Говорит что у нас нет будущего

Доброго дня,Інна.
Дуже шкода що Ви опинилися у таких відносинах, де немає взаємності. З Ваших слів зрозуміло що тільки Ви вкладається в них а Вашому партнеру так дуже зручно. Він нічого не вкладає а отримує - багато. Задумайтеся,чи це те про що Ви мрієте?
Чи готові Ви залишатися все життя в таких відносинах, віддаючи все і не отримуючи нічого?
Чи гарним батьком він стане для Вашої доньки, якщо Ви так за нього тримаєтеся а він говорить що не бачить з Вами майбутнього.
Що Вас тримає в цих стосунках?
Тут важливо дослідити ,які відносини були у Ваших батьків, щоб зрозуміти звідки у Вас така тривожність залишитися без партнера. Яке було відношення батьків до Вас?
Кожен з нас є відповідальним за своє життя. Кожен з нас приймає якесь рішення а потім "пожинає" плоди цього рішення. Мені відчувається що Ви не достатньо себе любите. Ви жертвуєте собою заради стосунків ,в яких ,зі слів Вашого партнера, немає майбутнього. Щоб розібратися у Вашій ситуації, варто попрацювати з психологом, щоб дослідити чому Ви вибрали саме такий сценарій життя і прийняли рішення "не бути важливою". Тому що такі рішення приймаються в далекому дитинстві. Робота над собою допоможе вам зрозуміти чому Ви зараз приймаєте саме такі рішення і як можна змінити їх на краще. Допоможе прийняти і полюбити себе.

Вам нужно поработать с психологом, чтобы разобраться, что держит в отношениях и почему не можете уйти.
Часто в отношениях держит не сам человек, а какие-то страхи и болезненные переживания, с которыми страшно столкнуться. А в отношениях это удается не так сильно замечать.
В целом, хорошо, что мужчина вам все честно сказал - ему комфортно, привык, но ничего с вами общего в будущем не видит и ребенок ваш ему не ок. Жаль, что не сказал про ребенка вначале самом, но все же честен сейчас.

Здравствуйте, Inna!

Мы в наших непонятных отношениях не так давно

Отчего же непонятных. Как раз наоборот - достаточно понятных, поскольку

уже почти после двух встреч он сказал что не готов строить со мной будущее,так как не готов к детям(у меня дочь от 1 брака), и не тянет мой сложный характер.

То есть у него две причины не строить с вами семью. Первая - не готов принять вашу дочь. И вторая - его не устраивает ваш "сложный" характер. Он хоть дал вам понять, в чем видит сложность характера? Что именно его не устраивает?

А вы сами, что можете сказать о своем характере? Для Вас он тоже кажется сложным?

Доброго дня
Неприємна ситуація, дуже за вас образливо

Вам варто чітко зрозуміти, що ви йому потрібні, якраз тому, що така зручна. Звісно, що не вигідно вас відпускати, бо хто буде робити все це, що ви робите, нічого не отримуючи взамін.
Така егоїстична позиція: характер твій не вивожу, дитина мішає, але звик і комфортно.

Розумію, що вам складно самій з дитиною і мабуть було не легко пережити розлучення з її батьком. Можливо тому лякає можливість залишитися знову самій.
Але, повірте, ви достойні бути коханою і мати справді хороші близькі стосунки, сповнені взаємності. У стосунках має зберігатися баланс брати-давати, інакше у вас рано чи пізно настане спустошення. Можливо, у вас такий сценарій: бути зручною і намагатися заслуговувати любов.

Я би вам порекомендувала попрацювати з психотерапевтом і пропрацювати ваш спосіб побудови стосунків, дослідити взаємини між вашими батьками, ваші взаємини з батьками і подумати чому саме так складається і спробувати навчитися по іншому.

Відредаговано автором 04-02-2025 18:47:15

Доброго вечора Inna!
Дуже нелегко бути в таких стосунках.
Особливо, коли хочеться мати люблячого та турботливого чоловіка поруч. Бо дуже важко бути на самоті, особливо в такий час як зараз...
І тоді намагаєшся не звертати увагу навіть, коли він "почти после двух встреч он сказал что не готов строить со мной будущее,так как не готов к детям(у меня дочь от 1 брака), и не тянет мой сложный характер"... Бо, раптово, йому тільки здається, що "не готов к детям", адже, лише декілька зустрічей було? І можливо він сам себе ще не знає і не знає, що йому потрібно?
Думаю, Ви зрозуміли, що це я на свій розсуд спробувала припустити можливий хід думок?
А далі "...я,приезжаю,покупаю продукты,ставлю его выше работы" і вже виникають сумніви, стосовно того, "хто і кого не відпускає"
"Все вроде понятно,но он не отпускает меня,говорит что комфортно со мной,что привык,но и строить семью с ним не даёт,не вкладывается в отношения,не жертвует ради меня ничем,.."...
Але для чого йому докладати якісь зусилля, коли він і так вже все отримує, що йому необхідно? Тим паче, що в своїх очах - він дуже порядній чоловік: чесно про все попередив, сказав, що сім'ю не хоче... Але якщо жінка все одно сама приїздить, тоді це ж "Возможно ему так удобно..."
"...но ведь говорит что я ему нужна..."
А, можливо, варто все ж запитати у нього, в якості кого Ви йому потрібні? І тоді хоча б зрозуміти, чи зможете в такій якості бути поруч з чоловіком, і скільки років свого життя йому віддати?
Хоча, може бути, що задавати такі питання дуже важко, коли є страх самотності. Бо невідомо як він себе після цього поведе...
"...а мне так тяжело,уйти сама не могу от него,люблю очень..."
І тоді, що робити з порадами психологів з сайту? "Возможно ваш совет поможет мне"...
Це Ваше життя, Ви кохаєте чоловіка і для Вас неможлива навіть сама думка про те, що від нього потрібно піти, бо...
Насправді, ніхто не знає, як діє прив'язаність в стосунках. Якщо люди разом, значить їх щось тримає поруч і такі стосунки їм для чогось потрібні.
І тоді головне, як на мене, зрозуміти все ж, а для чого ці стосунки потрібні, насамперед Вам, а не йому...
Які свої внутрішні, незадоволені потреби Ви задовольняєте, приїжджаючи до нього додому і несучи, як пташка в гніздечко, туди продукти? Адже, ми, зазвичай, поводимо себе так, як хотіли б щоб ставилися інші до нас...
І повторюємо рік за роком ту поведінку, до якої звикли, нерідко, з дитинства, коли так хотілося заслужити від значимих дорослих любові та тепла...
Насправді, ми всі - "родом з дитинства". І якщо хочемо розібратися в собі та в стосунках, починати потрібно саме звідти. Бо все, чого тоді "недобрали", може стати причиною нашого страху залишитися самотніми, нашої неймовірної залежності від коханих людей і готовності на все, аби...
Тепер питання в тому, на скільки Ви готові до серйозної.роботи з психологом? Адже, всі щасливі сім'ї так схожі одна на одну, а всі нещасливі стосунки, нещасні по своєму...

Відредаговано автором 04-02-2025 22:23:43

Вітаю! Справді шкода що ви стикнулись з таким ставленням до себе.. Погоджуюсь з колегами які написали вище - вочевидь цей чоловік не докладає ні зусиль ні бажань щодо ваших стосунків. Те, що вам важко розірвати цей зв'язок - це абсолютно нормально! І було б супер якщо б ви звернулись за консультацією до спеціаліста щоб зрозуміти себе і ситуацію краще. Існує багато факторів, які можуть заважати вам зробити якийсь остаточний вибір. Як мінімум той факт, що ви вкладали більше в ці стосунки і більше переживали - це вже робить для вас ці стосунки більш цінними. Такий собі "ефект казино", коли відносини диспропорційні. Скажіть, як довго ви знайомі з ним? Якими були ваші інші стосунки, чи відрізнялись вони?

Здравствуйте!

Мы в наших непонятных отношениях не так давно

уйти сама не могу от него,люблю очень

То есть любите мужчину, с которым в отношениях не так давно и который по сути ОТВЕРГАЕТ?
Нездоровое по своей сути явление, которое любовью назвать невозможно. Тем более, что настоящая любовь вызревает годами.
Тем более, что и отношения непонятные. Отношения-не отношения, не пойми что.
Какой вывод?
Значит это паттерн, знакомый Вам. Установка к зависимым отношениям формируется ВСЕГДА еще в детстве.
Кто еще отвергал Вас в жизни? Отец, мать?
И перед кем Вы пытались заслужить любовь?

Виглядає, що попередній партнер теж не намагався дбати про вас і робити щасливою, а хотів за рахунок вас зцілювати свої психологічні травми. Ви ще не вступили в стосунки нормально, як вже щось винні і маєте доводити, вічно щось винні. І в цих і в тих стосунках від вас вимагають, але не дуже піклуються про ваші потреби.
То дуже виснажливо і не приємно, сумно.

Якщо хочете це змінити, варто навчитися дбати в першу чергу про себе і власні інтереси ставити на 1 місце.

Ваші почуття мають глибоке коріння у вашому дитинстві. Ви виросли без батьків, і, швидше за все, ще з раннього віку несвідомо сформували переконання, що любов треба заслужити. Адже Вам, можливо, не вистачало безумовного прийняття, яке зазвичай дають мама й тато.
Вас залишала важлива людина (мама), і на підсвідомому рівні у Вас закріпилося відчуття, що Вас можуть знову залишити. Тому Ви начебто доводите всім, що Ви потрібні, важливі, корисні, щоб цього не сталося.
Можливо в дитинстві Вам доводилося «заробляти» любов через слухняність, допомогу, хорошу поведінку, це закріпилося як стратегія життя. Ви ніби боїтеся, що без постійного доведення своєї цінності Вас не любитимуть. Виглядає так, що Ви не вірите, що Вас можна любити просто так — без доказів, без зусиль. І це дуже втомлює, бо будь-яке «відпочити» або «бути не ідеальною» у Вас може сприйматися як ризик втратити любов.
Завчена поведінка у дитинстві заважає Вам зараз знайти правильну людину , з якою Ви змогли б побудувати міцні відносини. Тому що на підсвідомому рівні Ви знаходите людей, яким доказуєте ( завченою поведінкою в дитинстві) що Ви варті любові. Це через те, що Ви не мали іншого досвіду.
Запам'ятайте: Ви цінні самі по собі. Вам не потрібно доводити, що ви гідні любові. Ви вже гідні. Просто тому, що Ви є!
Важливо усвідомити, що справжня любов не залежить від того, скільки Ви зробили.
Здорові стосунки будуються не на тому щоб постійно комусь доказувати що Ви ватрі любові. Ті, хто вас цінує, вже бачать у вас добру людину, і їм не потрібні докази. Любов- це дієслово, і важливо щоб дії були з двох сторін ,щоб партнери порівну вкладалися в розбудову цих відносин з довірою, розумінням, підтримкою ,турботою , відкритою комунікацією та взаємною відповідальністю. На даний момент тільки Ви одна "вкладаєте " в ці відносини.
Вам варто навчитися відстежувати коли включається " режим доведення" і запитувати себе :
Чи дійсно зараз потрібно доводити свою любов чи достатньо просто бути поруч?
Це моя реальна потреба чи страх, що мене перестануть любити?
Відсутність батьківського прийняття у дитинстві залишає слід, і його можна опрацьовувати з психологом. Ви вже на правильному шляху — Ви розумієте проблему. А далі Вам потрібно навчитися приймати любов без страху її втратити. А це можливе лише тоді коли Ви навчитеся приймати і цінувати себе та перепишите свій життєвий сценарій.

Добрый вечер!

У меня всегда такое чувство что я должна доказывать что я люблю человека, что я хорошая хозяйка, что на меня можно положиться. Ведь если я этого не покажу то подумаю что меня перестанут любить, или я стану ненужной. Понимаю звучит дико,так быть не должно, но справится сама с этим не могу. Сначала один день я беру себя в руки а потом все по новой

Это означает, что Вы очччень давно привыкли к такому манипулятивному отношению к себе, которое излучают некоторые деструктивные люди:

Предыдущие отношения были не такие,в предыдущих отношениях партнёр наоборот наседал на меня,был слишком настойчивым,постоянно просил показать как Я его люблю,обижался,манипулировал,во всем меня обвинял,в итоге не выдержала и ушла

Потому что, попадание в предыдущие отношения было УЖЕ по привычному! шаблону, который сформировался еще в раннем детстве:

Я росла без родителей,только бабушка и дедушка меня воспитывали,мама бросила,отца не знала никогда

И вот с этим и предстоит поработать в психотерапии. Причем НЕ только с позициями папы и мамы, но и с позициями бабушки и дедушки.

Доброго вечора!
З того, що ви описали, видно, що цей чоловік не дасть вам того, чого ви хочете - сім'ї, турботи, підтримки. Зараз він користується вашими почуттями до нього, і це дуже прикро.
Вам потрібно вирішити - ви хочете і далі жити в невизначеності, яку він пропонує вам чи шукати людину, з якою ви зможете побудувати близькі стосунки.