Дитина не хоче у садочок

Доброго ранку, Віта!

біля садка вона вже не хотіла заходити і додому йти теж не хотіла, діти вже почали снідати, вийшли вихователі і сказали, що треба вже заходити, я занесла дочку, помахала їй і вона плакала, не знаю як діяти і чи вірно я зробила, я впевнена, що вона вже там добре грається, але наші прощання проходять сумно

Відчувається, що ви дбаєте про благополуччя своєї дитини. Шукаєте способи подолання неминучих проблем. Абсолютно вас в цьому прагненні підтримую.
Чи вірно ви зробили? Ну хто знає і хто скаже - вірно чи ні?! Зробили як відчували і могли зробити на той момент. Тепер варто дивитись на динаміку процесу - що буде змінюватись у стані і поведінці дочки. При цьому варто брати до уваги, що надмірне хвилювання та хитання мами може не кращим чином відбиватись на емоціях і діях донечки.
Якби забрали дівчинку додому, якими б були наслідки? Чи не змарнували б

вже пройшли адаптацію в садок

?

я впевнена, що вона вже там добре грається

Так дочка розповідає? Може, вихователі так відгукуються?

але наші прощання проходять сумно

Невже вважаєте, що сумно буде завжди? Однак навряд чи у 100% діточок похід до садочка відбувався безхмарно.
Отже, подумайте, яким чином можете допомогти собі укріпити власну позицію? В який спосіб, спілкуючись з дочкою, можете її підтримати, допомогти їй висловити свої почуття і опанувати їх? Що вам радить з цього приводу чоловік, що кажуть ваші рідні?

Доброго дня, Віта.

Питання садочків для дітей дуже важлива психологічна ситуація, яку дитина може запам'ятати на все майбутнє життя.
Як і питання, навіщо дитину водити в садок?

Насправді, в історії людства ніколи не було садочків для дітей. Дітки завжди знаходились поряд з мамою, або іншими близькими родичами. Спали в своїй кроватці, Їли домашню їжу, бавились зі своїми іграшками. Представьте себе на місці дитини? Чому вона повинна прокидатись в погану погоду і іти куди? Де її залишать разом з такими ж дітьми, яких також залишили? А далі що? Купа дітей і півтора дорослих, зайтятих тільки своїми справами? Чи дорослі можуть приділити увагу кожній дитині як Ви своїй вдома?

Відповідно, садочки роблять не для дітей - а для дорослих. Щоб звільнити маму від дитини на який-то час в день. Але всі садочки то тільки заміна мати... От і робіть висновки.

Яка у вас мета відвідування садочку?
Кому це потрібно? Вам чи дитині?

По висновкам психологів - дитина цілком щаслива і здатна безпечно пізнавати навколишні світ - коли вона впевнена, що батьки поряд і вона завжди зможе звенрутися до них за допомогою. Тобто знаходитись в полі зору дитини.

То чому дитина повинна радіти, коли її залишають на чужу тьотю з іншими різними дітьми. Для чого це Вашій дитині?

Бережіть себе і звертайтесь до психолога.
Можливо, відповідь Вам не завжди сподобається, але Ви будете мати реальну картину ситуації.

Я теж працюю з подібними запитами.
З повагою, Алевтина Сацик.

Доброго дня Віта!
Насправді, причин може бути декілька. І щоб знайти ту, що змушує дитину так реагувати, потрібна "жива розмова", а не переписування на сайті.
А заочно - одна з причин такої поведінки може бути і та, про яку Ви вже написали. Але існує і вірогідність того, що дівчинка чомусь дуже боїться моментів розставання з Вами. Тому люба розлука, навіть нетривала, може викликати сльози. Коли вона була зовсім маленька, Ви завжди були поруч з нею? Чи були моменти, що Ви її на когось залишали?
Окрім того, дитина так важко розлучається ще і тоді, коли "недобрала" якихось почуттів від батьків, особливо, від мами. Чи були у Вас депресивні періоди? Чи періоди надмірних переживань, напруження з моменту народження донечки?

Відредаговано автором 23-12-2024 16:16:54

я думаю, що справа в тому що її силою забирали останні дні коли вона не хотіла заходити і прощатись зі мною

І я до такої думки схиляюсь. Схоже, що вихователям бракує розумної м'якості, мудрості і терпіння, аби не відривати дочку від вас силою. Їх дії можуть бути більш гнучкими, коли дитинку зацікавлюють, запрошують через гру або інші речі, що не викликають супротиву. Підхід має бути не казарменним, а творчим... з вашим подальшим позитивним підкріпленням. Тим більше, якщо зважати на

коли я пішла вона вже загралася , так було декілька днів

Впевнена, що Ви, як чудова мама, приділяєте багато уваги дитині.
Та справа в тому, що інколи буває достатньо навіть одного разу не бути поруч у віці немовляти, щоб у дитини з'явився страх розлуки з мамою. Я вже не кажу, про випадки, коли з дитиною були всі потроху... "зазвичай я з нею, іноді залишала з татом і декілька разів з бабусями, дідусями, сестрою..."
Адже, дитина реагує зовсім не так, як доросла людина. Окрім того, як це не дивно, але вирішальну роль в поведінці дитини може відігравати не кількість приділеного мамою часу, і навіть не те, що мама для
дитини зробила, а те, на скільки мама емоційно була в
ці моменти "включена" на дитину. Діти дуже чутливі до психологічного стану мами. І якщо мама в поганому настрої - ніби і поруч, але думками та
почуттями далеко, дитина сприймає це як мамину відсутність, а отже, формується дефіцит любові. Яку дитина в більш дорослому віці намагається "компенсувати" сильною прив'язаністю до мами. Саме тому я і запитала, чи не було моментів пригніченості, страху, чи депресивних проявів за роки після народження донечки?

Відредаговано автором 23-12-2024 19:47:13

Доброго дня!

потім в якийсь день вона казала шо хоче в садок, ми прийшли, але вона сказала що не буде заходити в групу і додому не хоче, посидить просто на лавці біля групи, треба було вже на сніданок , дочку забрали вихователі, вона плакала, але коли я пішла вона вже загралася , так було декілька днів і почались вихідні. Сьогодні зранку вона сказала, що хоче у садок, ми почали йти, через кожні декілька метрів вона зупинялась і говорила «я не хочу, мене заберуть і я плакатиму»

Оце все - "і додому не піду, і в садочок не хочу" - принцесові примхи і намагання маніпулювати батьками. Через сльози - найдієвіший спосіб. Бо "Подивіться яка я нещасна! Невже ви так зі мною будете..." - і сердобольні та чутливі батьки тануть як сніг.

Вихователі мені сказали, що вона маніпулює і керує мною, але я знаю, що це утворюється ближче до 6 років, а зараз дитина просто напряму сигналізує про свої потреби

Вихователі праві на всі 100, вона справді маніпулює та керує Вами, але Ви цього НЕ ХОЧЕТЕ помічати, бо у Вас ІДЕАЛІЗОВАНА уява про доньку. І маніпулятивність як риса характеру інколи буває ВРОДЖЕНОЮ, як наприклад у нарцисичних людей, а тому й починає проявлятися з самого народження. А уява про дітей як про янголяток - хибна за своєю суттю, бо кожен приходить в цей світ зі СВОЇМ характером і далеко не завжди цей характер буває гарним. Тим більше, що й при гарному характері КОЖЕН має свої вади та негативні риси.

постараюсь бути ще більш емоційно включеною і приділити ще більше часу і, можливо, це краще вплине на її стан

А якже, вплине обов'язково. Донька почне маніпулювати Вами ще частіше та з більшою винахідливістю. Бо це ж працює.
І розчарування неминучі. У вас як у батьків.