Дивне раптове чоловіче сексуальне бажання

Доброго ранку, Юліанно!

Що це? Зрада

Складне питання ставите. Та й як йому не бути складному, адже ситуація далеко невтішна?! От і ви зазначаєте -

Щодо сексу,то останнім часом (уже десь рік)місяць може не бути. Я вже так не хочу

При цьому припускаєте, ніби має місце зрада з боку чоловіка. А через неї, точніше, якісь свої почуття, він "прокинувся"

дуже дивний теперішній потяг майже кожного дня.

Доречно уточнити, як ви реагуєте на його таку незвично надмірну активність?
Також вище відмічали, що "так не хочете". А як було б бажано вам? Щоби що відбувалось між вами? Щоби які емоції відчували ви?

Проте повернімось до вашого припущення про можливу зраду.
Наскільки ці ваші думки і сумніви відображають СУТНІСТЬ взаємин довжиною у 6 років?

Ми часто сваримося (не через це загалом) мені просто завжди не вистачало уваги, тепла, турботи.

Наскільки я зміг помітити, ваші відносини завжди відрізнялись ОСОБЛИВОСТЯМИ

від самого початку шлюбу (6 років разом) були вже проблеми у плані сексу.Я хотіла частіше.Але він працює адміністратором в готелі і добу його нема.Він майже завжди мене відфудболював,типу з ним все ок а то я забагато хочу.То він голодний, то переївся тому не хоче.

Виходить, ви усі ці роки відчували себе небажаною. Якось із цим намагались впоратись, шукали пояснення і причини чоловікової холодності. Дещо знаходили. І звичним для багатьох людей чином

Я в собі дуже розчарувалася

Ось тому, враховуючи усі аспекти і обставини, не стільки важливо - була зрада чи ні, важливо відновити втрачене почуття самоцінності(!) Це дасть змогу збагнути усю історію вашого спільного життя і стосунків до шлюбу ЦІЛІСНО. Побачити те, що раніше не потрапляло у поле зору. Дати об'єктивну оцінку поведінці чоловіка. Зрештою, визначитись, що робити далі.

Схильний вважати, що самотужки виконати такий вагомий обсяг роботи практично неможливо. Потрібен ще хтось, хто має не упереждене сприйняття і досвід допомоги людям в кризових ситуаціях. Одним з них може бути психолог.
Якщо відчули зацікавленість пройти цим шляхом, звертайтесь.

Він не може і не хоче сепаруватися.

З ваших слів, чоловік не може і не хоче сепаруватись, так і ви чомусь (треба з'ясувати чому) не волієте шукати відповідь на ГОЛОВНЕ - що вам робити із стосунками(!)
Вас здебільшого хвилює

Що може означати такий прямий флірт з боку одруженого чоловіка?

Отже, чи нормально з огляду на все одруженому чоловікові так поводитися з іншими жінками?

Ви сумніваєтесь в собі, мовляв, відстали від якихось сучасних поглядів і ніби НЕ МАЄТЕ права на любов, повагу, шану тощо -

Чи можливо я дійсно дуже ревную і це зараза в суспільстві рахується нормальним так відкрито проявляти будь яку симпатію до протилежної статті. Можливо я просто відстала і для мене сімʼя занадто важлива і вірність у відносинах

він сказав те, що дуже вплинуло на моє сприйняття всього: «Бо ти не заслужила»

Ви і надалі збираєтесь із шкіри вистрибувати, аби "заслужити"? Чи як?

Повернусь наприкінці до фрагменту свого першого посту

Ось тому, враховуючи усі аспекти і обставини, не стільки важливо - була зрада чи ні, важливо відновити втрачене почуття самоцінності(!) Це дасть змогу збагнути усю історію вашого спільного життя і стосунків до шлюбу ЦІЛІСНО. Побачити те, що раніше не потрапляло у поле зору. Дати об'єктивну оцінку поведінці чоловіка. Зрештою, визначитись, що робити далі.

Розмовами про проблему і складнощі проблема не вирішується і складності не зникають. Потрібне переосмислення свого способу бути у стосунках, усвідомлення моделі сім'ї, яку ви РАЗОМ з чоловіком створили. Це створює грунт для нових рішень і дій у відповідності до ваших бажань і цінностей.

Добрий день. Ви описуєте не просто кризу в стосунках, а тривале емоційне знецінення і психологічне насильство. Ігнор ваших потреб, фрази типу "ти не заслужила", демонстративний флірт з іншими, втручання свекрухи в особисте ,усе це руйнує вас, і ваше тіло вже кричить про це. І це не норма.
Ваша сексуальність нормальна. Ви намагались, ініціювали, вкладались у стосунки. А у відповідь холодність, а увагу та захоплення він віддавав іншим.
А теперішній раптовий потяг до вас це, найімовірніше, не про кохання, а про контроль. Він відчуває, що ви можете піти і намагається втримати.
Але ось що я скажу вам як психолог:
замість того, щоб копатися в його мотивах, запитайте себе:Що зі мною?Чому я залишаюсь у стосунках, де таке можливе?Як я насправді до цього ставлюсь?Чи готова я жити в цьому далі?
Якщо ні то пора діяти. І перший крок це кризовий план безпеки:Знайдіть тих, хто вас підтримує, подруги, родичі, психолог.Подумайте, куди ви можете тимчасово піти, якщо ситуація загостриться.Почніть фіксувати епізоди принижень (для себе або для юридичного захисту). Заплануйте консультацію з психологом, який допоможе розібратись у власних почуттях, страхах і підтримати вас у змінах. З повагою

Смотрите, вы описываете массу того, что вас не устраивает и так было с самого начала - не хватает внимания, секса, муж сваливает проблему на вас, мол с вами не ок, от матери не отделился, частые ссоры, сейчас еще и подозрения в измене, зависимость от порно.
Скажите, вам так ок жить? Вы готовы жить в таких отношениях и дальше, годами?
Потому что вы сейчас смещаете фокус внимания не на то, а подходит ли мне так или нет, а искать объяснения мужу - а почему он так ведет себя? Но что вам это даст?

Дякую вам за відгук.
І ви абсолютно праві, поводов не треба У здорових стосунках довіра базується не на підозрах і контролі, а на повазі та щирому контакті.
У нього в голові може бути що завгодно, ми цього не контролюємо.
Ми можемо спиратися лише на власні відчуття та те, як нам поруч із цією людиною. Як вам зараз із ним? Чи відчуваєте ви, що вас цінують, бачать, поважають?Це головні питання. Вони важливіші за будь-які його версії.

Доброго вечора Юліаннно.
Певне, легше за все налаштувати себе на розлучення, розірвати стосунки з чоловіком, який не приділяє до вас ані уваги, ані поваги в достатній кількості, але... За законами стосунків, існують не лише зовнішні причини проблем, в навіть навпаки, саме наше внутрішнє сприйняття себе, рідних, оточуючого світу вцілому, притягують до нас людей певного типу та створюють певні ситуації, які максимально зможуть висвітлити ту проблему, з якою нам потрібно самостійно розбиратися.
Те, що чоловік не виявляє ані уваги, ані поваги до Вас, безумовно характеризує його не дуже добре... Але... Чи зміг би він так само себе поводити, якщо б у Вас з самого початку не було страху його втратити? Якщо б Ваше сприйняття себе було цілісним? Якщо б Ви знали як правильно себе поводити з чоловіком, якщо він ігнорує Вас сексуально?
За статистикою, один і той же чоловік з трьома різними жінками, поводить себе абсолютно по різному. Тобто, на поведінку чоловіка безпосередньо впливає ставлення жінки до себе.
Отже, справа не лише в ньому.
Ви пишете "Ми часто сваримося (не через це загалом) мені просто завжди не вистачало уваги, тепла, турботи.Завжди відчуття ніби він грає роль, відчуття всього штучного, ніби через силу обніме, поцілує"
Як на мене, у Вас величезний внутрішній дефіцит тепла, уваги, та турботи ще з дитинства. А коли є така потреба, вона обов'язково почне проявлятися в стосунках з чоловіком, чоловіками, через так званий перенос з недоотриманої любові батьків (батька?) на чоловіка. Звідси у Вас такі на початку стосунків прив'язливість, страхи, невпевненість у собі.
Чому я про це все пишу?
Насправді, розлучившись, Ви проблему навряд чи вирішите. Адже понесете в собі ту ж саму невпевненість, страхи та величезну потребу в любові і в інші стосунки.
То що ж робити?
Сім'я - це єдине ціле на психо-емоційному рівні. І якщо хтось із подружжя (особливо, дружина) починає серйозно розбиратися із собою, в стосунках також починаються кардинальні зміни. Що, до речі, Ви і помітили. Бо як тільки Ви перестали боятися втратити стосунки, чоловік відчув до Вас сексуальне бажання. Отже, все взаємопов'язане та закономірне. А зважаючи, що не буває випадкових стосунків і, особливо, якщо вже народилася дитина, на мою думку, потрібно сконцентруватися не на своїх образах і неправильній поведінці чоловіка, а на собі, своєму почутті внутрішнього щастя. яке ні від чого не повинне залежати. Тільки тоді Ви станете внутрішньо самодостатньою, а отже, дуже цікавою та привабливою доля чоловіка.
Судячи з усього, у Вас залишаються до цих пір дитячі психо-емоційні травми. Які сформували у Вас тенденцію до прив'язливості, сильної внутрішньої залежності від близьких людей, невпевненість у собі, страх залишитися самотньою з дитиною... А така жінка стає одразу непривабливою. Хіба можна очікувати похвали, комплімент чи пораду від когось, якщо немає поваги та любові до себе...
Але як тільки Вам стане цікаво жити, якщо Ваше життя наповниться сенсами, ваші стосунки не просто збережуться, але і стануть ще дуже щасливими.

Дякую Вам за відвертість. Насправді те, що з Вами зараз відбувається, то лише наслідок того, що було закладено несвідомо раніше, коли Ви були ще дитиною. Тому звинувачувати себе в чомусь, то абсурд. Адже нам тільки здається, що чоловіки реагують лише на зовнішність та на поведінку жінки. Тоді як насправді, реагують на внутрішній стан. Тобто, як ми себе на підсвідомості відчуваємо, так до нас і ставляться, аналізувати, змінювати свою поведінку.... В результат може бути навіть ще гірше. . При чому зовні можна докладати велетенських зусиль, "давити" з себе посмішку щось там змінювати у своїй поведінці та зовнішності і все буде марним. Марним до тих пір, поки не зміняться внутрішні глибинні установки та поведінкові моделі, які закладаються в дитинстві, коли дитина ще нічого не розуміє, зміниться глибинно ставлення до себе та до оточуючих. Бо ми всі "зчитуємо" один одного і навіть не розуміємо, чому одна людина викликає радість, в інша дратує, чи гніває, хоча ніби нічого поганого нам не робить ..
Саме тому я і написала, що поспішати з розлученням не потрібно. Це ж Ваш чоловік. Отже, для чогось життя саме Вам його дало. Адже нам дають лише тих людей, які змусять ( знову ж таки, несвідомо) нас замислюватися над всім, шукати вихід і врешті решт, кардинально змінюватися і, отже, змінювати своє життя на краще
В можливо, проблема навіть глибша. І відноситься до так званих родових програм, які передаються "у спадок"
Як склалися стосунки між Вашими батьками та у
бабусь з їх чоловіками?

Відредаговано автором 18-07-2025 09:50:37