Ретроактивні ревнощі

Діана, часто ретроспективні ревнощі не мають вагомих причин, але є серйозною загрозою стосункам.
Такі ревнощі призводять до нав'язливих думок.
Чому Ви про це думаєте?
Причини можуть бути різними та залежати від Вашого характеру, умов знайомства з партнером та зовнішніх чинників.
Можливо, у вас були непрості стосунки з батьками або з попереднім партнером і включається захисний механізм.
Можливо, причина тісно пов'язана із Вашими внутрішніми переконаннями, самооцінкою. Ви почуваєтеся невпевнено,
А можливо, Вам не подобається, що у вашого партнера є досвід, якого немає у Вас.
Треба з'ясувати причину і попрацювати з нею.
Насамперед Вам потрібно зрозуміти, що Ваші емоції абсолютно нормальні. Вони не роблять вас поганою людиною і пояснюються природним бажанням бути єдиною

Доброго дня, Діано!

я постійно згадую минуле свого партнера

Ключовий аспект, який призводить до вирішення проблеми - це відкриття/з'ясування МЕТИ, з якою вас накривають ретроактивні ревнощі. На жаль, поки вони вам недоступні. І, до речі, не стали доступні в ході співпраці з психологами, до яких раніше звертались. Так буває.
Тобто потрібно шукати відповідь на питання, а НАВІЩО я РЕВНУЮ? Не хочу, проте все одно ревную?

Те, що варто шукати, скоріше за все, лежить в площині потреб і почуттів. Або якихось ранніх, до яких , ймовірно, звикли, і тепер є потяг їх переживати. Або тих, що "покликані" підтвердити певні установки щодо сприйняття себе, чоловіків і взаємин з ними...

я постійно згадую минуле свого партнера, задаю йому запитання с приводу цього майже кожен день , це викликає в мене тривогу

Згадування минулого, розпитування партнера і, відповідно, конфлікти з ним ГАЛЬМУЮТЬ розвиток відносин(!) Тобто зупиняють розвиток вашого СПІЛЬНОГО зв'язку. Ви це визнаєте?За цим може стояти страх і невпевненість в майбутньому, замішані на недовірі людині, яку ви обрали за супутника по життю і якій довірились самі.
Тож спитаю, що найбільше вас тривожить? Що ви невпинно шукаєте, піднімаючи з минулого якісь факти? Дайте собі не один, а бажано кілька варіантів відповіді.

Погляд на ПРИЧИНИ ревнощів, звісно, теж має значення, адже на пустому місці такі явища, як ревнощі не виникають(!)
У зв'язку з цим кілька уточнень.
Що можете розповісти про свої стосунки із батьком в дитинстві?
Про вірність і ревнощі у подружжі батьків?
Про перший досвід закоханості?
Про висновки і враження від взаємин у дошлюбний період?

я ніби не можу себе контролювати

Так і є. Несвідомі потреби сильніші за вашу раціональну частину особистості. А контроль спрацьовує лише на рівні уяви. На практиці ж від нього ніякої користі. Тому варто йти в терапію, аби вивести потаємні мотиви на світло усвідомлення і почати з ними конструктивно взаємодіяти. Тоді з'являється шанс позбавитись ревнощів(!)

Добрий день!
Прочитавши ваше повідомлення, видно, що ви вже почали помічати свої автоматичні думки "Я мушу знати все про його минуле, інакше щось піде не так ". Це вже перший крок до змін.
Наступний важливий крок зрозуміти, що думки це не факти и не реальность, а просто думки. Як хмарки на небі, вони приходять і йдуть. Але за ними часто стоять переконання, які спотворюють сприйняття-Якщо не дізнаюсь усе все зруйнується. Я так відчуваю значить, це правда.
Можливо, ваша тривога не тільки про партнера, а й про минулий досвід, де контроль були способом почуватися в безпеці. Тепер мозок ніби каже Якщо все тримати під контролем не буде боляче. Але це створює замкнене коло: тривога - питання -тимчасове заспокоєння - нова тривога.
Ви не живете його минулим навмисно це мозок намагається захистити вас від уявної загрози. І це дуже виснажує і вас, і стосунки. Мозок так звик.
З цим можна працювати крок за кроком, обережно, з повагою до себе і до свого досвіду. Але якщо ви відчуваєте, що тривога стає надто сильною і заважає жити варто також звернутися до психіатра. Іноді в таких станах потрібна тимчасова підтримка медикаментами, щоб мозок відпустив постійну тривогу й з’явився простір для внутрішньої роботи.

Доброго дня, Діано! В основі ревнощів найчастіше лежать три причини:
- довіра ( чи схильна я довіряти партнеру та іншим людям, чи сприймаю я світ прихильним чи ворожим)
- самооцінка ( чи впевнена я в собі, чи відчуваю свою цінність без додаткових умов чи зусиль)
- страх бути покинутою ( такий страх може виникати в будь-яких близьких стосунках, як правило, бере початок з дитинства)

Чи співзвучно вам щось з цих причин? Чи торкалися цих тем в роботі з психологом?

я пробувала займатися з психологом, але жоден й сам не знав, як з цим боротися, тому прошу відгукнутися тих психологів, хто реально стикався з такою проблемою і знає, як можна це вирішити, дякую!

Тут бы хотелось уточнить, как много у вас было встреч и какие ожидания от психолога?
Что значит психолог не знал, как с этим бороться?
Психолог не дает инструкций. Он помогает клиенту для начала понять, что, как и почему у него устроено в жизни, а тогда уже будет понятно, как решить проблему. А давать готовый рецепт "вам нужно сделать то-то и то-то, чтобы решить ваш вопрос", не разбираясь, а почему собственно, так происходит в жизни клиента, не будет.
А если будет, то это плохой психолог.

Поэтому вам все же нужно пойти в индивидуальную работу с психотерапевтом, чтобы разобраться, почему у вас возникает эта ревность. Причины могут быть разные, чаще не одна, а несколько сразу - неуверенность в себе, постоянное сравнение себя с другими и страх, что найдут лучше и бросят, детское желание, чтобы любили только меня, а если кто-то был еще, значит меня не так сильно любят, все не по-настоящему, тревожность, желание все контролировать.
В терапии вы сможете понять, о чем ваша ревность и работать уже с этим. Тогда и станет легче.
Но надо понимать, что речь не про несколько встреч, а длительная работа