Одиночество

Добрий вечір.

Скажіть, будь ласка, чи є, все ж таки,люди,які залишилися у вашому житті, з якими можна бути своїм?

Чи намагалися ви знайти, можливо започаткувати свій простір-однодумців?

Я вбачаю у вашому зверненні екзистенцію, зрілі роздуми та переживання. Цінності, сенси, зміни, одинокість, фрустрації. За моїми відчуттями, ви ведете над собою глибинну роботу. Переживаючи певні кризи. Втрата сенсів, це частина цього процесу, так як і знаходження нових.

Цікаво,хто ви за професією, чи у великому місті ви живете?

Да, конечно, Вы не одиноки в своей проблеме. С начала войны у многих людей обострилось чувство одиночества, нарушилось наше чувство безопасности.
Также война отфильтровала людей, с которыми мы раньше общались. Она сняла маски и показала, кто есть кто.
Волноваться о том, что у Вас нет связей или потеряли их с близкими временно или навсегда — нормально. Вы живете, вы чувствуете.
Для начала нужно принять это состояние. Действительно, сейчас Вы находитесь в ситуации, где Вы один. Мы не всегда можем повлиять на ситуацию.. Но, когда мы принимаем свое состояние, мы не впадаем в уныние, а наоборот, получаем стабильность. И потом от нее можем оттолкнуться, чтобы что-то изменить.
Подумайте, есть ли что-нибудь такое, что улучшит Ваше состояние? Например, может сейчас самое время написать старым друзьям, позвонить по видеосвязи знакомым?
Согласна, легко поддаться депрессивным размышлениям, но отнеситесь к данному этапу не как тяжелому и скучному, а как к развивающему, который дает Вам определенный опыт.
Может быть, Вы одиноки, потому что раньше не знали себя? Жили интересами других людей. Возможно, сейчас идеальное время для того, чтобы познакомиться с самим собой. Ответить на вопрос: Кто я? Что мне нравится?
И одиночество, и война не длятся вечно. Обязательно мечтайте, планируйте. Жизнь не остановилась и Вы не можете знать, какие приятные события Вас ожидают впереди.

Відредаговано автором 12-12-2024 00:06:39

Доброе утро, Алекс!

Конечно ещё и возраст играет роль - новые отношения и в мирное время были бы проблемой...

Как думаете, в чем причина была и остается? Может, мало веры в себя? Может, у вас преимущественная модель поведения - РЕАГИРОВАНИЕ на события? А другая - проактивная - слабо развита?

Есть ли какие-то варианты вырваться из такого фатального одиночества в зрелом возрасте, вообще?

Однозначно, есть. И всегда во все времена была. Жить СВОЮ жизнь(!) А для этого предстоит октрыть правду о себе самом,
прежде всего, для себя(!) Во что я верю? Какие смыслы реализую, есть ли они, вообще, у меня? Могу ли я опираться на себя в трудную минуту? Способен ли обратиться за помощью к тем, кто МОЖЕТ ее дать?

Духовных целей НЕТ, не время.

Это же вы так решили. То есть прежде шли в общем потоке, особо не задумываясь КУДА? Иными словами, Вас у себя НЕ БЫЛО. Так, может быть, стоит принять вызов времени и себя обнаружить? Себя создать заново?

Из чего тогда состоит жизнь?

И, правда, из чего? Думаю, что не только из добывания хлеба насущного...

Доброго ранку Алекс!
Насправді, всі події в нашому житті мають глибинний сенс, навіть такі важкі як зараз. В певні періоди ми всі здаємо екзамени на істинність тих внутрішніх опор, якими жили до цих пір.
І якщо наше життя обмежувалося лише зовнішніми факторами, як правило, відбувається їх серйозна руйнація. Для чого? Щоб ми нарешті почали шукати опору в собі. Тобто те, що не зламається, не зруйнується і не зникне, навіть, якщо розпадеться сім'я, друзі роз'їдуться, зруйнується або зміниться житло, наше тіло зістариться...
От Ви пишете "Духовных целей НЕТ, не время". Якщо зараз "не врем'я", а вчора в мирному житті що? Не було бажання, бо і так все було добре? То коли тоді "время"?
Насправді, ми навіть не замислюємося, що в цьому світі все закономірно. І чим ми сильніше зрікаємося своєї справжньої природи, чим менше замислюємося над основним сенсом життя, тим більші руйнації можуть почати "будити" нас. Адже, і війни розпочинаються саме задля того, щоб ми нарешті пробудилися і зрозуміли "Хто ми? Звідки прийшли? І куди підемо далі?"

Война и правда разрушила многое. И общество разделилось на тех, кто продолжает жить, несмотря ни на что, и тех, кому все сейчас "неначасі" - они сами не могут продолжать жить, и другие их раздражают, кто имеет по прежнему желания, мечты, находит поводы для радости.
Я бы предложила вам подумать над тем, какие у вас есть интересы, увлечения, хобби и искать единомышленников в каких-то группах в интернете - как общих, где можно и просто переписывать и онлайн созвоны, так и местных, где можно вживую встречаться. И пробовать все же тему войны и политики не обсуждать. Это правда скользкая дорожка, потому что уж слишком больная тема для всех.
Возможно из тех, с кем были хорошие и теплые отношения, но полит.взгляды разрушили отношения, попробовать договориться не обсуждать это. Прямо так и сказать "Мне дорог ты, как человек, мне нравится с тобой общаться. Давай просто эти темы не обсуждать, чтобы не портить наши отношения. Они важнее любой политики".

Обсудить себя... Пожалуй, да.

Духовных целей НЕТ, не время.
Это же вы так решили. То есть прежде шли в общем потоке, особо не задумываясь КУДА? Иными словами, Вас у себя НЕ БЫЛО. Так, может быть, стоит принять вызов времени и себя обнаружить? Себя создать заново?

Точно не обсудить. Создать себя! Открыть себя! Осознать, чем я наполнен? Куда шел и зачем? Каковы мои ценности?
И это все через пробуждение интереса к себе, через принятие.

Читать вам никто не запрещает. Наблюдать за своими реакциями, мыслями, побуждениями, способами реагирования на вызовы времени - тоже. Делать свои выводы, менять подходы - старые, отжившие на новые, жизнеспособные(!)

Судя по ответам, пока вы находитесь в стадии констатации негатива. А чем можете ответить? Что в себе пересмотреть? Как начать двигаться к тому, что вам важно и желанно? Не глобально, а посильными шагами, но каждый день, неуклонно.

Справа в тому, що, як це не дивно, але можливість щастя залежить від здатності приймати все так, як воно вже склалося. Окрім того, і дійшло до руйнації всього не тому що війна все зруйнувала, а тому що не хотілося чути
"дзвіночки", які життя давало поступово.
А війна стала лише таким собі тригером, який цей процес пришвидчив.
Насправді, шукати опору в собі - означає зробити повну переоцінку свого світогляду. Бо поки що, як на мене, існувала "заточеність" суто на людському, побутовому сприйнятті і свого життя, і цього світу вцілому.
Зараз такі часи, коли кожна людина мусить робити свій вибір: чіплятися за свої зруйновані бажання, чи починати повністю мінятися, при цьому розвиваючись. От Ви пишете: "Духовных целей НЕТ, не время..." Отже, десь, дуже глибоко в душі, відчуваєте саме те, що може повністю змінити Ваше життя, але... Через інертність мислення, або просто ліність шукає е причини, щоб тільки не почати іти цим шляхом.
Власне, повністю ставати на шлях само руйнації, чи все ж зробити повне переосмислення цілей та мети життя - це вибір кожного. Насправді, набагато легше, застрягнути на жалості до себе, оплакуючи руїни свого життя... Тому питання стоїть в тому, що в всередині Вас переможе. Інколи, щоб відкрити в собі імпульс до оновлення, достатньо спілкування з тими людьми, які такий шлях вже пройшли. Це означає, отримати індивідуальну підтримку і знайти нові сенси та цілі життя.

Правда, человек полностью избегающий политики, выглядит подозрительно- Вы не находите? - Может враг...

А может человек, заботящийся о своем психологическом здоровье?
Тем более, какой смысл обсуждать то, над чем вы власти не имеете, зато это здорово портит ваши отношения с дорогими вам людьми.

По поводу общения онлайн, то я имела в виду не сайты знакомств, а скорее какие-то сообщества по интересам. Типа группа любителей рыбалки, книг, какие-то форумы тематические.
Как-то видела в местной группе человек искал себе просто приятелей на утренние пробежки, занятия зарядкой по утрам. Чем не вариант?

Добрий день Алекс! Колеги дали вам багато порад, але на будь яке питання немає однозначної відповіді — оскільки катастрофічний стрес (військовий стрес) включає незліченну кількість нових способів та потреб виживання. В даний час ви знаходитесь в новій ситуації, стикаєтесь з новими викликами, у вас інші потреби, але будьте впевненні, що ви такі ж розумні та досвідчені, як і раніше! Допоможіть самі собі ! Вірте в себе та забудьте про свій біологічний вік.
З початком війни у багатьох людей загострилося відчуття самотності, порушилося відчуття безпеки. Також війна відфільтрувала людей, з якими ви раніше спілкувалися. Вона зняла маски та показала, хто є хто. У декого може бути політична думка, відмінна від вашої, і це може викликати у вас відразу (спілкуйтесь про політику з однодумцями). Так і з’явилося відчуття самотності та ізоляції, що впливає на стан здоров’я і може викликати депресію. Що робити?
Для початку вам потрібно прийняти цей стан. Людина не завжди може вплинути на зовнішні фактори. Поставтеся до цього стану як до важкого нудного етапу життя, спробуйте знайти в ньому можливість для розвитку: читайте книги, слухайте аудіокниги. Приділіть увагу медитаціям, дихальним вправам. Щодня вивчайте щось нове: іноземні слова, читайте корисні статті, готуйте нові страви (за можливості). Ви маєте не просто автоматично отримувати знання, а сприймати їх усвідомлено, з позиції «я живий».
Займіться спортом. Знайдіть улюблене хобі, що дасть можливість розкрити ваші таланти і захоплення (згадайте свої мрії в дитинстві). Якщо ви завжди мріяли опанувати нову професію, саме зараз може бути чудовий час для цього. Самоосвіта допоможе не лише відволіктися, але й відкрити нові можливості для особистого та професійного зростання. Безумовно, знайдуться плюси, просто треба їх почати помічати. Адже з будь-якої ситуації можна вийти переможцем, важливо тільки те, через яку призму ви на неї дивитеся.
Важливо розуміти, що в житті є як погані, так і хороші моменти. Навчіться приймати це і бути вдячними за те, що маєте. Подяка — це потужний засіб профілактики стресу. Обов’язково мрійте, плануйте, проживайте життя. Воно не чорно-біле, а має багато відтінків. Віктор Франкл сказав: «Людина повинна бути сама. Лише на самоті вона розуміє, що не є самотньою і ніколи такою не була». І наостанок, пам’ятайте, що ніщо в житті не триває вічно: ані війна, ані самотність.

Доброго вечора Алекс!
Я ще раз впевнююсь на скільки по різному можна сприймати одні і ті ж слова, зважаючи, від того, від чого ми відштовхуємося.
Я якраз писала про індивідуальний приклад тієї людини, тих людей, які нікуди не виїхали, а почали тут і зараз працювати над собою, змінюючи повністю свою світоглядну платформу, своє ставлення до життя, і трансформуючи, найперше, розуміння свого місця в житті вцілому... Насправді, куди б Ви не поїхали, втекти від себе неможливо. І питання не в сім'ї, роботі, чи місця проживання, питання у Вашому внутрішньому стані. Ви повністю втратили себе. Це як дерево без коріння. Чи не тому і мої слова були сприйняті зовсім по іншому, що Ви продовжуєте чіплятися за те, що вже давно пішло у небуття?
Якщо продовжувати мислити в площині тілесно-матеріалістичної концепції, певне, буде повна безвихідь. Бо наша свідомість, насправді, дуже обмежена і оперує лише тим досвідом, який ми отримали від початку цього одного життя. І як наслідок, вік у п'ятдесят років буде здаватися кінцем усього...
Але...окрім свідомості, ще є поняття душа... Яка знає набагато більше, повірте. І чи не тому Ви не хочете нікуди виїжджати, що там, в глибині себе, відчуваєте свій шлях, але навіть мислити в той бік собі не дозволяєте?
Це як ходити з заплющеними очима.
І саме тому я б Вам порадила індивідуальну консультацію, бо переписування на сайті, як на мене, трохи схожі на зіпсований телефон...