Нет сил на жизнь

Вітаю, Юліє. Дійсно багато на Вас звалилось випробувань за такий короткий термін, щиро співчуваю Вам. У Вас, напевно, такий складний розшатаний емоційний стан, що поради психологів на форумі мало чим зможуть Вам зарадити (принаймні на довгосторокову перспективу). Я б рекомендувала Вам звернутись до психолога / психотерапевта за довготривалою психологічною підтримкою. Разом із спеціалістом ви стабілізуєте свій стан, пошукаєте можливі психологічні причини того, що коїться з Вашим здоров'ям.
Це лише період у Вашому житті і зараз Ви, принаймні, можете контролювати як до нього ставитись.

Вітаю,Юля
Мені дуже шкода читати про все, що Вам довелося пережити. Ви пройшли через неймовірну кількість болю, втрат і труднощів. Ви вже багато чого подолали, хоча зараз ,можливо, Ви цього не помічаєте. Ви маєте право бути виснаженою, сумною, розбитою. Це нормальна реакція на надскладні обставини. Ви не повинні бути "сильною" кожну хвилину. Ваш біль — справжній і має значення. Хоч зараз здається, що весь світ відвернувся, навіть просто те, що Ви написали — це вже крок до контакту, до підтримки. Якщо є хоч хтось, хто може просто вислухати — не мовчіть. Говоріть про те, що Вас болить. Це допомагає. Ви велика розумниця, що звернутися до психолога, який допоможе Вам пережити цей складний період. Не потрібно зараз "вирішити все". Ви вже зробили надзусилля. Спробуйте зосередитись на одному малесенькому кроці за раз. З’їсти щось легке, навіть якщо не хочеться. Розповісти близькій людині, що Вам дуже важко. Просто видихнути і сказати собі: "Я жива. Це вже багато". Стільки болячок — це теж мова тіла, яке каже: "Мені важко, я виснажене". Можливо, зараз найважливіше — не шукати, "за що мені це", а запитати себе: "Що мені допоможе вижити сьогодні? Як я можу дати собі любов, яку мені не дав світ?" Будьте до себе ніжною. Ви справді заслуговуєте на любов, підтримку і спокій.
Підтримую колегу, яка написала що Вам варто звернутися про довготривалу терапію, щоб стабілізувати Ваш стан здоров'я. Щоб зрозуміти що в підсвідомості викликає таку велику кількість хвороб. Бережіть себе!

Вы сейчас в состоянии крайнего истощения — и физически, и эмоционально. Всё, что вы описали, — это не просто череда трудностей, а многолетний марафон боли, борьбы и одиночества. Вы не слабая — вы очень уставшая, и это совершенно нормально при таком объёме пережитого.
Ваш вопрос «за что?» — абсолютно понятен, когда кажется, что жизнь — это только преодоление. Но вы заслуживаете не постоянной борьбы, а заботы, тишины и человеческой поддержки. Сейчас не нужно искать ответы или срочно что-то решать. Самое важное — просто быть рядом с собой и давать себе право чувствовать, плакать, не есть, не справляться.
Если вы почувствуете, что хотите поговорить и быть не одной — я рядом. Я открыта к консультации. С этим состоянием можно справиться. Потихоньку. Вы не одна.