Приснился что у меня был нервный срыв

Здравствуйте!

Я жить не хочу. Чувствую себя отбросом. Не вижу своего будущего. Я хочу умереть. Но это так трудно. Иногда я облегчаю свою душевную боль физической. Уже 3 года. Я просто уже не могу, держать это в себе. Поэтому пишу сюда, дайте пожалуйста пару советов, что делать, как с этим справится?

Очень сочувствую вам, что не с кем поделиться своими переживаниями.
Чтобы справиться с таким состоянием, нужна работа с психологом, и без мамы тут не обойтись, нужна ее помощь, чтобы найти нужного специалиста там, где вы живете.

Вам стоит обратиться за помощью к кому-то из взрослых родственников, если не к маме, то к тому, кому вы доверяете и кто сможет с ней побеседовать. Вам стоит попросить отвести вас к психологу. ЛИбо обратиться к школьному психологу, попросить его побеседовать с вашей мамой. В данный момент вы можете попросить его контакты у вашего классного руководителя.
Иногда родители игнорируют заявления детей, потому что боятся почувствовать себя виноватыми в этом, но это не значит, что вашей маме действительно все-равно. Побеспокойтесь о себе.

Кто из родственников мог бы поддержать вас?
Вам нужна была бы работа с психологом. Есть у вас психолог в школе, например?

Доброго дня, Entersandman.
Дуже Вам співчуваю, помітно, як Вам боляче. Хочеться Вас підтримати.

о сне мне приснилось что рядом стояла мама, а я в истерике плакала, и ей было все равно.

Сни відображають внутрішні конфлікти, незадоволені бажання і потреби, емоційну сферу сновидця. Як Ви переконалися, Ваш сон відображає те, що відбувається у Вашому житті та те, чого Вам не вистачає - підтримки і уваги збоку мами.

Я не могу рассказывать о своих проблемах людям, ведь заранее знаю что они скажут. От их слов (ты просто понтуешься) (у тебя что недостаток внимания?) (если бы ды хотела умереть, то сделала бы это давно) мне легче не станет.

Дуже співчуваю, що у Вас такий негативний досвід спілкування, проте не узагальнюйте всіх людей під одну категорію. Я впевнена , що у світі є люди, які Вас підтримають (наприклад, Вам вже відписали психологи і Ви не самотня).

Иногда я облегчаю свою душевную боль физической. Уже 3 года.

Чи Ви казали своїй мамі про "селфхарм"? Якщо так, то що вона відповіла? Якщо ні, то що Вам заважає? Чи Ви зверталися за допомогою до шкільного психолога або у соціальну службу?

Я просто уже не могу, держать это в себе.

А це і не потрібно тримати у собі. Коли Ви не говорите про це нікому, то Ваш психологічний біль не має виходу і Ви робите фізичні пошкодження, займаючись аутоагресією.

Поэтому пишу сюда, дайте пожалуйста пару советов, что делать, как с этим справится?

Ви молодчинка, що написали сюди - це перший крок до покращення Вашого стану! Тепер, будь ласка, прислухайтеся до рекомендацій спеціалістів: поговоріть з батьками, родичами про можливість індивідуального звернення до психолога-психотерапевта та психіатра (Ви непонолітня, тому дорослі є відповідальними за Ваше психічне і соматичне здоров'я) + попросіть емоційної підтримки у дрізів, знайомих, які можуть Вам її надати + якщо дорослі не погодяться або буде проблема у плані фінансів, то зверніться до шкільного психолога або у соціальну службу.

Ви цінна, тому подбайте про себе і дозвольте допомогти Вам спеціалістам!

Ответ отредактирован автором 25-05-2020 16:32:04