як вийти з цього чи закінчити

Доброго ранку.
Співчуваю стану, в якому ви опинилися. Це схоже на депресію з суіцідальними думками. Але точніше визначити ваш стан можливо тільки на прийомі лікаря-психіатра. Він може виписати вам медикаменти, які надають вам сил та заспокоять психіку. І вже набравшись сил, можна працювати з психологом та шукати, що саме привело вас до депресивного стану.

Судя з того, що ви написали, ви не вмієте екологічно проявляти свої емоції та почуття, насамперед агресію.
Ви не відчуваєте її прояв малої інтенсивності, коли можна просто сказати, що вас не влаштовує, відстояти себе. Коли агресія накопичується в тілі, на її утримання йдє багато енергії. І не залишається сил на життєво необхідні дії. Тому вас можуть дратувати різні звуки та прояви інших людей, бо у вас не має сил.

Суіцідальні думки, можливі, як прояв того, що вам дуже не виносимо жити . Суіцідальні думки з'являються майже у всіх людей час від часу. Але коли вони стають постійними та забирають багато часу і кажуться виходом, необхідно звернутися по допомогу. Ваші думки аби вбити себе або своїх кривдників, це прояв внутрішньої стриманої агресії, з якою ви не можете впоратися самотужки.
Вам потрібна допомога. Попросить когось з дорослих, кому ви довіряєте допомогти вам потрапити до психіатра-пстхотерапевта.

Доброго ранку, Zodiac!

хочу або вбити себе або достати рушницю і розстріляти школярів з моєї школи

Стоп, стоп, хлопче. У назві своєї теми Ви запитували трохи про інше - "Як ВИЙТИ з цього..."
Тобто є бажання подолати кризу, розібравшись в ній, зрозумівши, що до чого. Я правильно розумію?

І не через почуття жалю до

маму, бабусю,папу,дідуся

Головно, для себе, бо прожив ще так мало. І так мало побачив. І себе не розкрив на повну.

Щодо цього

останні 4 роки я живу в апатії, нічого не хочу,люди бісять,навіть близькі,любий шорох людини теж,звуки наприклад в автобусі

, то я погоджуюсь з припущеннями Юлії Зальотіної. Всередині Вас накопичилось велика маса емоцій, в тому числі образ, невдоволення, розчарування тощо. А виходу цих емоцій назовні, на жаль, поки що нема. Звідти народжується агресія, яка спрямовується або на себе, або на кривдників.

Тож варто розглянути інший варіант - вчитись вчасно реагувати на виклики і загрози. Вчитись реагувати впевнено та ефективно. Зближуватись з тими однолітками, хто поділяє Ваші погляди та інтереси. Підтримувати дружні стосунки. Укріплювати свої тіло і дух.

Вважаю, щоби відбувся вдалий старт змін і перетворень, варто звернутись до лікаря та психолога. Отримати доречні поради, підтримку, можливо, медичні призначення. До речі, Ви це можете зробити самостійно - наше законодавсто це дозволяє.
Погані думки спричинені Вашим станом, проте він може бути докорінно змінений. Вірте у це і робіть відповідні кроки, як би не було складно.

Привіт.
Мені дуже шкода, що ти так себе почуваєш. Дитина не повинна проходити через такі випробування самостійно.
Ти вже чотири роки знаходишся в такому стані, невже ніхто з дорослих не помітив цього?
Ти пишеш що тобі ;
«..жаль рідних,маму, бабусю, папу, дідуся», тобто можна припустити, що в тебе хороша, любляча родина. Тоді, кожен з цих дорослих може допомогти тобі. Чи ні? Ти звертався до когось? Ділився своїми почуттями? Розказував про булінг?
Є речі, які дитина ( вибач, але до 18 років, ти офіційно- дитина) не повинна сама вирішувати. Твоя апатія та роздратування, реакція на шум, можуть бути симптоми якихось негараздів із здоровʼям й потрібно звернутися до лікаря ( педіатра, невролога).
Я не впевнена, що ти можеш зробити самостійно, потрібно розказати батькам.
Прийом ліків може допомогти тобі почуватися краще, й ти будеш згадувати свій нинішній стан, як кошмарний сон.
Про булінг теж треба казати. Не потрібно терпіти. Можна знайти шляхи вирішення цієї проблеми.
Також, було б добре звернутись до психолога , хоча б до шкільного.

Якщо тобі знадобиться допомога, ти можеш звернутися ( безкоштовно) сюди:
Teenergizer: Підтримка підлітків підлітками (онлайн-чат та консультації).

Національна гаряча лінія для дітей та молоді:
116 111 (короткий номер, безкоштовно з мобільних).
0 800 500 225 (безкоштовно з мобільних та стаціонарних).
Telegram: @CHL116111, Instagram: @childhotline_ua.

Вітаю ! Мені дуже шкода, що тобі так боляче.
Те, що ти описуєш — апатія, роздратування на звуки, злість на людей, думки про смерть — це серйозний стан, але він лікується. І важливо: з цим можна вийти, навіть якщо зараз здається, що ні.
Зараз найважливіше безпека

Те, що ти написав про рушницю і розстріл — це сигнал, що напруга всередині зашкалює.
Коли з’являються такі думки, це не означає, що ти «погана людина».
Це означає, що психіка перевантажена і шукає спосіб вибухнути.

Якщо є ризик, що ти можеш щось зробити прямо зараз — будь ласка, звернись по термінову допомогу.


Якщо ти в Україні:

📞 Lifeline: 7333

📞 або 0 800 500 335

У разі небезпеки — 102 або 103



Те, що з тобою відбувається, схоже на:

депресивний розлад (апатія 4 роки — це не «лінь»)

сенсорне перевантаження (коли навіть шорохи дратують)

хронічну самотність + булінг у школі провокує

накопичувати агресію

Коли людину довго принижують або вона почувається зайвою — з’являється:

або «я хочу зникнути»
або «я хочу знищити все навколо»

Це дві сторони одного болю.

Дуже важливе питання

Ти пишеш, що шкода маму, бабусю, тата, дідуся.

Це означає, що всередині тебе є жива частина.
І вона ще не хоче руйнування. Вона хоче полегшення.

Що робити зараз (не глобально, а сьогодні)

Відкласти будь-які дії.
Просто правило: нічого не вирішувати 48 годин.

Зменшити сенсорне навантаження.

навушники

тиша

темна кімната

холодна вода на обличчя

Коли накриває агресія:

30 присідань

пробігтися

вдарити подушку

порвати папір
(агресію треба виводити тілом, а не фантазіями)

Якщо булінг триває — це не «ти слабкий».
Це середовище небезпечне.
Тут потрібна допомога дорослого — шкільного психолога, батьків, іншого родича.
Потрібно звернутись по допомогу

Важливе

4 роки апатії — це не просто «період».
Це стан, який потребує психолога , психіатра або психотерапевта.
І це лікується — іноді медикаментами, іноді терапією.

Те, що ти написав — це вже крок.
Людина, яка реально хоче лише руйнувати, не пише з болем.
Вона не згадує маму.

Обов'язково звернутись по допомогу до фахівців і поділитись з рідними про цей стан і попросити і у них допомоги найти фахівців

👋 Вітаю.

З вашого тексту відчувається глибока виснаженість і самотність. Чотири роки апатії та думки про смерть — це не «просто складний період», це ознаки серйозного кризового стану.

🔸 Думки про самогубство або про шкоду іншим — це сигнал, що вам зараз потрібна допомога дорослих і фахівців. З цим не можна залишатися наодинці. Важливо звернутися до батьків або іншого дорослого, якому можна довіряти, та отримати консультацію психотерапевта чи психіатра.

🔹 Булінг може посилювати відчуття ізоляції, але він не визначає вашу цінність. Те, що вас зупиняє думка про рідних, говорить про те, що всередині є жива частина, яка хоче зберегти зв’язок.

🌟 Ваш стан лікується. І перший крок — не терпіти його самостійно, а дозволити собі підтримку.