Сепарация

Добрый день, Диана!

Подскажите, пожалуйста,на что обратить внимание чтобы не пришлось возвращаться назад.

Вы спрашиваете, на что стоит обратить внимание? Ну как бы все важно. И Ваша уверенность в принятом решении, и стойкость, чтобы не отступить назад, и способность встретиться со сложными чувствами, причем не только своими...

Кроме того, имеет значение выбранный Вами способ отделения. Согласитесь, он может быть чрезмерно травмирующим для обеих сторон. То есть как для Вас, так и для родителей. Поэтому предстоит открыть для себя экологичные способы, насколько это возможно.

А еще взять хотя бы одну консультацию психолога, чтобы разобраться с -

делала это не теми способами.

И выяснить, что и почему "не сработало", поскольку может сохраняться риск наступить на те же грабли.

Здравствуйте, Диана!

это жилье как тюрьма для меня

В чем это проявляется?
Вы не написали, какие у вас отношения с родителями, но предполагаю, что если вы описываете таким образом родительский дом, то вряд ли там царит доверие, понимание и уважение. Однако это лишь мои предположения, я могу ошибаться.

Так что планирую через месяц обрести свободу.

Что вы подразумеваете под понятием "свобода"? Почему сейчас у вас не свободы? В чем это проявляется?

Подскажите, пожалуйста,на что обратить внимание чтобы не пришлось возвращаться назад.

Не зная вас невозможно дать ответ на этот вопрос. Единственное, что могу сказать, то сепарация должна строится на благодарности родителям и зрелости, а не на вспышках ярости.

Добрый день! По описанию вы решили не просто съехать, а занять своё взрослое место и перестроить отношения с семьёй.
На что обратить внимание, чтобы не возвращаться назад, конечно на финансовую базу, границы с родителями, возможное чувство вины( может накрыть), и адаптация после переезда (обычно 1–3 месяца самые тревожные.
Если хотите, можете уточнить:
какая у вас сейчас динамика с родителями . Контроль, эмоциональная зависимость, забота?
И чего именно вы боитесь после переезда. Финансовой нагрузки, одиночества, осуждения, тревоги или что не справитесь?
Это поможет увидеть слабые места и понять, что стоит подстраховать.

Важна в первую очередь психологическая сепарация. А это про то, чтобы жить свою жизнь без оглядки на одобрение родителей, без чувства вины, что вы можете хотеть не того, что хотят они, без постоянных мыслей в голове про то, что вы должны оправдать их надежды и не огорчать их. Не брать ответственность за их переживания, выборы и жизнь в целом на себя.
Ту написано подробнее про то, что такое сепарация, для чего нужны и как происходит.
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

Какие у вас отношения с родителями?
Чего больше всего опасаетесь после своего переезда?

Доброго дня Діано.
Те що Ви все ж наважилися на переїзд та окреме від батьків життя, чудово!
І те, що, нарешті, можете фінансово підтримати своєю рішення, може свідчити, що намір скоро реалізується.
Та мені все ж здається, що за зовнішніми рішучими діями може знаходитися глибша проблема та потреба, яка потребує рішення, щоб переїзд не виявився лише спробою втечі від "самої себе".
Далі я лише висловлю свої припущення, як сімейний психолог. Адже, щоб спробувати максимально Вам допомогти, недостатньо інформації.
Однією з причин того, що Ви так довго не наважувалися на відокремлення від батьків, може бути сильна внутрішня психо-емоційна прив'язаність до них з дитинства, можливо, навіть, залежність.
А залежності формуються тоді, коли в дитинстві, з різних причин, дитина психологічно ( і не тільки) нетдоотримувала того, чого дуже сильно потребувала. Наприклад, глибокого порозуміння, можливості бути щирою та відвертою в стосунках, права бути собою, права на помилку та недосконалість тощо.
Чи були стосунки з батьками довірливими та теплими? Чи могли Ви з батьками бути щирою та відвертою? І, нарешті, які стосунки в дитинстві були між батьками? Адже, нерідко, за стосунки дорослих дитина несвідомо переймає на себе почуття відповідальності, що може провокувати глибоке почуття провини перед ними та обов'язок вирішувати всі їх проблеми

По какой причине сепарация заканчивалась неудачно?
В чем это проявлялось?

Дякую Вам за відвертість
Насправді, побачити реальну картину замість ілюзорних очікувань - це велетенський крок вперед І сподіваюся, що Вам вдасться не лише переїхати, але і навчитися в стосунках з батьками тримати певну психо-емоційну дистанцію. Хоча, насправді, не все так просто як хотілося б. Адже, почуттями та реакціями, нерідко, керують підсвідомі стреси та травми, отримані ще в дитинстві. На мою думку, саме через них Вам прийшлося пройти такий довгий шлях, щоб нарешті зрозуміти, що неможливо від людини очікувати те, чого вона, в принципі, дати не в силах. Я вже не кажу про особисте життя. Яке напряму пов'язане з тими стосунками, які були в дитинстві між батьками. Бо саме батьки - це той приклад взаємодії, який дитина фіксує автоматично, як модель майбутнього дорослого життя. До того, ж на майбутнє.доросле життя безпосередньо можуть впливати неусвідомлені образи, страхи, тривоги і негативні почуття до когось із батьків. А це серйозно. Бо батьки - основа. Тобто, любий непрожитий негатив може стати блоком, повністю перекривши можливість створити власну родину.
Ви пишете "Попытки сепарации уже были и много.Но каждый раз заканчивались неудачно.Будь то уход в отношения или самостоятельный съем жилья". Мені прикро, але найпотужніші зовнішні дії не дадуть жодного результату, якщо залишиться "коріння" проблеми. Власне, Ви і самі вже в цьому впевнилися. Адже, існує.поняття поведінкової матриці, з якої, на превеликий жаль, Ви не вийшли, у всякому випадку, до останнього свого рішення знову роз'їхатися. Насправді, наше життя має певні закономірності. Як тільки ми внутрішньо готові до змін, ці самі зміни відбуваються автоматично , ніби самі собою. Тобто, спершу повинні відбутися потужні внутрішні трансформації на тому ж рівні, на якому були сформовані негармонічні установки, а не навпаки. А це запит на індивідуальну роботу з психологом.

Спасибо, что поделились. По описанию это было не просто совместное проживание, а постоянные нарушения границ. В таких условиях сепарация проходит тяжело, и семья действительно часто делает всё, чтобы не отпускать.
Страх финансов нормальный страх взрослой жизни, он у всех есть. И это как раз тот страх, который можно планировать и контролировать (в отличие от эмоционального контроля дома). Когда люди начинают жить отдельно, появляется больше энергии и мотивации.
С учётом вашего опыта я бы сейчас фокус сместила с "получится/не получится" на то, что поможет закрепиться, а это минимально стабильный бюджет, чёткая дистанция с родителями после съезда (оговорить с ними время контакто, не должно быть ежедневных проверок и вмешательства и только с вашего согласия), внешняя поддержка (друзья, психолог, группа). это очень важный фактор, потому что будет много тревоги.
Можете уточнить какой была последняя попытка съезда и почему сорвалась?

Відредаговано автором 11-01-2026 16:55:14

Сепарация проходит через психологическое, эмоциональное и физическое отделение от родительской семьи и прекращение детскородительских отношений. В вашей ситуации последняя попытка сепарации шла через отношения и к тому же без собственного пространства. В итоге вместо отделения возникла зависимость сразу от двух семейных систем.
Вы очень чётко обозначили, что для вас важно сон, своё пространство, возможность планировать жизнь и отсутствие постоянного негатива и вмешательства. Это как раз базовые условия автономии. На этом сейчас максимально сосредоточьтесь.
Видно что это уже не эксперимент, а про взрослый выбор и решение жить по-своему.

Здравствуйте, Диана!

Это ужасно,мать все время унижает.Говорит,вот у меня в 25 уже семья была а ты ни с кем ужиться не можешь....Мать постоянно его пилит и клюет что ничего не добился,да и нам с сыном достается...Сына может ткнуть и получив ответ похожий ,сказать,что ты какое право имеешь меня трогать,я тебя кормила растила.И это я терпела с рождения.Теперь понимаю там манипуляция на манипуляции

Типичное токсичное нарциссичное поведение.
В статье: "Как определить у себя (или других) наличие нарциссической части?"
https://upsihologa.com.ua/lng/yak-viznachiti-u-sebe-nayavnist-narcisichno-05-02pavelbasan
описаны 45 проявлений нарциссической личности, можете свериться по ним.

Например,недавно,добавила воды в мой и сына шампунь,мотивировав тем что так экономнее и она лучше знает

Нарцисс считает, что всё знает лучше всех - и всем навязывает своё понимание.
Псевдо-эксперт во всём.

сестра в 27 лет выкинулась из окна

Как до такого дошло? Кто-то её довёл до этого?

А отец то вообще полжизни рядом снимает для работы квартиру и там же спит,а кушать приходит к нам и мыться.Мать постоянно его пилит и клюет что ничего не добился

Сбегает, значит, от жены - спасается как может. Другой бы просто ушёл. А он, видимо, из-за детей не уходил, а теперь дети выросли, а привычка оставаться в семейном круге осталась.

К сожалению,мои родители не подсказали мне что лучше работать ,копить ,купить квартиру.А наоборот,хотели построить дом и чтобы там все жили вместе

Естественно не сказали. Мать, уверен, хотела и сейчас тоже хочет, чтобы вы оставались с ними и ПОЖЕРТВОВАЛИ своими жизненными планами для её пользы - присматривали бы за ней и пр. - типичная нарциссическая позиция.

Это только сейчас я поняла что моя жизнь это моя и я им ничего не должна пока не устрою свою жизнь

Жаль, что не работали с психологом, иначе поняли бы это гораздо раньше.
И вы им ничего не должны ДАЖЕ когда устроите свою жизнь.
Всё даётся добровольно в виде заботы, да и то, при хорошем отношении, а не из-под палки в виде долга.
Вообще-то здесь работы не початый край - имею в виду психотерапию.

Ваша історія життя болюча і сумна.
Але не безперспективна, однозначно.
Головне, щоб у випадку переїзду було не підсвідоме намагання просто втекти від проблем та болю, які Ви відчували з батьками, і як це, на мою думку, сталося у випадку з переїздом до чоловіка жити з його батьками: "Последняя была съехаться с мужчиной ,с которым жили у его родителей.В итоге каждый вернулся к своим родителям". Тобто, з вогню та у полум'я - потрапили практично у схожий суенарій. Адже, судячи з усього, той чоловік мав дуже схожі з Вами внутрішні проблеми (хоча зовні могли вони проявлятися в інших сценаріях).
І ще. Є те, що побачити спочатку дуже важко. Судячи з усього у Вашої матері закритий рівень почуттів, так зване "холодне" і дуже егоїстичне серце. А так буває, нерідко, тоді, коли і у її батьків не було "відкритого серця". До речі, в яким було дитинство у мами? Які стосунки з її батьками у неї?
Тобто, проблема може бути багатошарова, "родова", яка не вирішується, як я вже і писала лише зовнішніми зусиллями. Бо нашим життям на 97-98% керує наша підсвідомість, де "приховуються" ті установки та поведінкові моделі, які не дають можливості стати гармонічною, а отже, притягнути в своє життя такого ж гармонічного чоловіка. Бо всі стосунки побудовані за принципом "дзеркальності". "Про то что мать имеет нарциссическую часть я узнала только после того как встретила такого мужчину скрытого Нарцисса"
Окрім того, є ще трагедія з Вашою сестрою, що може певним чином накладатися на життя. Адже, сім'я - це певне психо-емоційне, енергетичне поле, де всі, так чи інакше, пов'язані між собою не на рівні тіл та свідомості, а на більш тонкому невидимому рівні. І подія, яка трапилася з сестрою також може сформувати певні невидимі внутрішні блоки та травми, про які Ви не здогадуєтеся, але які впливають на Ваше життя. Адже, нашим життям керує не свідомість, а наша підсвідомість на 97-98%, куди і закладаються всі установки та поведінкові моделі зі стресами, травмами та блоками.
І ще. Судячи з того, що Ви пишете про батька, його поведінка може бути несвідомою реакцією на психо-емоційну липучість, несамодостатність Вашої мами. Що перетворює її автоматично на такого собі психо-емоційного вампіра. Тобто, Ваш батько, збільшуючи зовнішню дистанцію просто рятує, як це не дивно, своє життя. Що, можливо, відбувається зараз і з Вами. Тобто, Ваша мама одна жити не може, бо їй потрібно для того щоб жити, постійно від когось наповнюватися.
А це, як на мене, може бути наслідком певної родова проблеми, яка, знову ж таки, одними зовнішніми діями не вирішується. І це може бути ще одним підтвердженням того, що у жінок Вашого роду може бути заблокований психо-емоційний рівень. А це та сила, яка потрібна, щоб створити сім'ю і дати щасливе майбутнє своїм дітям.
Тобто, потрібна терапія не на рівні проговорювання та ситуативносиі, в на рівні почуттів, емоцій, рефлексів , стресів та блоків.

Дякую Вам за відвертість. Отже, мої припущення вірні.
Ви пишете "Мать постоянно как будто пыталась ее уличить в каком то зле когда досматривала,хотя человек был больной старый слепой и не вставал".
Ця ситуація з мамою та бабусею дуже показова у сенсі того, як проявляються непрожиті дитячі травми. Коли ті, хто не задіяний в безпосередньому сценарії стосунків можуть відсторонено бачити ніби абсурдність ситуації "человек был больной старый слепой и не вставал", тобто, не міг, апріорі, завдати якоїсь шкоди навіть, якщо б хотів це зробити. Але ті, хто знаходиться у найближчих стосунках і отримав з дитинства у цих стосунках травми, реагують через призму застарілого болю. Думаю, що саме так сприймала поведінку своєї мами, а Вашої бабусі, Ваша мама, коли була маленька, сприймала як невидиме зло, яке бабуся їй приносила. Думаю, що і з пияцтвом дідуся не все було так просто. Адже, коли чоловіки не отримують від жінки жіночої енергії ( а це енергія щастя та радості), тоді намагаються цей дефіцит компенсувати і, або шукають втіху в обіймах іншої, або ж намагаються закрити проблему за допомогою горілки. Енергія радості, щастя та любові має солодкий смак. Горілка женеться з цукру або буряка і також має солодкий смак, але ерзац смак дурману. Певне, спеціально ніхто нічого не робить, бо навіть по це не здогадується, як правило, це все відбувається автоматично.
Судяси з усього, стосунки бабусі та дідуся - це взаємозалежні стосунки "жертви" та аб'юзера. Де "жертва" та аб'юзер періодично міняються ролями. Тобто, зовні "жертва", на рівні емоцій, почуттів та реакцій може бути ще більшим аб'юзером, аніж той, хто п'є та дебоширить, як це не дивно. Адже, чоловіча агресія дуже помітна, вона фіксується агресивною маскулінною поведінкою. Тоді як жіноча агресія практично невидима, особливо, для самої жінки. Це образи, претензії, критика, страхи, постійне невдоволення, істеричні крики та плач. Власне, такий вид аб'юзу Ви і самі відчули на собі від матері. Але в стосунках жінки з чоловіками такий аб'юз набагато сильніший. Адже, жінки за своєю природою у 6 разів психо-емоційно потужніші за чоловіків і у чоловіків немає жодного шансу захиститися від такої агресії на психо-емоційному рівні. І тоді чоловіки, щоб врятувати собі життя починають пити, іти до іншої жінки або ж навіть битися (що не є виправданням, але.. не маючи можливості захиститися емоційно, захищаються тим способом, який дала їм природа - крик, погрози, фізична сила). І знову ж таки, це все відбувається автоматично, несвідомо та імпульсивно, відповідно закладеним природою механізмам захисту та взаємодії.
Саме тому так важливий процес психо-емоційної сепарації з мамою, що формування Вашої самодостатності ( не плутати з самостійністю) розв'яже ті больові кармічні вузли, які невидимо тримають людей неймовірним душевним болем, який не проходить лише збільшенням зовнішньої відстані в стосунках. Власне, дуже показовим став факт того, що Ваша мама також намагалася зовні "втекти", поїхавши від батьків, але... Думаю, що і зараз зі своїм болем не впоралася. Який "глушить" душевною черствістю і навіть не усвідомлює, що поводить себе так само, як поводилися її батьки, знущаючись один над одним і над нею в дитинстві.
А судячи з усього, Ви до цих пір перебуваєте в середині родової проблеми.

Про то что мать имеет нарциссическую часть я узнала только после того как встретила такого мужчину скрытого Нарцисса.И поняла что это не я плохая,что со мной все в порядке,а мать манипулировала всю жизнь.

Да, так обычно и бывает - опыт общения с другими подобными людьми помогает более точно осознать и отношения с близкими.

Мать постоянно как будто пыталась ее уличить в каком то зле когда досматривала,хотя человек был больной старый слепой и не вставал

Подобные параноидальные бредоподобные подозрения свойственны токсично-нарциссичным людям. Потому неудивительно.

Нет,мать наоборот выгоняет.Уже так было

Мать выгоняет НЕ для того, чтобы выгнать, а чтобы усилить ВАШ страх и влияние на вас. И продолжить успешно манипулировать.

Смерть сестры для меня загадка до сих пор.Но знаю одно,что она встречалась с не очень хорошим человеком.И где то год полгода до смерти сидела дома,старалась не выходить никуда.

Вот-вот. Здесь и влияние извне, и что-то психиатрическое возможно тоже.

Я говорила родителям чтобы обратились к психологу,но мне давали ответ чтоб я сама туда шла и что я плохая мать и у меня с головой не в порядке

В таком случае частичная ответственность за произшедшее - и на вашей матери.
За халатное бездействие и непринятие мер по спасению своего ребёнка.