Мені дуже страшно, що я ні до кого нічого не відчуваю

А мужчина развелся и живет отдельно от жены, или просто пообещал, что разведется?
Как вы пережили разрыв с женатым?
Кто был инициатором расхождения?
Какой опыт отношений был до этих 6-летних отношений?

В целом, вы в теме и написали причину, почему ничего не чувствуете. Вы не прожили утрату, начали новые отношения, будучи эмоционально еще в других отношениях.
Я бы рекомендовала вам работу с психологом, чтобы разобрать ваши прошлые отношения, отпустить их. Чтобы не потерять нынешние, поскольку прошлый опыт уже разрушает отношения, которые есть сейчас.

«Мені дуже страшно, що я ні до кого нічого не відчуваю.»
Ну, як же не відчуваєте, коли ось:
«я кохаю того чолоіка»

Скоріше, мова йде про хлопця, до якого
«як я не намагаюсь я не можу нічого відчути. Ні кохання, ні бажання.»
А ви дійсно хочете « відчувати « до нього кохання? Це не помста колишньому? Не спроба його забути ?

З цим краще розбиратися в терапії. Бо, питання виникає одразу:, що ви робили 6 років з одруженим чоловіком? Як вас так « угораздило»?
Це були точно « не здорові « стосунки. Й, навряд чи мова йде про « велике кохання «. Про невротичний звʼязок- так, про емоційну залежність- так. Полюбляєте гойдалки, « мексиканські страсті «? Тоді, в « нормальних» стосунках, ви й не будете нічого відчувати, бо вам потрібні « нерви «. А, судячи з цього:
«потім він мені розповів що весь цей рік він працював над розлученням і тому не хотів ніяких контаків зі мною. Але я цього не знала і дуже страждала без нього цей рік.» ви їх мали.
Тобто, чоловік «працював « над розлученням таємно від вас рік!!!, сподіваючись на що? На те, що ви будете його чекати все життя? Не хотів спілкуватися, а потім ще й звинуватив вас в тому, що не дочекались?
Вас нічого в цьому не засмутило?

Я не знаю, чи хороший ваш теперішній хлопець й зможете ви з ним побудувати стосунки чи ні, але щоб отримати шанс бути разом, вам необхідно остаточно позбутися « старої любові». Тому, йдіть в терапію .

Вітаю! Ви кажете, що не відчуваєте нічого - але у першому реченні пишете "страшно", "боюсь втратити", "відчуваю себе жахливою людиною", "не відпустила ті стосунки" тощо.. Тобто можна було б сказати, що ви відчуваєте щось, але це "щось" - це не те, що ви хотіли б? Особливо по відношенню до хлопця і стосунків, які ви маєте зараз? Можливо, вас травмувало те, що сталося у минулому, те, як з вами поводились до цього - і це наклало свій слід на нинішню ситуацію. Коли ми переживаємо важкий розрив, особливо нелогічний, і сповнений марних надій раз за разом - це несе за собою як і проблеми з самооцінкою, з довірою, тощо. Було б дуже непогано, якщо б ви знайшли можливість проконсультуватись зі спеціалістом, щоб розібратись в собі, в своїх почуттях і знайти правильний вихід з цієї ситуації. Сил вам!

Доброго дня, Єва!

І я відчуваю себе жахливою людиою по відношенню до всіх.

Прикро, але саме такою себе відчуваєте - жахливою по відношенню до всіх. Проте, можливо, вам вдасться ще помітити себе заблукавшою у власних почуттях, бажаннях та цінностях?
В усякому разі мені ви саме цією стороною відкриті.

А ще надмірною довірою до слів одруженого

Цей мій колишній звинуватив у зраді, що я ніколи його не любила і взагалі, що я брехуха,бо почала будувати нові стосунки. Через це все мені здається я не зможу бути з цим хорошим хлопцем, бо почуття в мене до колишнього.Хоча він порвав зі мною сказавши що він пішов заради мене на такий крок, а я його обманула і знищила.

Навряд чи можна приймати його слова за чисту монету. Більше того, схоже, йому притаманно звинувачувати вас у своїх помилках і проблемах, адже він відчуває вашу вразливість і тому користується нею.

Кохати одруженого - це деякою, до речі, суттєво значною мірою, про бажання відчувати себе обраною, особливою і долученою до певної таємниці, яку знають лише двоє. Щось тут тягнеться з дитинства, з того періоду, коли хтось один з батьків або двоє разом не дають відчути дитині безумовну любов(!) І тоді вона виростає з дефіцитом почуття власної самоцінності, хапається за можливість ледве не за будь-яку ціну надолужити оту нестачу з дитинтства.

Я би вам радив обов'язково піти в терапію і пропрацювати глибинні причини існуючих проблем, виправивши надмірно критичне ставлення до себе. Повірте мені на слово - ваше самопочуття і життя загалом зміняться на краще(!)