Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 47 хвилин тому: «Вы описываете свои очень болезненные отношения с отцом. Вызывает уважение то, что несмотря на сложную ситуацию, Вы думаете о благодарности. Посмотрите на отца под совершенно ин»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 2 години тому: «Это очень печальная история. Приятно читать, как вы рассуждая и анализируя, стараетесь быть объективной, находить оправдания и пояснения, почему отец такой. Да, возможно, он сам по»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 3 години тому: «Здравствуйте! цитата: «В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации, образы бывают крутяться то вправо то влево, то виде шара, то виде геометрическ»
Питання від: S Вік: 41

Боюся розлучення і стосунків з 27 річним хлопцем

Вітаю, шановні психологи.

В офіційному шлюбі з чоловіком 8 років (донечці також 8), до цього 2 роки жили разом. Ще на етапі планування вагітності я помітила різницю в сексуальних темпераментах, але бажання мати дитину затьмарило цей факт. Після народження доньки секс з ініціативи чоловіка зник взагалі (був двічі за 8 років). Мої спроби з'ясувати причину завершувалися розмитими відмовками.
Через сексуальну ізоляцію я пережила депресію, набрала вагу, втратила інтерес до себе. Але в 2024 році стався перелом: я зосередилася на собі. Скинула 25 кг, змінила імідж на яскраву білявку, відновила самооцінку. Зараз у 40 я виглядаю і почуваюся краще, ніж у 25.В мене з'явився хлопець, молодший на 8 років, згодом ми розійшлися. Були інші знайомства. але
У серпні 2024 року зустріла чоловіка, який давноіснував у моїй голові: розумний красень, емпатичний, з ідентичною сексуальною енергією. Ми зустрічаємося 1,5 роки. Нещодавно він зізнався у коханні. Йому 27 років, він єдиний син у сім'ї, амбітний, з двома освітами. Я відповіла взаємністю, але відчуваю глибокий внутрішній конфлікт через нашу різницю у віці (13 років) та свій сімейний стан.
Мої основні страхи:
Дитина: Боюся зруйнувати її уявлення про стабільну сім’ю та «кохання назавжди»
Матеріальна залежність: Ми живемо в квартирі чоловіка (придбана до шлюбу). У мене немає власного житла. Попри те, що великі гроші в сім’ю завжди заробляла я, зараз маю сумніви: чи зможу самостійно забезпечити себе й доньку в нових реаліях?
Провина перед моїм хлопцем: Відчуваю, що «краду» його молодість, позбавляючи шансу на стосунки з ровесницею та народження дітей без ризиків для здоров'я. Боюся, що він почне мене соромитися або розчарується через кілька років.
Жаль до чоловіка: Знаю, що він дуже важко переживатиме розрив, попри відсутність інтимного життя.
Страх майбутнього: Розумію, що розлучення неминуче навіть без наявності іншого чоловіка
Я відчуваю, що застрягла між обов’язком і бажанням нарешті жити повноцінно. Партнер надихає мене, піклується про доньку, але я не дозволяю собі повірити в наше «назавжди». Допоможіть розібратися: чого я боюся насправді — втратити комфорт чи того, що я справді «недоречна» для молодого чоловіка? Як наважитися на зміни, коли на терезах безпека дитини та власне щастя?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Спостерігаючи за листуванням, в мене зʼявилися думки. Можливо, деякі з них будуть для вас корисними.

З приводу минулої терапії. Іноді ( насправді, доволі часто) так трапляється, що під тим « пропрацьованим) шаром знаходиться слідуючий, який став помітним через певні обставини та час. І я погоджуюсь з колегами, що терапія зараз була б доречна, бо « тіни минулого» знову активувалися.

«Секс дуже важливий для мене і навіть якщо "Ці потреби не такі вже і довговічні, насправді" окрім сексу важливий тактильний контакт, відчувати кохану людину не лише в ліжку.»
Підтримую. Секс важлива частина подружнього життя й насправді, доволі «довговічна « . Якщо пара в шлюбі з 25-,30 років , тоді приблизно 30 років секс в ньому присутній (-/+). Тому, в мене питання: « Ви маєте план на наступні +\- 20 років якщо вирішите залишитися з чоловіком?»

На рахунок « трикутника «.
На мій погляд- не все так однозначно. Але, це завжди маркер, що сімейна система знаходиться в кризі, й « третя» особа або стабілізує систему, або зруйнує її.
Чому неоднозначно «? Тому що існують відкриті шлюби. Так, це не зовсім ваш варіант, але, якщо ви маєте « негласну» згоду чоловіка, і вам і йому, в цьому норм, тоді , чому б « ні»? Така собі трансформація традиційної моделі сімʼї в відкриту.
Але, залишається моральний аспект цієї « трансформації « й питання базису вашого подружнього життя.
На чому « стоїть « ваша родина?
Якщо прибрати « матеріальне» питання та батьківство, що залишається спільного між вами?
Ось, що стосується активного батьківства, то воно точно не довговічне. Через декілька років ваша донька стане підлітком й потребуватиме набагато менше уваги з вашого боку та з боку батька, й ви з чоловіком все більше часу будете проводити разом. Вам є чим зайнятися вдвох? А далі, вона взагалі піде жити своє життя, і….з чим ви залишитеся?

Що б ви не обрали- то є ваш вибір і він буде кращим на той момент.
Вітаю! У вас є декілька тем, що турбують:

* Занепокоєння про почуття чоловіка та партнера. Зрозуміло, що ви турбуєтесь про почуття і стан близьких вам людей і не хочете робити їм боляче. Але вони дорослі люди, які самі можуть приймати важікі рішення, відповідати за свої почуття або переживати складні періоди життя (як наприклад з розлученням).

* Автономія, чи зможете ви жити без матеріальної підтримки чоловіка? Виходячи з того, що ви розумієте, що розлучення неминуче, неминучий мабуть і перехід до цього етапу. Знизити тривожність тут може допомогти спокійний аналіз ваших джерел доходу і необхідних витрат

* Небезпека руйнування уявлень про "кохання назавжди" як у вашої дитини так і у вас самої. Можливо тут варто задати себе запитання, чи є така установка про "назавжди" такою, що відповідає реальності і допомагає жити? Яким чином можна підтримати себе і дитину, якщо така установка не виправдовується? Чи можуть бути стосунки цінними, якщо вони не тривають пожиттєво?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389162 для Маргарита Старченко

Чи можуть бути стосунки цінними, якщо вони не тривають пожиттєво? Я замислилася над Вашим питанням....Логіка, звісно, каже що ні. Тривалість не означає якість. Але підсвідомо для мене це порядок, який я не можу порушити, розлучитися, це ж батько дитини, а як дитина без нього, а як він без нас...
Людина, яка завжди робила сміливі вчинки, ризикувала, мною захоплювалися, в даній ситуації наче безсила.
цитата:
Чи можуть бути стосунки цінними, якщо вони не тривають пожиттєво? Я замислилася над Вашим питанням....Логіка, звісно, каже що ні.

Перепрошую, можливо я не зовсім зроміла вашу відповідь. Тобто у випадку, якщо розлучення відбудеться, стосунки з вашим чоловіком, що були 8 років, знеціняться?
Навіть у випадку розлучення чоловік залишиться батьком дитини. Організувати пілкування разом про дитину в умовах розлучення може бути складним, але це реально.
Доброго дня.
«Допоможіть розібратися: чого я боюся насправді — втратити комфорт чи того, що я справді «недоречна» для молодого чоловіка?»
Ваше питання ставить обмеження на пошук причин страхів. Й, до того ж, чому ці два страхи не можуть існувати одночасно?
Тому,вважаю, краще б сформувати питання « допоможіть розібратися: чого я боюсь насправді? Що заважає мені наважитися на зміни?» Такі питання більш безпечні для психіки й дають більше простору для пошуку.
Бо, «коли на терезах безпека дитини та власне щастя « приймати рішення дуже важко— це ДУЖЕ відповідально, тому й страшно.
Про безпеку дитини:
В чому вона полягає?
«Боюся зруйнувати її уявлення про стабільну сім’ю та «кохання назавжди»»
Точно її уявлення? Це скоріше, про вас, про той « батьківський припис», який ви не можете порушити.
Іі уявлення про сімʼю формуєте ви, й робите ви це на підставі свого уявлення, яке було також сформоване вашими батьками. В чому полягає безпека цього твердження?
«Але підсвідомо для мене це порядок, який я не можу порушити, розлучитися, це ж батько дитини, а як дитина без нього, а як він без нас...»
Що станеться з вами ( думайте тільки про себе), якщо ви порушите цей порядок?
Думаю, це настанова , яка допомагала жінкам вашої родини зберігати шлюб, має іншу сторону- щастя в шлюбі не головне, треба принести себе в жертву, твої бажання не мають значення, коли є велика мета- зберегти шлюб. Кохання? Щастя? Ні, не чули. Вам приготували роль великої мучениці, а ви це ж робите для своєї доньки. Ви хочете, щоб вона прийшла ваш шлях? Щоб її шлюб був схожий на ваш?

«Провина перед моїм хлопцем»
Він добровільно знаходиться з вами в стосунках? Він може сам обирати собі жінку? Якби він хотів відносини з молодшою дівчиною, він би це зробив?
Ви маєте стосунки з дорослим чоловіком, дайте йому право самостійно вирішувати з ким бути.

З чоловіком така сама історія. Навіщо ви принижуєте його своєю жалістю?
Він же знав, що питання сексу вас турбує? 8 років достатньо для того, щоб вирішити це питання.

Думаю, що ця історія про ваше « дорослішання «, про конфлікт між батьківськими настановами та реаліями вашого життя. Дуже важко « руйнувати « той базис, який був закладений в батьківській родині, але щоб йти свій шлях, це потрібно робити. Бути гарною дружиною, хорошою матірʼю за будь-яку ціну було важливо тоді, давно. Було важливо для виживання жінки та її дітей. Їй був потрібен чоловік. Але, зараз вже все по-іншому, часи інші, ви- інша, тому й потрібно переглядати ці настанови. Ви можете дозволити собі бути щасливою і вже цей досвід передати своїм дітям
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389162 для Маргарита Старченко

Можливо, не вірно сформувала свою думку щодо Вашого запитання "Чи можуть бути стосунки цінними, якщо вони не тривають пожиттєво? "Запитання змусило мене замислитися над тим, чи варто продовжувати відносини з чоловіком, якщо для мене стосунки на все життя це правильно, але чи щасливо. Можливо краще мати стосунки не тривалі але щасливі. Маю на увазі з хлопцем.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389166 для Маргарита Старченко

Щиро дякую Вам за відповідь на моє питання
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389167 для Оксана Юрьевна

Дякую за такий глибокий аналіз, пані Оксано. Ви влучили в саму суть.
Мій шлюб тримається на моєму терпінні. Стільки років жити з "братом" для мене виснажливо. Коли я говорю про це, аналізую, я розумію що я не в найкращому положенні, але не почуваюся нещасною, чому ж так. Можливо тому що я завжди знаходжу у всьому плюси, може так не варто робити?
“Коли я говорю про це, аналізую, я розумію що я не в найкращому положенні, але не почуваюся нещасною, чому ж так. Можливо тому що я завжди знаходжу у всьому плюси, може так не варто робити?”

А якщо все ж дозволити собі бачити обʼєктивну картину , а не намагатися все навколо прикрашати?
Що буде , коли знімете рожеві окуляри та побачите на прогалинах не тільки проліски?
Життя воно різне, а якщо знаходити в усьому плюси, це схоже на уникнення, захист, небажання стикатися з негативними емоціями та переживаннями. Так, ви не даєте собі шансу бути « нещасною «. Чому? Можливо, не можете витримувати емоційного напруження; можливо, якщо відчуєте себе нещасливою, з цим треба буде щось робити; можливо- це « родовий сценарій « : усі жінки «берегині» шлюбу, й у вас такий спосіб збереження своїх відносин. Може ще є варіанти?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389171 для Оксана Юрьевна

Бо мені достатньо. Я вже була нещасною дитинство і юність, то ж мені неприємно бути такою. Я зняла цей стан як старе пальто і викинула у смітник ще років 13 тому. Зараз я концентрую увагу на хорошому. Але я гідно проходжу труднощі, я зібрана і тверезо мислю, шукаю вихід і вирішую як задачу в школі. А тут як пороблено
Слово «нещасною» я взяла в лапки. Це не про стан, а про почути себе: якщо я відчуваю погані емоції або мені з якоїсь причини погано, то на деякий час я стаю « нещасною «, я дозволяю собі побути в цьому. Навіщо? Для того щоб розуміти себе: з чим мені добре, а чим погано, що я можу потерпіти, а що ні. Можливо, в своїй « нещасливості» бути добрішою до себе, більше піклуватися про себе, бути не для когось, а для себе.
А ще, з цієї точки дуже приємно виходити, й почуватися щасливою.
В целом, ваш запрос на индивидуальную работу, потому что такие решения не принимаются в переписках. Слишком уж много переживаний, непростых вопросов, сложных решений.
Если вкратце отвечать, то:
- Страх относительно дочери.
Поверьте, дети хорошо все видят, замечают и чувствуют. И нет ничего хуже, чем врать ребенку про то, что в семье все ок, есть любовь и тп, и не разводиться по этой причине. Дети даже если не осознают, что происходит, то чувствуют напряжение в семье точно, и начинают справляться с этими переживаниями разными способами - хуже учеба, плохое поведение, проблемы со сном и самочувствием, истерики и тп.
А если еще дочь поймет, что у вас любовник, то вы станете обманщицей и предательницей в ее глазах. А с учетом того, что не за горами подростковый возраст, то поверьте, будет намного сложнее ей принять развод и вашего нового мужчину.
Плюс вы покажете ей пример, что да, так бывает, что люди любят друг друга, рожают детей, но дальше не получается жить счастливо вместе и честнее разойтись и каждому дать шанс на счастье с другими людьми, чем делать вид, что все ок и терпеть. А родители вы ее на всю жизнь.

- Про молодого друга.
Да, вероятность, что он захочет через время детей, а вы не сможете родить есть. Разве что вы твердо решили рожать еще ребенка с ним вместе.
Но вероятность развода есть и среди ровесников. Как и счастливые пары до конца жизни вместе, но с большой разницей в возрасте. Гарантий никто ни в каких отношениях вам не даст.

- Про уход от мужа и страхи.
Не нужно уходить к вашему другу. Или к кому-то еще. Это всегда увеличивает риски, что вы станете жалеть.
Уходить нужно от кого-то.
Если вы 100% будет знать, что с любовником ничего не выйдет, вы разведетесь или будете и дальше так жить?
Потому что если нет и вы выбрали бы остаться с мужем и жить по прежнему, то очень велика вероятность разочарования. Ведь вы уходите не от мужа, а уходите в фантазии про любовь.
Как ни крути, но быть любовниками и быть в полноценных отношениях это очень разное. И тут многое вы можете идеализировать и не замечать в мужчине, что может вылезти потом, когда вы будете уже не замужем.
А тут вроде доп.романтика, страсть, тайна и тд.
Поэтому для себя примите вначале решение готовы ли вы развестись с мужем и уйти просто.
А уже как сложиться с МЧ - неважно.

Повторюсь, это запрос на работу индивидуально, с разбором детальных ваших переживаний. Тогда и решение примите, с которым вам ок будет
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389173 для Оксана Юрьевна

Оксана Юр'івна, Ви допомогли мені розплутати клубок. Чоловік для мене просто зручний, допоки я не придбаю власне житло. Чоловік зручний, бо не контролює мене і я можу зустрічатись зі своїм хлопцем без зайвих питань. Ця "зручність" сприймається мною як компенсація відсутності інтиму за всі ті 8 років. Якби сьогодні я отримала ключі від власного житла - я би і доньці пояснила що так буває, люди розлучаються, і чоловіка б підтримала в разі необхідності, і не було б страху, а раптом мій хлопець кине мене і т.д. Працюватиму над придбанням житла. Дякую Вам
Доброго ранку.
Думаю, що напишу не зовсім те, що на даний момент може додати відчуття ясності, але...
Вважаю, що написати повинна.
Як на мене, питання дещо глибше і не може обмежуватися стосунками з партнером, чоловіком та квартирою.
Ви пишете "Стільки років жити з "братом" для мене виснажливо. Коли я говорю про це, аналізую, я розумію що я не в найкращому положенні, але не почуваюся нещасною, чому ж так. Можливо тому що я завжди знаходжу у всьому плюси, може так не варто робити?"
А якщо Ви почуваєтеся щасливою не тому, що знаходите у всьому примусово плюси, а тому, що такі плюси реально існують в стосунках з "братом"?
Насправді, ми завжди несвідомо висвічуємо своє реальне ставлення до тих, хто поруч. Брат - це дуже близький родич, родич по крові, який буде з нами до кінця життя і якого викреслити ми, як би не намагалися, не зможемо.
Це людина, яку ми сприймаємо як частину себе, а частини бувають різними. В тому числі такі, які не потребують сексу. Але при цьому, мають багато інших гарних якостей. До речі, Ви нічого не пишете про чоловіка, як батька своєї дитини?
Далі Ви пишете "Бо мені достатньо. Я вже була нещасною дитинство і юність, то ж мені неприємно бути такою. Я зняла цей стан як старе пальто і викинула у смітник ще років 13 тому".
Тобто, всередині Вас є частина, яка пізнала, що таке бути по справжньому нещасною. Ви почували себе психо-емоційно незахищеною в дитинстві та юності?
А якщо от цей самий стан захищеності дає саме сім'я з "братом"? Просто це важко розгледіти за тими ж сексуальними потребами, які, безумовно, важливі, і все ж... Ці потреби не такі вже і довговічні, насправді.
Чи впевнені Ви, що от це саме почуття захищеності Вам дасть власне житло? Адже, партнер - це ще не чоловік і, тим паче, не "брат".
І чи, дійсно, Вам дійсно вдалося зняти з себе нещасне дитинство та юність як старе пальто? А якщо під пальто залишилася безпорадня та беззахисна дитина? Яка за сімейним сценарієм, несвідомо продовжує тягнути на собі чоловічі обов'язки? Тим самим перекриваючи можливість "брату" розкрити чоловічу силу? Адже, жінка за своєю природою у шість разів психо-емоційно сильніша за чоловіка... Тому поки не зніме з себе нав'язану з дитинства роль того, хто повинен на собі все тягнути, потягне і далі ВСЕ на собі ... Бо сімейна карма повністю включається лише тоді, коли ми вступаємо в новий шлюб, де, судячи з усього, включається позиція "любовного трикутника". Ви готові, щоб в новому шлюбі за законом "театру" зраджували вже Вам?
Питання дочки я навіть не піднімаю, бо Ви і так, як на мене, розумієте, що не все так просто, як хотілося б... Тим паче,що Ви самі мали нещасливе дитинство та юність...
Я ні до чого не закликаю і не намагаюся в чомусь Вас переконати - це Ваше життя, і Вам його жити.
Просто є певні закономірності нашого життя, які працюють, навіть якщо ми про них не здогадуємося. Все, що недовирішено в старих стосунках, потягнеться в нові стосунки однозначно.
То, можливо, краще спробувати розібратися в тому, що приховується під знятим "старим пальто"? Які сімейні недовирішені травми та драми? А вже потім, з повною ясністю приймати для себе рішення...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389193 для Алла Григорівна

Дякую за відповідь
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389193 для Алла Григорівна

Мої травми дитинства і юності пропрацьовані з психотерапевтом в 2012 році,тому можу спокійно говорити про минуле, поважаю своє минуле, це частина мене, мого Я, мого досвіду. Так що під пальто нічого нема. Секс дуже важливий для мене і навіть якщо "Ці потреби не такі вже і довговічні, насправді" окрім сексу важливий тактильний контакт, відчувати кохану людину не лише в ліжку. Стосовно "поки не зніме з себе нав'язану з дитинства роль того, хто повинен на собі все тягнути" в моїй сім'ї була правильна модель, де жінка була в безпеці, мала хобі, працювала за бажанням, а чоловік забезпечував усім необхідним.
Що до мого чоловіка, він гарний батько, любить дитину.
Доброго дня!
цитата:
Допоможіть розібратися: чого я боюся насправді — втратити комфорт чи того, що я справді «недоречна» для молодого чоловіка?

Не обов'язково йдеться про страхи і побоювання. Може бути більш реалістичний і, відповідно, більш конструктивний підхід - з якими сумнівами я стикнулась?
Наскільки у мне вистачить сили, енергії, фінансів, аби винаймати окреме житло?

Які слова будуть доречними та прийнятними, коли буду пояснювати чоловікові своє рішення піти?

Щодо молодого чоловіка - чи можу я дати собі шанс і змогу подивитись, що буде відбуватись між нами, коли я розлучусь?

цитата:
Як наважитися на зміни, коли на терезах безпека дитини та власне щастя?

На мій погляд, завжди варто відрізняти зміни від трансформації особистості(!)
На певні зміни людина часто йде через безвихідь, іноді імпульсивно, нерідко щось змінює у стані відчаю або ейфорії.

У випадку трансформації вибір робиться свідомо, коли всередині особистості сформоване певне підгрунтя, пропрацьовані старі, не
еффективні шаблони, коли достатньо віри у власну спроможність йти за покликом серця(!)
Дякую Вам за змістовну відповідь.
Якщо я правильно зрозуміла, між донечкою та батьком гарні стосунки і для дитини ці стосунки дуже важливі?
"Що до мого чоловіка, він гарний батько, любить дитину".
Це перше.
Друге. Ви пишете, що " в моїй сім'ї була правильна модель, де жінка була в безпеці, мала хобі, працювала за бажанням, а чоловік забезпечував усім необхідним". Швидше за все, мені просто не вистачає інформації. Але з того, що Ви писали раніше, склалася думка, що в дитинстві та юності Ви не були щасливою, а отже, між батьками щось було все ж не зовсім добре. І якщо так, тоді "правильна" модель могла бути лише зовня. А в таких випадках, нерідко, формується у дітей поведінкова модель, яка зовні інша, але внутрішньо "віддзеркалює" проблему в стосунках дорослих.
Це суто мої припущення, які базуються на словах, що, більша частина фінансового забезпечення з чоловіком - це те, що заробляєте Ви.
І третє. Просто приводжу як приклад.
Уявімо, що живе сімейна пара. У них чудові стосунки, в тому числі, сексуальні. Але трапляється якась несподівана ситуація (хвороба, аварія, ті ж самі складні пологи...) і хтось із пари, наприклад, жінка, не в стані більше підтримувати інтимні стосунки через фізіологічні зміни в організмі. Це достатній мотив, щоб чоловік пішов від неї до іншої жінки?
І ще. Зазвичай, коли внутрішньо пропрацьовані всі психо-емоційні травми, "любовним трикутникам" просто вже не має місця в стосунках.

Відредаговано автором 04-03-2026 13:42:59

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389198 для Володимир Анатолійович

Щиро дякую за відповідь
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389199 для Алла Григорівна

Дякую за ваші припущення. Щодо вашого прикладу з аварією, я вважаю його недоречним. У моєму випадку немає фізіологічної неможливості є 8-річний свідомий вибір здорового партнера ігнорувати інтимну сферу. Це не нещасний випадок, це хронічна відсутність близькості за наявності ресурсу.
Щодо моделі сім'ї: ми проживали з дідусем і бабусею,які і отруювали всім життя, а також брат з проблемами
Ви кажете про "трикутники" як про травму. Можливо. Але для мене зараз це не просто втеча, а єдине джерело енергії, яке допомогло мені згадати, що я жива жінка, а не просто функція з виховання дитини та побуту.Я не хочу бути мученицею заради картинки. Я хочу зрозуміти, як вийти з цієї залежності (матеріальної та емоційної), не втративши себе
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389198 для Володимир Анатолійович

Ви праві, для мене це інсайт: завжди варто відрізняти зміни від трансформації особистості(!)
Добрий день. Бачу розгорнуті відповіді колег, бачу, що ви більше усвідомлюєте про себе. Але з моєї точки зору - ваша історія - це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Якшо ви, справді, хочете якісних змін і опрацювань внутрішніх конфліктів, страхів і так далі
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389210 для Віталія Юріївна

Дякую за відповідь
Якщо вважаєте мої питання недоречними, просто пропустіть їх.
Оскільки був запит до психологів, я намагаюся глибоко розібратися у всьому. Адже, від напрямку, в якому ведеться діалог та порад може залежати не лише Ваше подальше життя, але і доля Вашої дитини.
Якщо Ваш чоловік абсолютно здоровий як фізично, так і психологічно чоловік, не має імпотенції, і не сублімував сексуальну енергію в духовних практиках, яким чином він задовольняв свої природні потреби, якщо ігнорував Вас? Займався мастурбацією, ходив до інших жінок..., зраджував Вас?
Адже, сексуальна потреба - це не просто фізіологічний акт, це енергія, яка, по факту, є базовою для людини. І саме від її кількості залежить життєвий потенціал людини. Окрім того, якщо у одного партнера сексуальна потреба
відсутня, а і нашого в парі - дуже високе лібідо, це потребує більшої уваги аніж навіть здається. Адже, може, в тому числі, говорити про те, що є якісь глибинні як особистісні, так і партнерські "перекоси". В парі завжди спрацьовує закон компенсаторики. Якщо десь чогось забагато, пропорційно десь чогось буде замало. Адже, зачасти, відсутність сексуального бажання - є ніщо інше, як підсвідомий механізм збереження життєвої енергії, якої небагато. Бо вона потужно викидається в момент сексуальної близькості.
До чого такі питання?
Якщо питання розлучення торкається, здебільшого, сексуального боку стосунків, то, можливо, потрібно, увагу зосередити саме на цьому аспекті в сімейній парі?
Ви пропонували чоловіку звернутися разом до спеціалістів у цій сфері? Якщо пропонували, як він реагував на таку пропозицію?
На чому тримаються Ваші стосунки?
Чоловік усвідомлює, що може втратити Вас та дочку? Він знає про те, що у Вас є інші чоловіки?
цитата:
для мене це інсайт: завжди варто відрізняти зміни від трансформації особистості(!)

З цього інсайту, тобто осяяння/відкриття може початись справжній процес глибинної трансформації, що призводить до набуття іншої якості розуміння себе і світу навколо. До здатності, спираючись на власні почуття і бажання, втілювати свою сутність у просторі життя.

цитата:
для мене зараз це не просто втеча, а єдине джерело енергії, яке допомогло мені згадати, що я жива жінка, а не просто функція з виховання дитини та побуту.

Мені здається, коли джерело енергії не всередині самої людини, а зовні, то існує завжди ризик його втратити або звикнути до нього і через те непомітно потрапити в залежність.
А де ж воно внутрішнє джерело? Що з ним? Яким чином його відкрити та активувати? Можливо, його назва - це ЛЮБОВ до себе? Почуття власної САМОЦІННОСТІ, справжня дієвість якого дозволяє вийти за вузькі межі "функції з виховання дитини та побуту"?

цитата:
Я не хочу бути мученицею заради картинки.

Очевидно, із цим кліше прийшла пора розібратись. Існуюча установка бути мученицею колись сформувалась і для чогось була потрібна. Для яких сценаріїв? Для яких людей?
Вона щось виправдовувала і, напевно, якісь потреби обслуговувала. Чи є у Вас розуміння, для кого і для чого Ви її "сповідували"?

цитата:
Я хочу зрозуміти, як вийти з цієї залежності (матеріальної та емоційної), не втративши себе

Не втративши себе ЯКУ? Ту, що, скоріше за все, несвідомо втрапила у залежність? Яка трималась за непрацюючі шаблони мислення, реагування і дій?
Упевнений, що сам шлях виходу з залежності супроводжується трансформаційними змінами, оновленням, переосмисленням звичних підходів, пошуком нових, ризиком і відповідальністю за кожен крок та усі наслідки загалом.
То з чого саме Ви прагнете і готові почати?

Відредаговано автором 05-03-2026 10:39:29

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 389215 для Оксана Юрьевна

Дякую за відповідь, пані Оксано. Мої "оголені" думки кажуть мені наступне: для того, аби бути з чоловіком і не зриватись на ньому через відсутність близькості, я беру її в іншому місці і таким чином зберігаю шлюб. Для чого? А як же дитина без батька, думаю я? хоча би до того віку, коли вона спокійніше і легше переживе розлучення батьків. Якби ситуація була така, що чоловік ображає дитину - питань про збереження шлюбу не виникало б взагалі. Але коли бачиш як дитина любить батька, ти для себе вже не така важлива. Якщо прибрати батьківство і матеріальне що залишиться...переше що спадає на думку відданність родині, з мого і його боку, але на цьому і все.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.