Семейные обстоятельства.

👋 Вітаю.

Дякую, що поділилися своїми переживаннями.

✔️З того, що ви описали, видно, що зараз ви перебуваєте в складних обставинах, які викликають сильну тривогу і почуття обтяженості. Ваші відчуття того, що ви багато несете на собі, абсолютно зрозумілі.

✔️Важливо пам’ятати: ваші почуття — це сигнал вашої психіки про те, що вам важко, і вони заслуговують на увагу. Ви можете їм довіряти, щоб зрозуміти свої потреби і обмеження.

✔️У таких ситуаціях зазвичай допомагає поступова робота з фахівцем, яка включає:
• дослідження ваших власних почуттів та потреб;
• розмежування того, що ви робите з власної волі, і того, що робиться через зовнішній тиск чи залежність;
• пошук шляхів, як можна поступово зменшити обтяжливу відповідальність без ризику для себе і оточуючих;
• опрацювання тривожності та страху, щоб приймати рішення, які відповідають вашим бажанням та ресурсам.

Ваші почуття реальні і заслуговують на увагу. Вони не “преувеличені” — це ваша внутрішня реакція на складні обставини. З підтримкою фахівця можна поступово зрозуміти, як діяти, щоб почуватися безпечніше та менш обтяженою. 🌿

Вітаю Вас. Одразу дам відповідь на питання "Могу ли я доверять свои чувствам?" - однозначно так! Прислуховуватись до своїх почуттів завжди слушна ідея, оскільки вони є першим голосом нашої психіки і сигналізують нам добре / погано, безпечно / небезпечно, потреби закриті / незакриті.
Дуже прикро і несправедливо, що у Ваші 17 років на Вас поклали обов'язки догляду за малорухомим дорослим родичем. І те що ці обов'язки повноцінного доглядальника з усіма нюансами викликають у Вас пригнічення, роздратування, сум... (доповніть список самі) - цілком природньо і Вам немає за що себе соромити.
Ваша психіка намагається втекти від неприйнятної дійсності та болючих переживань, тому Ви і намагаєтесь "закрити очі на реальність". Це логічний захист тут і зараз, але він не буде працювати на довгу перспективу, а лише створить Вам внутрішні конфлікти.
Ви невдовзі набудете повноліття і зможете самостійно нести відповідальність за своє життя. Зосередьтесь зараз на плані на майбутнє: продумайте як ви зможете фінансово себе забезпечити, аби мати змогу переїхати і жити власним життям (якщо Ви звісно цього хочете).
Якщо Ви живете з описаною людиною лише вдвох - це теж не безнадійно. Можна домовитись про догляд приватним чином, або ж є установи, що опікуються маломобільними людьми.
В будь-якому разі Ви не зобов'язані покладати свою молодість, найцікавіший, найенергійніший час свого життя на піклування про людину, яка навіть не переймається Вашими почуттями та майбутнім.

Чи є хтось у Вашому оточенні, у кого Ви можете попросити про допомогу?
Чи отримуєте Ви від когось емоційну підтримку?

Якщо Ви суб'єктивно не відчуваєте підтримку від тієї людини, значит її немає, або її форма Вам не підходить. Шукайте зараз емоційного відгуку у друзів і беріть собі як ресурс. Також шукайте опору в собі, бо схоже на те, що Ви єдиний "дорослий" в цих обставинах - маєте витягати себе самі. І це має свої переваги - вийдете в широкий світ із неабияким досвідом долання труднощів та сильним внутрішнім стриженем.
Можливо зараз у Вас переважають депресивні апатичні настрої, тому і енергії зараз обмаль. До того ж значна її частка витрачається на внутрішню стабілізацію та втечу від реальності. Коли зміниться внутрішній стан, потік енергії знову хлине рікою.
Не згодна, що Ви самотні - у Вас є друзі, а це вже багато чого.
Ваше майбутнє лише у Ваших руках і Ви маєте його планувати та будувати.

Добрый вечер!

мне нужна оценка со стороны ибо не могу понять "я преувеличиваю или нет?"

Если Вы об этом -

Первое что я замечаю это внутреннее состояние "я живу с человеком которого нужно обслуживать" Мне кажется что ему совершенно все равно на мое будещее, на мои страхи и желания, главное что около него бегают и все.

, то определенно можно сказать, что Ваши чувства отражают Ваше же восприятие реальности. А уж преувеличивают или нет, искажают или нет - определить невозможно, поскольку Ваше восприятие сугубо индивидуальное.
На сегодня оно такое. Каким будет через полгода или год - никто наперед не скажет.
Чувства, как известно, выступают своего рода маркером встречи Ваших ожиданий с реальностью(!)

Для продуктивного диалога с Вами, полагаю. стоит кое-что уточнить. Тот человек, который, по Вашим словам, равнодушен к Вашему будущему, страхам и желаниям, кем Вам приходится на самом деле?
Без Вашего ответа будет трудно сколько-нибудь реалистично представить Вашу ситуацию. И Вашу роль, кстати тоже, вкупе со всеми обязанностями, что лежат на Ваших плечах.

В тексте Вы упоминаете семью, причем используя кавычки. Подразумевается, что кроме Вами опекаемого, есть еще кто-то. Это Ваши родители? Они здоровы и дееспособны? Какова их роль в уходе за малоподвижным родственником?

Этот человек не в силе САМОСТОЯТЕЛЬНО принимать ванную, ему нужно почти всегда носить еду, переодеться этот человек самостоятельно тоже не может, ему нуж(ны) Я.

Продолжим прояснять ситуацию с целью ее максимально возможной объективизации.
Кто помогает этому человеку, когда Вы заняты учебой? Встречаетесь с друзьями? Или сами, не дай Бог, неважно себя чувствуете? Неужели он остается забытым?

Сделать прямо сейчас резкие шаги на выход я не могу по нескольким причинам, первое — Я невероятно тревожн(ые)

Были бы не столь тревожной личностью, то что предприняли бы, учитывая свой возраст и реальные возможности?

Второе я полностью зависим(ые) финансово от "семьи"

Ну а как еще может быть, пока Вы не зарабатываете себе средства на жизнь?
Когда думаете о своем будущем, каким его видите - занимаетесь ли любимым делом? Где живете? Кто рядом с Вами?

Мне тяжело назвать все это семьёй, если честно. Вот правда, я пыта(лись) закрывать глаза на реальность, будто бы её не существует

Буквально закрывать глаза - это я еще понимаю. А закрывать глаза на реальность - это как? Расскажите, что Вы непосредственно для этого делаете - что себе говорите? может быть, заставляете себя ничего не чувствовать? отвлекаетесь на ...?

но кажется мои чувства мне диктуют

У меня такое впечатление, будто предложение не закончено. И, если точку убрать, то после слов "чувства мне диктуют", по идее, должно быть указание на то, что же именно диктуют Вам чувства.
Ответите, что они Вам диктуют?

Твои чувства полностью достоверны и служат точным индикатором реальности: ты находишься в отношениях, где выполняешь роль основного лица, обеспечивающего уход и бытовое обслуживание взрослого человека, при полном отсутствии взаимного интереса к твоим страхам, желаниям и будущему. Это не семья в психологическом смысле, а выраженная асимметричная зависимость с элементами эмоционального и финансового контроля. Финансовая зависимость и высокая тревожность действительно блокируют немедленный выход, однако именно эти факторы подчёркивают степень уязвимости, а не оправдывают продолжение текущей конфигурации. Доверие к собственным ощущениям здесь единственный надёжный ориентир