Неповноцінність

Вітаю
Мені дуже шкода, що Вам доводиться це переживати. Ваша біль і відчай звучать дуже глибоко, і те, що Ви поділилися цим —це дуже важливий крок.
Ваші почуття важливі, навіть якщо вони видаються невиправданими.
Усе, що Ви відчуваєте, має причину, і це не Ваша провина. Біль — це сигнал про те, що щось потребує уваги.
Відчуття власної "нікчемності" формується в ранньому дитинстві через те, що вас ,можливо,батьки чи вчителі могли порівнювати з іншими дітьми. Або Ви пережили якісь травми, що сформували переконання, що ви "менше варті". Це не про те, що з вами "щось не так". Це про те, що ваша психіка створила певні механізми, які колись, можливо, допомагали виживати чи адаптуватися, але зараз лише шкодять.
Ви пишите ,що заздрите іншим. Це не про те, що ви "погані" а про те, що у Вас велика потреба почуватися цінною, Вам не вистачає — любові до себе, визнання, безпеки.
Їжа і турбота про себе — це не винагорода за "розумність" чи "талант". Це ваше базове право, як і в будь-якої людини.
То , як Ви себе описуєте -це голос внутрішнього критика, який формувався протягом життя. Але це не ви.Це негативний вплив ,який інтенсивно здійснювався на Вас(на підсвідомому рівні) і Ви приняли відповідні рішення так про себе думати. Жодна людина не народжується, ненавидячи себе. Це почуття нав’язане ззовні , і його можна розв'язати, хоча це непростий шлях.
Ви заслуговуєте на підтримку. Чи є у Вас близькі люди (батьки),які знають про Ваш стан, які можуть Вас підтримати і допомогти?
У Вашому випадку дуже важливо звернутися про допомогу до психолога психотерапевта, щоб вони допомогли Вам розібратися з Вашими почуттями, їхніми джерелами й способами подолання.
Люди змінюються, з правильними інструментами і підтримкою — навіть найболючіші думки можуть втратити свою силу. Вам зараз дуже боляче, і це потрібно вилікувати — за допомогою турботи про себе, підтримки і з допомогою фахівців. Потурбуйтеся про себе! Ви є важливі!

Добрий день. Шкода, що ви так себе відчуваєте. Напевно за цим стоїть непростий досвід (. Я особисто вірю в унікальність і важливістю кожної людини.
Якщо вам потрібна рекомендація,то зверніться будь ласка до психіатра на консультацію та знайдіть психолога для індивідуальної роботи.

Вітаю.
Те,що Ви намагаєтесь знайти допомогу, дуже добре. Вона Вам дійсно потрібна.
Ваші батьки знають про Ваші переживання? Ви зверталися до фахівця?
Допомогти Вам по переписці наврядчи в когось вийде. Вам потрібна консультація дитячого психіатра . Й, скоріше за все, лікар назначить медикаментозну підтримку, яка допоможе Вам почувати себе краще. До лікаря Ви можете звернутися самостійно ( з 14 років ). Після стабілізації стану, треба звернутися до психотерапевта.

Вітаю.
Ви зараз переживаєте дуже сильні емоції, і видно, наскільки вам важко. Це непросто – постійно відчувати, що ти "не такий", що ти не заслуговуєш на щось добре, що інші – кращі, а ти нібито не маєш свого місця серед них. Це боляче. Це виснажує. І це страшно.

Я не буду говорити вам загальні фрази, які лише дратують, бо коли біль справжній – вони не допомагають. Але те, що ви зараз пишете, – це вже важливий крок до себе. Це означає, що всередині вас ще є надія, є частинка, яка хоче, щоб стало легше.

Ви пишете, що вас мучить заздрість. Але заздрість – це не просто "погана" емоція. Часто вона є сигналом того, що ми прагнемо чогось для себе, але боїмося визнати це або не бачимо, як цього досягти. Вам хочеться бути цікавими, розумними, творчими, вмілими – і це справді важливі прагнення. Але, можливо, зараз питання не в тому, щоб "стати кращими", а в тому, щоб знайти способи підтримати себе, щоб вам було легше.


Якщо емоції стають нестерпними, спробуйте зробити щось для себе, щоб допомогти стабілізувати свій стан у важкі моменти.

- Обійміть себе або загорніться у щось тепле, щоб повернути відчуття захищеності.
- Доторкніться до чогось із виразною текстурою
- це допомагає сфокусуватися на теперішньому моменті.

- Якщо тіло напружене – зробіть глибокий вдих і потрясіть руками, ніби струшуєте з них напругу.

- Вимовте вголос або запишіть те, що відчуваєте – іноді це допомагає побачити думки з іншого боку.

Важливо: Якщо вам приходять думки про самопокарання або самопошкодження – будь ласка, не залишайтеся наодинці з ними.
Це не ваша провина, що вам боляче. Але вам не повинно бути так погано. Ви заслуговуєте на допомогу та підтримку.
Можливо, є хоча б одна людина, якій ви можете сказати про те, що відчуваєте – друг, вчитель, шкільний психолог, навіть анонімна підтримка онлайн. Якщо зараз складно говорити про це напряму, можна написати повідомлення або знайти ресурси, де вам допоможуть.

Не варто цей стан залишати без уваги. Якщо є можливість, спробуйте звернутися до спеціаліста – психолога чи психотерапевта. Можливо, батьки або інші близькі люди можуть підтримати вас у цьому питанні. Ви не маєте проходити через це самі.

Також, важливо пам’ятати: цей стан не буде вічним.
Зараз може здаватися, що виходу немає, що так буде завжди. Але біль – це не ваша особистість. Це стан, з якого можна виходити, навіть якщо зараз він здається нечітким чи недосяжним. Маленькі кроки допомагають рухатися в напрямку виходу, навіть якщо спершу здається, що нічого не змінюється.

Ще одне питання:
Помітила, що у вашому тексті звучить звернення до себе «ми». Це щось важливе для вас? Вам не обов’язково відповідати, але якщо хочеться – ви можете поділитися тим, що стоїть за цим «ми». Якщо вам складно це висловити словами, просто знайте – ваші відчуття та переживання важливі.

Ви маєте значення. Навіть якщо зараз здається, що ні. І ваші почуття важливі. Будь ласка, подбайте про себе. Ви не самі.

Вітаю!
Те, що ви усвідомлюєте, що заздрите, це вже добре. Заздрість є корисною, оскільки говорить вам про те, чого ви хочете насправді. І вашою задачею є докладати зусилля, щоб теж це мати, як і інші. Заздрість є таким показником, в якому напрямку вам рухатися.
Випишіть на папері усе, чому ви заздрите і тоді побачите, чого вам у житті бракує і потрібно працювати над тим, щоб ці речі в своєму житті створити.