Избегающий тип привязанности.

Question

Здравствуйте. Как перестать притягивать к себе людей с избегающим типом привязанности? Заметила, что таких в моём окружении довольно много...Очень быстро отдаляются, когда я делаю шаг навстречу. Но если я не напишу первая, то и мне не напишут. А когда пишут, то ничего о себе не рассказывают, на мои сообщения отвечают односложно, поэтому очень трудно поддерживать разговор.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня Дарино.
Щоб допомогти Вам розібратися в причинах того, що відбувається, необхідно більше розуміти Вас саму та Ваш стиль поведінки, Ваші поведінкові моделі та глибинні установки.
Як складалися у Вас стосунки з однолітками в дитинстві та підлітковому віці? Який стиль спілкування, на Вашу думку, властивий Вашим батькам?

Дарія Андріївна Рудь · Answer

Доброго дня. Те, що ви почали помічати повторювану схему у стосунках — це вже дуже важливо. Ви уважно ставитеся до себе і шукаєте відповіді.
Можливо, замість питання «чому я притягую таких людей?» варто запитати себе:
Як я входжу в стосунки? Що зі мною відбувається, коли інша людина віддаляється? Як я почуваюся, коли спілкування не складається так, як мені хочеться?
Ваше бажання бути у відкритому, щирому контакті — це цінність. Але важливо також помічати, як ви переживаєте тишу, відсутність відповіді, холодність — що це відкриває у вас?
Іноді ми автоматично тягнемося до знайомого типу взаємодії, навіть якщо він болючий. У цьому немає вини — тільки досвід, який колись був важливим. І з цим можна працювати, щоб поступово змінити свої внутрішні реакції і притягувати тих, хто здатен на відповідь і близькість.
Ви вже робите перші кроки до змін — і це важливо.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Дякую Вам за щирість.
Насправді, мої припущення тільки підтвердилися з Вашою відповіддю. 
Те, що Ви "притягуєте" тільки людей з уникаючи типом прив'язаністю може бути пов'язане, безпосередньо, з Вашим дитинством.
Судячи з того, що Ви пишете про батьків, навряд чи між вами були довірливі та гармонічні стосунки. А в таких випадках, у дитини завжди виникає дефіцит любові. Що може сформувати тенденцію до дуже швидкої, несвідомої прив'язливості, "злипання" з оточуючими людьми...
Це все з області невидимого, того, що пояснити неможливо ані словами, ані будь якими діями. Але це те, що людей може відштовхує, бо вони не в стані дати того, чого не додали батьки.
Думаю, що у Вас є непрожиті дитячі, дуже глибокі психо-емоційні травми. І тому от та сама ніби то байдужість "Со мной не задерживались и я их не держала", може бути певною захисною реакцією на відторгнення з боку тих же самих батьків. Яка просто "дублювалася" пізніше в стосунках з однолітками. 
Окрім того, в стосунках неаби якого значення має самооцінка людини. 
Яка самооцінка у Вас, на Вашу думку?

Алла Григорівна Веленко · Answer

Думаю, що якраз тут і є.проблема "Я не быстро начинаю доверять людям. Чтоб кому-то начать доверять уходит год как минимум, или два-три...". Це те саме, про що я і писала вище. У Вас дуже сильна тенденція до "злипання" з тими, з ким Ви спілкуєтеся. Бо є, на мою думку, сильна ідеалізація як людей, так і самих стосунків. Довіряти повністю можна лише одному Господу Богу, а з людьми потрібно мати стосунки і просто у своє задоволення спілкуватися. Розуміючи, що всі недосконалі і можуть поводитися дуже по різному.  Власне, тому роками придивляєтеся, боячись вступати в приятельські та дружні контакти, бо дуже ранитеся, якщо виникають розчарування, а вони з таким підходом - обов'язково виникають. 
"...я наоборот стараюсь отучиться подстраиваться под других..". Тобто, така тенденція підлаштовуватися під оточуючих все таки є? 
"Не то чтобы я себе в ущерб это делала, просто люблю проявлять заботу.." А для чого Ви любите проявляти турботу? Що очікуєте взамін цієї турботи? До Вас звертаються по допомогу, чи Ви самі виявляєте ініціативу?
"Но дело в том, что это начинают воспринимать как должное и мне больно осознавать, что я не так важна для других как они для меня..."
Насправді, це ознаки дуже сильної залежності від стосунків. Адже, боляче буває лише тоді, коли ми щось очікуємо взамін, і у нас є якісь претензії до цих стосунків...
Ваше питання - це запит на індивідуальну роботу, однозначно. 
Бо проблема не зовня. А стосується внутрішнього сприйняття себе та оточуючих. І самооцінка має величезне значення в такому аипадку. Адже, як ми ставимося до себе, так ми сприймаємо і тих людей, з якими спілкуємося. Одними порадами такі питання не вирішуються. 
 Відредаговано автором 22-03-2025 21:27:59

Алла Григорівна Веленко · Answer

Ви можете бути атеїстом тисячу разів, але, якщо що, є закони, які діють в любому випадку, знаємо ми про них, чи ні.
У цьому житті втратити можна абсолютно все, навіть, своє життя, не кажучи про людей, з якими ми спілкуємося. Тому питання у Вашому запиті до психологів, на моє повне переконання, іде не просто про тип прив'язаності, а про рівень щастя, на якому Ви хочете жити.
Бо від того, на скільки Ви розберетеся у собі, і у правилах щасливого існування, буде залежати і Ваше особисте життя. Адже те, як ми думаємо що розуміємо те, що робимо, далеко не завжди відповідає дійсності. Бо нами на 98% керує наше підсвідоме, до якого ми самостійно не маємо ніякого доступу. А все інше, то ігри розуму і не більше.
Боліти може лише тоді, коли ми чогось дуже сильно очікували від стосунків. А це ознака сильної залежності від них. І чим сильнішими є от ті самі несвідомі очікування, тим швидше від нас підуть ті, хто нам найдорожчі, ці самі очікування руйнуючи. Щоб ми нарешті знайшли сили зазирнути глибоко в себе.
 Відредаговано автором 23-03-2025 18:31:40

Алла Григорівна Веленко · Answer

Не бачу жодного протиріччя. Якщо не виривати з контексту, то все логічно: індивідуальна робота дає можливість зазирнути глибоко в себе під час психо терапії.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Думаю, що саме так все і відбувається з Вами, як Ви пишете. І найбільша проблема полягає в тому, що навіть у випадку, коли ми вже начебто зрозуміли причину проблеми, виявляється не так вже і просто перестати таких людей "притягувати". Бо, повторюся - це рівень рефлексів, які потрібно "перезавантажувати".
  Певне, можливі додаткові нюанси.  Але щоб це зрозуміти, потрібний інший формат роботи. Відредаговано автором 24-03-2025 11:38:48

Алла Григорівна Веленко · Answer

Розумію Вас. На превеликий жаль так буває не лише з психологами та психотерапевтами. Лікарі також не всі однаково лікують, бо мають різний рівень професійності, здібностей, таланту та досвіду, але ж Ви не відмовляєтеся від їх послуг тільки тому, що колись стикнулися з не професіоналом. 
Насправді - це більше питання Вашого вибору: навіть не намагатися собі допомогти, боячись помилки, чи все ж скористатися шансом все для себе змінити. 
Тому виникає зустрічне питання: якщо Вам ставало все гірше, тоді для чого Ви продовжували зустрічі з тим спеціалістом? Адже, зустріч вважається результативною, якщо є відчуття полегшення, а не навпаки.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Дуже шкода, насправді. Але, на мою думку, те що Ви велися на маніпуляції також має свою глибоку причину. яка напряму пов'язана от з тією самою довірою, про яку ми так багато говорили. 
Так буває лише тоді, коли ми живемо крайнощами: або дуже сильно прив'язуємося, або, навпаки, нікого до себе не підпускаємо. І це все лежить в площині схильності до залежності в стосунках. Тоді, як щастя - це вміння жити дуально, тобто, посередині. А керує всім життям наш світогляд, який також закладається з дитинства.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Насправді, тільки сама людина, яка звертається за допомогою, має право вирішувати продовжувати терапію, чи ні. І комфортно їй працювати саме з цим спеціалістом чи ні... Окрім того, якщо мова іде про установки та поведінкові моделі, то ні про яку довіру чи недовіру мова взагалі не іде. Це рівень почуттів та емоцій, з якими і потрібно працювати. Певне, є певний метод психологічної допомоги, коли людина повинна просто проговорювати свої проблеми. Але у Вашому випадку потрібна зовсім інша робота, робота на рівні підсвідомості. Тобто, робота з рефлексами, почуттями та емоціями. А в такому випадку не потрібно щось там спеціально згадувати, від слова "зовсім". 
Тому просто повторюся: довіряти повністю можна лише Богу. А кожна людина, якою б вона не була прекрасною і яким би не була спеціалістом, професіоналом - це лише людина. І єдиний, хто може достеменно знати, що Ви відчуваєте - це Ви самі.
Отже, стосунки між психологом та людиною, яка прийшла за допомогою - це робочі стосунки. Коли той, хто володіє певними знаннями, талантами, вміннями та досвідом може допомогти іншому розібратися зі своїм життям, при цьому, нічого не нав'язуючи, не випитуючи і тим паче, не ставлячи свої особистісні вимоги. 
Власне, як і лікарі, психологи також дуже різні.
І ще. В цьому житті випадковостей не буває. І можливо, Ви вже і самі звернули увагу, що з тою ж пані психологом життя "протягнуло" Вас через тему тої самої довіри. Тобто, спрацьовує закон дзеркалення внутрішніх "гачків", з якими потрібно розбиратися в першу чергу. Відредаговано автором 25-03-2025 19:16:48

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Избегающий тип привязанности.

Відповіді психологів