Незадоволення життям

Ви почали з того, що сидите вдома - супер! У вас є дом! Не всі можуть цим похвалитися, але для вас це виглядає, як само собою зрозуміле.
У вас є багато вільного часу - для багатьох людей це розкіш. Ви ж можете займатись чим душі завгодно.
У вас є батьки, які можуть вас підтримати і забеспечувати, тому робота для вас не критична і не є питанням життя і смерті, щоб вижити.
Ви отримали лише декілька відмов і ви розчаровані, розумію - Христофор Колумб отримував одні лише відмови у фінансуванні своєї експедиції протягом 8 років! При розробці електричної лампочки Едісон зробив, за деякими даними, до 10000 невдалих спроб, перш ніж знайти відповідний матеріал для нитки розжарення! Майкл Джордан, найвідоміший баскетболіст в історії, заявляв, що промахнувся понад 9000 разів і програв майже 300 ігор. Його виключили зі шкільної баскетбольної команди, але він продовжував тренуватися!
У вас є сумніви, що недостатньо розумні для магістратури, але той факт, що вам вистачило розуму закінчити школу і бакалаврат - хіба це було не з вами?
Ви пишете: "треба, щоб до мене хтось підійшов і хотів зі мною спілкуватися, бо сама я не можу". Але разом з тим ви шукали друзів, проявляли ініціативу і навіть сюди написали, не чекаючи коли психолог перший вам напише.
А втім, з одним я можу цілком погодитися, ви людина з дуже низькою самооцінкою і вас це вбиває

Здравствуйте. У вас есть цель найти работу. Поддерживаю ваше желание! Это означает, что есть потребность и ваш организм лучше знает что вам нужно. А останавливаете себя таким образом мыслей "ніколи не знайду". Попробуйте поменять на "поки не знайшла підходящу мені роботу".

Що мене недостатньо, що я ніколи нічого собі не знайду.

Стосовно пошуку друзів можливо не там шукаєте, можливо дистанційний варіант просто не ваш, і тоді ясно, що неможливо щось сказати. Інтерес пропадає в той самий момент коли не знаходиться спільних інтересів.

ніби я не можу нічого сказати. Я шукала друзів у ботах для знайомств, у мене були метчі, але інтерес до спілкування

Я б вам рекомендувала попрацювати трохи з образом вашого мислення та сприйняття.

ВІтаю !
Ви зараз ніби опинилися в місці, де дуже багато «якщо»: якщо не вийде, якщо я недостатня, якщо не впораюсь. І поруч із цим — багато самотності, тиші, відсутності руху. Це важко витримувати, особливо коли зовні мало підтверджень, що з Вами все гаразд.

Я чую, як сильно відмови ранять Вас. Вони ніби не просто про роботу, а про цінність Вас як людини. І кожна така ситуація підсилює старе відчуття: «зі мною щось не так». Але відмова — це завжди зустріч двох реальностей: вимог і обставин роботодавця та Вашого досвіду на цей момент. Це не вирок Вашій здатності жити, розвиватися, бути цікавою чи потрібною.

Ви описуєте внутрішній «затик», коли хочеться контакту, але водночас з’являється імпульс сховатися. Це схоже на дуже тонке місце: ніби є потреба в близькості, але разом із нею — страх бути неприйнятою, нецікавою, «недостатньою». І тоді психіка обирає захист — відступ, щоб не пережити можливий біль. Це не Ваша слабкість, а спосіб себе вберегти.

Разом із цим виникає питання: якщо не тікати від цього місця, а трохи побути поруч із ним — що саме там лякає найбільше? Осуд? Відкидання? Відчуття, що Вас не помітять? Чи, можливо, що доведеться показати себе такою, якою Ви є, без гарантії, що це комусь відгукнеться?

Про навчання. Ваш сумнів звучить не як про реальні здібності, а як про внутрішній вирок собі наперед. «Якщо не взяли на роботу — значить, я не витягну магістратуру». Але це різні процеси. Навчання — це простір, де можна пробувати, помилятися, розвиватися. Питання тут не стільки «чи вистачить розуму», скільки «чи дозволю я собі бути недосконалою в процесі».

Ваша ситуація зараз — дуже обмежена: мало контактів, мало змін, багато часу на самокритику. В такому середовищі тривога і знецінення тільки посилюються. І тут важливо не одразу «змінити життя повністю», а шукати маленькі живі кроки:

іноді це може бути регулярний виїзд у місто не лише на вихідні;
короткі, дуже невеликі контакти з людьми (навіть формальні);
досвід, де Ви щось робите і бачите результат, навіть мінімальний.

Не для того, щоб довести, що Ви «достатня», а щоб поступово повертати собі відчуття: «я можу впливати на своє життя».

І ще одне. Ви пишете, що Вам потрібно, щоб до Вас підійшли. Це дуже чесне визнання потреби бути обраною, поміченою. Але водночас воно ставить Вас у повну залежність від інших. І, можливо, зараз питання не в тому, щоб одразу стати дуже відкритою чи комунікабельною, а в тому, щоб зробити маленький крок назустріч — навіть якщо це буде щось просте і незграбне.

Якщо спробувати дуже обережно: який найменший крок у бік життя, який Ви могли б зробити вже найближчими днями, не доводячи собі нічого великого?

Смотрите. У вас как будто нет прямого запроса, но видно что вы понимаете, что так жить уже не ок. Может по-другому пока не знаете как?
Вы годами выстраивали способ адапттации к этому миру- избегать, ждать, что само сложится или к вам подойдут. Раньше это защищало. Сейчас перестало работать. И вы упёрлись в потолок. А может в дно?
Но дно это ещё и точка, от которой можно оттолкнуться.
Простого рецепта тут нет. "Поверь в себя" не сработает.
Первое это работа с собой,
со своими установками и схемой "я недостаточная". Она уже автоматическая и болезненная, её нужно увидеть и менять.
Второе не ждать, что станет не страшно. Не станет. Действовать придётся в тревоге, понимая что она ваш друг а не враг .
Вы ведь сюда пишете не просто выговориться?Или всё-таки готовы что-то в себе менять, даже если это не быстро и некомфортно?

Доброго ранку!

НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЖИТТЯМ

Ви незадоволені життям. А мені відчувається, що найбільше Ви НЕ задоволені собою(!)

Натомість зв'язка/залежність ЛЮДИНА - ЖИТТЯ визначальна. І саме в такій послідовності - Людина приймає себе, поважає себе, цінує себе, знає чого хоче і робить відповідні кроки - усе це ПРИЗВОДИТЬ до ЗАДОВОЛЕННЯ життям(!)

Знаєте, мені треба, щоб до мене хтось підійшов і хотів зі мною спілкуватися, бо сама я не можу.

Схоже, Ви себе непогано знаєте. Кажете, що сама не можете, водночас узяли на себе сміливість та ініціативу звернутись на форум психологів. Тобто МОЖЕТЕ.

У мене просто внутрішній заток якісь, ніби я не можу нічого сказати.

Що відчуваєте в такий момент? На які Ваші емоційні стани та ситуації з дитинтства це може бути схоже?

Я шукала друзів у ботах для знайомств, у мене були метчі, але інтерес до спілкування пропадав одразу після цього.

Припускаю, що в цьому місці зустрічаються дві протилежно спрямовані потреби/два мотиви. З одного боку, бажання бути поміченою, визнаною; виразити свої себе, а з другого - страх розчарування через ймовірну загрозу відторгнення, бо вважаєте себе не цінною і не цікавою для іншої людини.

Дисонанс якісь хочеться спілкуватися, але коли діло доходить до самого спілкування - бажання зникає, хочеться заховатися і втекти

Дисонанс - ще м'яко сказано. Скоріше, внутрішній конфлікт.
Як його вирішити?
Відповідь є. Це співпраця з психологом. Тому раджу обрати спеціаліста і звернутись до нього особисто.

Від мене для Вас цікава і практична публікація
Як це - полюбити себе.
https://upsihologa.com.ua/yak-ce---polyubiti-sebe--19-05vtarasenko.html

Людина в житті проходить різні етапи, деякі їй даються простіше, деякі дуже складно долати.
Зараз Вам важко, і тут важливо розібратися що саме заважає Вам, як особистості досягти своєї мети. А можливо, що й саму мету варто все ж точніше окреслити.
З того, що Ви самі розумієте про себе- складності з самооцінкою.
Справа в тому, що самооцінка формується тоді, коли дитина ще сама майже не здатна вплинути на неї, бо ще не має ні досвіду ні інструментів.
І у Вас там дуже багато негативу про себе, який виник в умовах, які від Вас не залежали.
Зараз- інша справа, Ви вже доросла і здатні багато чого аналізувати свідомо, тому зараз саме час з тою некоректною самооцінкою розібратися.
Ми не можемо вплинути на роботодавців, але можемо змінити той ваш внутрішній стан, з яким Ви "подаєте" себе роботодавцям.
І можемо віднайти той Інтерес, який присутній еволюційно у людини, але, нажаль, часто зустрічає перепони у вигляді знецінення, критики , порівнянь, тому згасає ( так працює внутрішній Захисник, щоб людині не було боляче - то "та не дуже воно і потрібно/не треба робити, бо все одно не вийде").
Важливо знайти, коли Захисник з'явився, як саме він зараз включається і в яких умовах, щоб свідомо підібрати дії вже адекватно ситуації.