Ничего не могу поделать с ревностью
, уже достало. Я его понимаю. Но когда с вопросами в голове \"А кто такие эти 3 новенькие Оксана, Лена и Вика...\" он уходит не откликаясь и выключает телефон. Я словно в аду. Я плачу, не вижу смысла дальше жить. Странные чувства, в общем. Я не редко ловила себя на мысли, что у меня к нему нездоровое отношение, как пунтик, но жизни без него не представляю. Это первый парень с которым мне действительно хочется детей. Всегда казалось, что я просто люблю его больше, чем он меня, но это уже слишком. Мне очень стыдно и перед ним и перед собой за свое поведение, потому что со стороны я вижу себя и понимаю, как я все утрированно реагирую, где можно было бы просто спокойно поинтересоваться. Вот это самое не понятное, я понимаю и согласна со своим неадекватным отношением, но как бы не старалась - не выходит это в себе потопить...Помогите, что это? Как с этим бороться?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.