Як мені позбавитися важкого почуття?

Question

Добрий день! Часто читаю тут комментарі і щиро дякую усім психологам-це величезна та значима робота, яку ви робите!

Моя проблема полягає у тому що я не можу позбутися ірраціональних і імпульсивних почуттів, до хлопця, якому на мене все одно. ( я зізналася йому у повідомлені, але потім сказала що то я помилилась чатом і це не для нього було) Ситуація ускладнюється тому що ми живемо в одному гуртожитку, він здає мені кімнату, і псувати номальні відносини арендар-арендодавець я не хочу.(На відміну від інших арендодавців, він на багато нелегальних речей закриває очі) Інкаше боюся він мене вижене і я опинюся на вулиці.. .Я вже навела собі більше 10 розумних причин чому я не хочу будувати з ним стосунки. Але кожного разу, коли він мене відштовхує, я відчуваю біль та бажання довести йому що я нормальна і класна. Хочу його уваги.Головою я розумію що я нічого йому не доведу, і коли я потім обмірковую все наодинці, я обіцяю собі що наступного разу я буду займатися своїми справами( бо мене власне життя доволі цікаве!)  і не підходити навіть до нього.  Але кожного разу як він приходить, мені хочеться щоб він мене бачив, знав яка я, ( а він мене не питає навіть як справи&#128557;)я демонстративно кручусь біля нього, шукаю будь який привід щоб бути поряд,  розмовляю з усіма, з ким він розмовляє. Мені хочеться дивитися йому у вічі, але він не хоче.Кожного разу розмовляти з ним, знаючи що він не хоче мене( при першій ліпшій можливості зливається, переходить одразу до інших співрозмовників, вчора повернувся до мене спиною і довго розмовляв з моїм сусідом хоча я ще мала запитання до нього  з приводу аренди) це ніби торкатися об розпечене залізо. Це руйнує мене з середини, потім я ще 2-3 дні не можу нормально жити, концентруватися, займатися своїм життям: працюю або читаю або щось вивчаю або з кимось говорю, але все ніби в тумані, весь час у думках я з ним; а потім настає ефект, ніби я проспала якусь частинку свого життя, замість повністю бути присутньою у реальності..Я мазохістка в певному сенсі, якщо мені подобається цей біль і це ігнорування?..як не руйнувати усе ще більше? як позбутися цього дурного почуття?
Дуже дякую за поради&#128591;

Марта Калина · Accepted Answer

Добрий день Сніжана! Ваша поведінка з фіксацією на іншій людині проявлятися як надмірне прагнення бути з цим хлопцем, думати про нього, ідеалізувати його, що  не дає бажаної душевної рівноваги. Не треба нікому доводити, що ви класна. Доведіть це собі. І тут справа не в тому, щоб виправити себе. Йдеться про те, щоб любити себе, своє справжнє «Я».  Пізнайте та прийміть ту, яка ви є у своїй суті, а не продовжуйте судити себе.
Коли ви відмовляєтесь і відкидаєте себе, ви відкидаєте прекрасне, а це призводить до відчаю. Але ця енергія відчаю завжди відштовхує людей. Людина не захоче з вами стосунків.
Зважаючи на те, як людина реагує на любов, можна судити про стан її психічного здоров’я. У коханні проявляються крайні риси характеру, і світлі, і патологічні. Необхідно проаналізувати стан вашої закоханості, інакше можуть бути тривожні наслідки та  майбутнє розчарування. Що ж стосується методів лікування любовної хвороби, то в більшості випадків психотерапія — кращий вибір

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Правильно ли я понимаю, что вам нравится мужчина, у которого вы снимаете жилье?
И вы написали ему сообщение про свои чувства, но потом сказали, что это не ему?
А как вы понимаете, что вы ему безразличны?
Вы описали его достижения и увлечения, а что он из себя представляет, как человек?

Оксана Юрьевна Селезнева · Answer

ЯК МЕНІ ПОЗБАВИТИСЯ ВАЖКОГО ПОЧУТТЯ?
Йти в терапію: проробляти відносини з батьками, питання сепарації та самооцінки.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго дня, Сніжано!
[quote]як позбутися цього дурного почуття?[/quote]
Ви питаєте, як позбутись цього почуття, тим більше, дурного за вашим визначенням. І це на фоні того, що воно, окрім болю через невзаємність, дає відчути, що ви можете захоплюватись, закохуватись. Тобто мати сильні і яскраві емоції. Проте... за відсутності взаємності, за логікою речей, мали б охолонути і звернути увагу на себе. Власне, на те, чи цінуєте самі себе по-справжньому? Які у вас уявлення про кохання? Які приклади перед очима - з батьківської родини, з досвіду рідних та знайомих?

Отже, спочатку варто дослідтити ПРИРОДУ вашого почуття. Чого там більше - бажання належати обранцю або бажання на основі взаємності разом творити спільне щастя?

[quote]Я мазохістка в певному сенсі[/quote]
В якомусь сенсі - так, бо продовжуєте плекати мрії, намагаєтесь в різний спосіб привернути на себе увагу...і страждаєте з огляду на байдужість "небожителя". 

[quote]якщо мені подобається цей біль і це ігнорування?..як не руйнувати усе ще більше?[/quote]
Десь тут знаходиться частина відповіді на ваше головне питання. Ігнорування та біль ідуть разом. Чи не схожа ця парочка на звичні для вас почуття з дитинства, коли добивались прихильності батьків всупереч іхньому ігноруванню? Маю припущення, що саме тоді були закладені підвалини вашої моделі побудови близькості, які автоматично спрацьовують зараз.
Тому допомога собі буде полягати у співпраці з психологом, щоби перепрожити давнішні травмуючі ситуації і реконструювати ваше ставлення до себе. Щоби, зрештою, мали змогу будувати здорові стосунки. Відредаговано автором 03-06-2025 13:55:55

Оксана Юрьевна Селезнева · Answer

«Я сепарована від батьків «
Фізично так, й це добре. Але, доки буде так:
«кожного разу, коли він мене відштовхує, я відчуваю біль та бажання довести йому що я нормальна і класна. Хочу його уваги»
працювати з батьками необхідно ( скоріше за все з фігурою мами).

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Влюбились вы не в мужчину, а в свою фантазию, поскольку с первого взгляда может быть симпатия, заинтересованность, но никак не любовь, поскольку это то чувство, которое зарождается в отношениях, в общении.
По поводу того, что вы пишите МЧ собирает хлам, мусор это то, к чему стоило бы присмотреться. Что он делает с этим мусором и хламом?
Откуда вы столько всего знаете про жизнь МЧ?
Сколько ему лет?
Что вас побудило спросить не гей ли мужчина?

По поводу сепарации от родителей. Жить отдельно и зарабатывать это лишь малая часть сепарация. Основная сепарация это психологическая. И тут, как мне кажется, есть сложности. 
Вы описываете как раз отсутствие сепарации и возврат в детские переживания, скорее всего - доказать, что я хорошая, чтобы он увидел, заметил, оценил. 
Какие у вас отношения с родителями?
Какие отношения между ними?
Что помните про детство?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

То, что вы осознаете, откуда такие переживания - что это про холодность отца, это большой плюс и уже движение к изменению ситуации. Осталась работа с чувствами, а именно прожить все переживания, связанные с отцом и тем, как он к вам относился, прожить те чувства, которые есть к МЧ, психологически стать более взрослой, чтобы научиться замечать весь образ мужчины целиком и не впадать в детские переживания, чтобы не тянуло к тем, кто недоступен и холоден. 
Часто в таком обожании другого, когда раз и влюбилась, нет ощущения себя взрослой, интересной, ценной, а скорее ощущение, что он божество, а я так себе, и вы смотрите снизу вверх на мужчину. Это тяжело и даже если такой мужчина обратит внимание и ответит на чувства, то построить счастливые отношения не получится, поскольку именно эти переживания будут все портить.
В целом, это запрос на психотерапию, где вы сможете и свои чувства прожить, и разобраться в том, что и почему происходит, и научиться смотреть и на МЧ, и на себя по другому, и тему сепарации проработать и стать более устойчивой. Тогда это наваждение и пройдет и сможете спокойнее смотреть на МЧ и чувствовать себя увереннее.
Это статьи про сепарацию, чтобы было понятнее, что это, для чего и почему нужна терапия
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

Обращайтесь, много работаю с этой темой

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Собирание хлама, мусора в свой дом, когда это уже мешает повседневной жизни, приводит к антисанитарии может быть признаком и психиатрических проблем, ну психологических точно.
По поводу того, что вы были трудным ребенком, истерики, то это скорее про то, что по другому психика не справлялась и соответственно, это выходило в какие-то сложности с выражением эмоций, сложности в поведении.
А что вы подразумеваете под понятием "трудный ребенок"?
И про какой возраст речь?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

[quote]я не думаю что он псих, он очень умний, и єто побочний еффект так сказать.[/quote]
Если в целом говорить, то огромное количество людей имеют проблемы с психикой и даже не подозревают про это, либо есть диагноз, но они живут полноценной жизнью - работают, имеют семью, увлечения. Это не стыдно и так просто бывает. Более того, вины человека в этом нет.
Поэтому написанное мной про то, что это может быть признаком проблемы не оскорбление вовсе.

По поводу того, что вы пишите про истерики с 2х лет без причин.
Период 2-3 года это период да, большого количество истерик, а причина одна - эмоциональное перевозбуждение и неумение справиться с эмоциями, усталость и соответственно так ребенок это выражает. Это возрастные особенности, норма и задача роидтелей следить за режимом дня, отсутствием сильных раздражителей и достаточным количеством сна и отдыха у ребенка.

Интересно, что вы пишите, что не хотели куда-то идти и вас спускали силком с лестницы и при этом смайлик и то, что вы были трудный ребенок. Не то, что родители применяли к вам силу и это ненормально, а проблема в вас. Это грустно очень

Наталия Горская · Answer

"Я цілком усвідомлюю що ця модель з дитинства..але ця раціональна частина мене кудись зникає коли я спілкуюся з цим хлопцем"  - раціональна частина  зникає в тригерних обставинах і людина провалюється  в "дитячу частину ". 
Так "працює" наша психіка,  яка пам'ятає  травматичний досвід навіть на рівні тіла, (коли прямих  спогадів про конкретні обставини може не бути ).
Ваша базова потреба бути прийнятою такою, яка Ви є - НЕ буда задовільнена  батьками.
 Вони не розуміли основ вікового розвитку дитини і звинувачували Вас в істериках  2 років (!).
 Вони не зважали на ваші почуття і бажання  настільки,  що у віці 8 років  застосовували силу- і знов (!) знімали з себе (як дорослих, які мають знайти спосіб домовитись з дитиною) відповідальність і перекладали її на Вас - дитину, яка за всіма законами НЕ МОГЛА  уміти "опанувати " цю проблему. 
Дитина більш за все відчуває потребу  бути  важливою, відчувати любов і прийняття. 
Можна припустити,  що саме  ця травма і провалює вашу дорослу частину в стан маленької дівчинки,  яка ще в захваті від батька,  і зовсім не розуміє  "як так зі мною можна ".

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Як мені позбавитися важкого почуття?

Відповіді психологів