю. А судячи з усього, якраз в цьому моменті є великі недопрацювання з боку батьків. Це перше.
Наступне. Насправді, просто чудово, що Ви дієте "не всупереч рішенням чоловіка. Ця "боротьба" лише в мене в голові. На яву, я не скасовую для сина те, що сказав батько". Отже, для сина є в домі людина-авторитет, з якою він мусить рахуватися, і все ж...
Я не маю повної інформації про Вашу сім'ю, але у мене склалося враження про деяку непослідовність в діях дорослих і, можливо, відсутності необхідних знань щодо того, як конструктивно можна впливати на сина: "неодноразово просили говорили про шкоду, про обов'язки, самоконтроль часу в телефоні і т.д.".
Те, що Ви говорили сину про шкоду - це чудово! Але як саме ці слова Ви підтверджували діями зі свого боку? Бо, знову ж таки, складається враження, що син виховні слова сприймає лише як нудні проповіді, до яких не варто навіть дослуховуватися...
Це перше.
Друге. Ви пишете,що має на ж чоловіком цілі та хобі. Була б Вам дуже вдячна, якщо б Ви написали про них більше конкретно.
І третє. Ви пишете про м'якість свого характеру і що син Вас періодично "продавлює", але нічого так і не написали про те, у кого син міг навчитися такій моделі поведінки? Справа в тому, що діти, народжуючись, можуть лише несвідомо копіювати поведінку оточуючих, щоб потім використовувати ці моделі в своєму житті, можливо, з певними змінами або доповненнями, але... Тими ж, що і користуються значимі дорослі поруч.
Справа в тому, що маніпуляції - це одна із складових співзалежних стосунків. Де одна людина займає позицію домінанта, а інша - проявляє психо-емоційну залежність від нього.
Тому я змушена ще раз задати питання, на які, на превеликий жаль, відповіді не отримала.
Насправді, відповіді на ці питання можуть дати ключ до розуміння "коріння" самої проблеми. Адже, син росте і, не факт, що в більш старшому віці така властивість сина не поглибиться, і дуже швидко не стане набагато більшої проблемою.
Хто ще в Вашій сім'ї схильний до маніпулятивної поведінки? У кого він міг скопіювати таку модель поведінки, коли чогось хоче добитися?
Як проявляється Ваша м'якість характеру в стосунках з Вашим чоловіком?

Відредаговано автором 11-02-2026 08:19:12

Вітаю.
14 років це вік, коли підліток має вчитись керувати собою, а не просто виконувати правила батьків. Менші діти більше орієнтуються на батьків, зараз починається етап відділення. І від того, як ви перебудуєте стосунки зараз, залежить, якими вони будуть далі.
Телефон це лише симптом сімейної дисфункції. Якщо він грає по 10–12 годин, це явна проблема саморегуляції, а не просто неслухняності.
Ви правильно відчуваєте: тотальні заборони не працюють. Вони дають або бунт, або зовнішню слухняність.
Потрібна не війна з телефоном, а система: чіткі правила + чіткі наслідки, без емоцій, у форматі домовленості й привілеїв.
Не або так, або ніяк, а: "ти сам обираєш, коли використати свою годину після уроків чи ввечері".
Підліткам важливо заробляти. Почитайте про жетонну систему.
Що відбувається в школі? Які стосунки з однолітками? Чи є статус, друзі, впевненість? Часто надмірний онлайн це компенсація дефіциту в реальному житті.
А вам важливо зняти внутрішній конфлікт "жаліти чи бути суворою" (за потреби з психологом) і діяти послідовно.
Є гарний фільм "Цирк метеликів". Його ідея не ламати й не принижувати, а створити умови, де людина сама виростає. З підлітками працює так само.
Ваша проблема поширена і вирішувана, навчити його керувати собою.

Відредаговано автором 11-02-2026 09:56:37

Доброго дня!
цитата:
ОБМЕЖЕННЯ ГАДЖЕТІВ ДЛЯ ПІДЛІТКА

Думаю, що спочатку варто визначитись, що вважати справжньою проблемою. Ось це -
цитата:
час проведений в телефоні сягав 10-12 годин
, тобто залежність від телефона?
Або ось це -
цитата:
хоббі в нього немає, цілі ніби і є, але по факту він нічого не робить для їх досягнення, навчання значно погіршилося, бо робиться для відчипного.


На мою думку залежність є похідною від "загубленості і провисання" сина в його власній реальності(!)

Натомість
цитата:
Всі ці фактори і дратують чоловіка, і змушують його так робити.

Дратують, а не ТУРБУЮТЬ. Різницю бачите, відчуваєте?

Зазвичай дратування вибухає назовні, ніби розігріта пара, що шукає виходу будь що. І, навпаки, турбота виявляє себе у послідовних і конструктивних діях.

З огляду на це подивіться і дайте собі відповідь - чи дійсно ви з чоловіком знаєте, що у сина на душі? З чим його підліткова психіка намагається впоратись і не знаходить адекватного способу? Чого він насправді потребує?

Пригадайте, раніше, в дитинстві емоційний зв'язок між батьком і сином спостерігався? Можливо, син тягнувся до татка, цікавився його роботою, його життєвою позицією? Можливо, у чомусь намагався наслідувати батька, вчився щось чоловіче робити як тато?

Сподіваюсь, що Ви помітили, куди ведуть мої питання. Вони спонукають вас і чоловіка замислитись про модель існування вашої родини, про взаємини, про роль і внесок кожного у те спільне, що є між вами.

На мою думку, дітям, поки вони живуть з батьками, важливо мати розумно обмежений простір, в якому є оптимальний рівень свободи для РОЗВИТКУ і водночас безпеки, включаючи психологічну. У створенні цього простору вкрай важливий діалог на основі ПОВАГИ, ДОВІРИ та ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ як міцного фундаменту.

Я особисто не проти виправданих та адекватних обмежень. Краще сказати, домовленостей, які з часом, за наявності визрівших підстав, можуть переглядатись у бік збільшення свободи з одночасним набуттям і більшої відповідальності.

Словом, є над чим замислитись. І є шанс спробувати не ламати підлітка через коліно. Замість цього, розуміючи і витримуючи його захисну агресію, спробувати налагодити повноцінний ДІАЛОГ, де обидві сторони намагаються чути і поважати одна одну, не руйнучи при цьому природну ієрархію сім'ї.
Колеги вже багато важливий моментів написали, повністю підтримую їх.
Що хочеться додати- 14 років, це вік непростий, і важливо враховувати його особливості.
В цьому віці думка однолітків стає важливішою, ніж думка батьків.
При цьому у підлітка ще існує певна "тяга" до близькості з родиною.
Таке собі" одна нога тут, друга- там".
Ви не здатні вплинути на "ту сторону"(однолітків), але в ваших силах створити з сином ваше спільне МИ.
МИ - в якому є місце Діалогу, Повазі, Спільному часу, Теплу, Прийняттю.
МИ, в яке хотілося б повертатись, яке б дійсно мало значення при прийнятті рішень підлітком.
МИ, яке йому не хотілося б втрачати, і яке він насправді цінував би.

Таке МИ сильно відрізняється від "тому, що Я так сказав, бо я дорослий", і батькам часто страшно "відпускати" позицію, яка поки що дає результат (невдоволений, але виконує).
Але з віком ця батьківська позиція все менше працює і може привести насправді в глухий кут.

Посилення МИ НЕ Є гарантією того, що ваш підліток стане "керованим", але це створює Шанс, що він буде чути НЕ тільки "поклик природи ".

Щодо конкретно телефону- тут ще бажано враховувати і те, що син бачить в родині. Чи дорослі постійно з телефонами, чи також відкладають їх, щоб жити справжнє життя? Бо у підлітків досить загострене почуття справедливості, і "чому всім можна, а мені ні" є для них вагомим аргументом.

Щодо хоббі- можна разом пошукати щось, що буде цікавим сину, допомогти йому отримати задоволення від чогось, що є в реальному житті. Цікавість- це риса, яка притаманна будь якій дитині, важливо допомогти їй умовами розкритися і спрямуватись на щось, крім ігор в телефоні (хоча вони, нажаль мають дуже велику притягальну силу).
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

цитата:
Так, вдавалося мене продавити, бо я маю м'який характер, жалію його там де треба було б бути суворішою

"М'який характер" - звучить більше як виправдання або як вирок, але ж "м'який характер" - це не вирок, він має свої причини для формування. Можливо Вас виховували надто жорстко і Ви тепер уникаєте подібного з сином, щоб не нашкодити йому? Можливо є якась інша причина. З цим бажано працювати - краще з психологом разом. І не порадами, а в терапії.

Відредаговано автором 11-02-2026 23:19:13

Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.